У Перемишлянському районному суді на Львівщині слухається справа, яка зачіпає одразу кілька чутливих тем: безпеку громадян, психічне здоров’я, професійну етику та справедливість.
Наразі справа перебуває на стадії підготовчого судового засідання. Але обвинувачений уже двічі не з’явився до суду — демонструючи зневагу до суду, потерпілих і до самої ідеї відповідальності.
Суд вирішив застосувати привід. Проте ми невпевнені у тому, чи виконає поліція цю вимогу так, аби забезпечити проведення судового засідання.
Окремо чутливою стороною цієї справи є те, що обвинувачений, ймовірно, продовжує працювати з людьми як “психолог”, не маючи профільної освіти. Людина, яка вже проявила агресію під дією наркотиків, і нині уникає суду, не може мати доступу до вразливих людей, бо це — потенційний ризик для них.
Чому ця справа важлива?
Бо вона — не лише про конкретний злочин.
Це про відповідальність перед людьми й про позицію: якщо є напад — має бути покарання.
Ми вступили в цю справу, бо без правового захисту потерпілі залишаються сам на сам із травмою, загрозами та мовчанням. А ще — тому, що бачимо, як схожі кейси ігноруються або “спускаються на гальмах”. І ми не погоджуємося з цим.
Над справою працюють адвокати Miller — Анна Калинчук та Андрій Балицький.
Ми запрошуємо журналістів та медіа слідкувати за цією справою № 449/1039/25 (суддя Олександра Гуняк). Прозорість і увага суспільства — найкращі союзники справедливості.
Євгеній Скуратівський, адвокат Miller Law Firm, для LAGA:ZAKON
За останні пів року щонайменше п’ять історій про підлітків, які били, ґвалтували чи цькували, потрапили в заголовки новин. Побиття дівчини в Білій Церкві стало лише однією з них. А скільки подібних випадків, про які наше суспільство ніколи не дізнається?
У таких історіях завжди виникає питання: чи відповідають діти? А батьки?
У цій статті чітко, просто і з прикладами розбираємо, коли неповнолітній несе кримінальну відповідальність, що загрожує його батькам і чому в нашій застарілій системі закон і суди не стримують підліткове насильство.
З якого віку кримінальна відповідальність?
Детальніше в інфографіці:
Для визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення неповнолітніх згідно зі ст. 98 КК України суд може застосувати такі основні види покарань:
Також до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Важливо, що до неповнолітніх не можуть застосовуватися такі види покарань, як конфіскація майна (як основне покарання), обмеження волі та довічне позбавлення волі.
Тобто нічого не звичного, загальна відповідальність, як і для всіх винних у кримінальних правопорушеннях з особливостями.
Якщо ж неповнолітній на час вчинення карних дій не досяг належного віку – він не підлягає кримінальній відповідальності.
Що з дітьми, які занадто малі для кримінальної відповідальності?
Примусові заходи виховного характеру – що це? Це щось на кшталт «м’якого покарання» – не кримінальне, але формально через суд. Їх можуть застосовувати замість судимості і до дітей, які досягли віку відповідальності.
У першому випадку ми говоримо про випадок, коли неповнолітній вчинив проступок або необережний нетяжкий злочин і прокурор вважає, що такий неповнолітній може бути виправлений без застосування кримінального покарання, і замість цього подає до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру і фактично звільняє особу від кримінальної відповідальності.
У другому випадку неповнолітні, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Для них виховні заходи залишаються єдиним можливим варіантом.
Отже, ми розібралися, що, коли й до кого застосовується. Тепер варто поговорити про види примусових виховних заходів та їх реальну ефективність. До примусових заходів виховного характеру у ч. 2 ст. 105 КК України належать:
1) Застереження – усне попередження. Найм’якше.
2) Обмеження дозвілля – заборона гуляти ввечері, обов’язок вчитись або працювати.
3) Передача під нагляд (зазвичай батькам). Ефективність – сумнівна.
4) Майнова шкода, якщо дитині 15+ і вона має майно або доходи.
5) Закритий навчальний заклад – це фактично «виховна колонія», найсуворіший захід.
Важливо: суд може призначити один або декілька примусових заходів виховного характеру за власним переконанням, незважаючи на ті, про які простить прокурор.
Що, якщо дитина просто ігнорує виховні заходи?
Якщо їй 14+, і вона вже могла б нести кримінальну відповідальність, але її звільнили, то за невиконання заходів її можуть притягнути до кримінальної відповідальності.
Якщо їй менше 14, то… нічого.
Немає додаткових санкцій. Вплив нульовий.
Можливий єдиний доступний юридичний інструмент – це притягнення батьків або законних представників до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП (невиконання обов’язків щодо виховання дитини) та можливо навіть позбавлення батьківських прав.
Що загрожує батькам, якщо дитина порушує закон?
Якщо дитина чинить щось протиправне або ігнорує виховні заходи – до відповідальності можуть притягнути її батьків. Це передбачено ст. 184 КУпАП.
Зрештою ст. 150 Сімейного кодексу України покладає на батьків обов’язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання та готувати до самостійного життя. Якщо ж дитина демонструє поведінку, далеку від цих ідеалів, це прямий показник того, що батьки зі своєю місією не впоралися.
Що загрожує:
Відповідальність за ст. 184 КУпАП настає, якщо:
Тобто закон чітко встановлює: батьки несуть пряму відповідальність за створення належних умов для розвитку дитини та за попередження її протиправної поведінки.
Що не так із цією системою?
Штраф у 850 грн або навіть 5100 – навряд чи стане «дзвінком» для батьків, які роками ігнорують дитину. Формально інструменти є, але вплив – мінімальний.
Ба більше, коли неповнолітній навіть не виконує примусові заходи виховного характеру, – це ще один сигнал, що батьки не впорались. І знову: максимум – адміністративний штраф.
На практиці – тиск на батьків м’який і часто не спрацьовує.
А що в кейсі Білої Церкви?
Тепер повернемося до кейсу з Білої Церкви, який став показовим прикладом того, як на практиці виглядає притягнення батьків до відповідальності і як судді “оцінили” відповідальність батьків учасників та свідків цієї події:
А тепер найцікавіше – батьки дітей, які були лише свідками або присутніми, але, за наявною інформацією, не брали активної участі у побитті:
Як бачимо, на практиці – повна непослідовність.
Батьки дітей, яких підозрюють у вчиненні злочину, часто отримують найм’якші покарання – попередження або мінімальний штраф. А водночас батьків тих, хто був лише свідком або просто присутній на місці події, суди карають суворо – іноді максимально в межах статті.
Трапляються випадки, коли:
Проблема – в підході. Суди майже не аналізують реальну роль батьків:
Принцип індивідуалізації відповідальності – відсутній.
Складається враження, що рішення ухвалюються «на око», без єдиних критеріїв і логіки. Як наслідок – система, де не факт провини визначає покарання, а суб’єктивна оцінка конкретного судді
У результаті: адміністративна відповідальність батьків – це лотерея. Хтось «виграв» – йому просто зробили зауваження. Інший – «програв» і сплатив штраф, хоча зробив не більше (а іноді й менше).
Висновки
Отже, закон є. І механізми теж. Але в реальності все надто м’яко, застаріло, непослідовно і часто несправедливо. Діти, які порушують закон, не завжди відчувають наслідки. Батьки, які їх не виховали, здебільшого відбуваються символічними штрафами. А суспільство та постраждалі платять найвищу ціну.
Тут логічне питання: якщо система не працює, можливо, варто подивитись на досвід інших країн? Законодавство Німеччини, Литви чи Швейцарії подібне до нашого, але працює краще. Річ не в законах, а в філософії. Там акцент – не на формальному покаранні, а на реальній зміні поведінки: підліток може бути зобов’язаний пройти психологічну програму, покращити оцінки, відпрацювати години на користь громади або тимчасово перейти під нагляд спеціального куратора.
Україні варто не просто підвищити штрафи, а осучаснити систему. Насамперед – розширити перелік виховних заходів: запровадити обов’язкові психокорекційні програми, суспільно корисні роботи з чітким обсягом, реальний пробаційний нагляд. Також – зробити відповідальність батьків більш змістовною: замість символічних штрафів – обов’язкові курси або соціальний супровід. Найбільша прогалина – відсутність наслідків за ігнорування виховних заходів дітьми, які ще не досягли віку кримінальної відповідальності. Її треба усунути.
Підсумок очевидний: закон є, але він не працює належним чином. Ані діти, ані батьки не відчувають справжньої відповідальності. А безкарність породжує ще більшу жорстокість. Мета має бути не формальне покарання, а виховання відповідального громадянина. І для цього потрібні не штрафи «для галочки», а сучасні дієві інструменти – як у країнах, де система реально працює.
Справа Закарпаття: 11 серпня Закарпатський апеляційний суд провів перше засідання з розгляду апеляційних скарг обвинувачених та їх адвокатів у справі про групове насильство над підліткою.
Нагадаємо: 7 лютого 2025 року суд першої інстанції визнав трьох обвинувачених винними та призначив кожному покарання — 6 років позбавлення волі з негайним взяттям під варту в залі суду.
Сьогодні апеляційний суд оголосив зміст апеляційних скарг адвокатів обвинувачених. Вони намагаються поставити під сумнів вирок та домогтися його скасування.
Прокурори та представники потерпілої виступили проти апеляцій, заявивши, що вирок був юридично правильним і справедливим, а аргументи захисту не відповідають реальним подіям. Після цього суд оголосив перерву.
Наступне засідання: 13 жовтня, 14:00
Закарпатський апеляційний суд, м. Ужгород, вул. Довженка, 7
Ця справа — випробування не лише для системи правосуддя, а й для суспільства. Ми продовжуємо боротися, щоб жодна спроба знівелювати вирок чи уникнути відповідальності не залишилася без належної реакції.
Над справою працюють: адвокати Miller Наталія Баранова, Ілля Воробйов, молодший юрист Андрій Балицький, адвокатки Roxolyana Gera та Марта Змисла.
Поширте цю інформацію.
Підтримайте нас і нашу спільну боротьбу за справедливість. Правосуддя — це не привілей, це право кожної дитини.
Сьогодні Білоцерківський суд провів перше підготовче засідання у справі катування дівчинки. Обвинуваченим інкримінують жорстоке поводження з дитиною та вимагання грошей.
Сьогодні суд заслухав усіх учасників процесу: двох обвинувачених, їхніх законних представників, адвокатів з усіх сторін, представницю служби у справах дітей та прокурора щодо можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Засідання у справі побиття дівчинки у Білій Церкві відбуватимуться у закритому режимі, оскільки мова йде про неповнолітніх з обох сторін — обвинувачених та потерпілої.
Окрім цього, пані прокурор подала клопотання про продовження запобіжних заходів щодо обвинувачених.
Юридична компанія Miller, яка представляє інтереси потерпілої, також звернулася до суду з проханням проводити розгляд справи без обовʼязкової участі потерпілої — аби запобігти її повторній травматизації.
Захисники потерпілої: Анна Калинчук, старша адвокатка практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань та її колега по практиці адвокат Євгеній Скуратівський.
Нам важливо, аби потерпіла відчувала з нашої сторони опору та турботу.
Головуючий суддя наразі перебуває в нарадчій кімнаті, де вирішує подальший порядок провадження та розглядає заявлені клопотання.
Очікуємо на призначення дати наступного засідання.
Ми віримо в те, що нам вдасться добитись справедливості для потерпілої.
Ви думали, судові тортури для постраждалої завершилися, а обвинувачені прийняли своє покарання?
Ні.
Судді Закарпатського апеляційного суду Тарас Бисага (головуючий), Ганна Фазикош та Олена Кожух призначили засідання на 2 червня о 14:00.
Це теж сама колегія суддів, яка вже повертала справу в першу інстанцію на нове коло пекла для постраждалої дівчинки.
Ми готові до боротьби в апеляції. Ця справа про те, що домовитись “по-тихому” не вийде. Ця справа про злочин, який усіма доступними способами намагались зам’яти та “відмазати” учасників наруги. Але системна робота та наполегливість адвокатів разом із зусиллями медіа та громадськості дали результат у першій інстанції.
682 дні pro bono роботи — стільки тривала наша боротьба за справедливість у справі про групове зґвалтування неповнолітньої. 7 лютого 2025 року суд виніс рішення, на яке чекала вся країна: кожен з трьох обвинувачених отримав по 6 років позбавлення волі. Суд не побачив підстав для умовного строку й одразу взяв їх під варту в залі засідань.
Це не просто вирок — це результат системної, послідовної й публічної роботи, яка охоплювала:
Ми вели цю справу pro bono, бо віримо, що правосуддя має працювати незалежно від статусу, ресурсу чи віку потерпілого. Ми завжди протистоїмо бездіяльності, зловживанням і спробам знецінити страждання дитини. Ця справа не про одну дівчинку, а про систему, в якій кожна жінка має почуватися захищеною.
Інтереси постраждалої дівчинки представляють адвокати Miller Наталія Баранова, Ілля Воробйов, адвокати Роксоляна Гера й Марта Змисла.
Тож, щоб нагадати про хід справи ми зробили хронологію. Це потрібно, щоб пам’ятати, щоб не забувати про основну мету — відновлення справедливості.
Травень 2023
Поліція повідомила про підозру трьом хлопцям (усім — по 18 років) у зґвалтуванні 14-річної дівчинки в одному з сіл Закарпаття. У справі зібрали відеодокази.
Жовтень 2023
Прокуратура передала справу до суду. Обвинуваченим інкримінують групове зґвалтування (ст. 152 ККУ). Після розгляду у Воловецькому райсуді суд визнав підлітків винними, але призначив їм покарання у вигляді 5 років позбавлення волі з іспитовим строком — фактично звільнив від відповідальності.
Грудень 2023
До справи долучається нова команда адвокатів. Разом із потерпілою стороною адвокати оскаржують невиправдано м’який вирок до Закарпатського апеляційного суду.
Січень 2024
Апеляційний суд не ухвалює рішення по суті, знімає з себе відповідальність і скеровує справу на повторний розгляд у той самий Воловецький районний суд.
Березень-грудень 2024
Починається новий процес. Захист затягує розгляд усіма можливими способами:
– заяви про відвід суддів;
– зміни адвокатів;
– фіктивна мобілізація обвинувачених до війська (на що Міноборони відреагувало офіційною заявою про неправдивість факту);
– «раптові хвороби» тощо.
Упродовж цього часу адвокати документують кожну спробу перешкодити розгляду справи та не дають її зірвати.
Листопад 2024
Судовий процес виходить у фінальну стадію. Постраждала дає показання в умовах повної закритості засідання. Суд досліджує відеодокази та свідчення.
7 лютого 2025
Суд виносить вирок: усі троє обвинувачених — винні у сексуальному насильстві. Покарання — по 6 років позбавлення волі без іспитового строку.
300 000 грн моральної шкоди — до стягнення з обвинувачених (із заявлених 450 000). Частину обвинувачені вже відшкодували.
Вирок — до негайного виконання.
Полковник Ілля Лапін залишається під вартою. Київський апеляційний суд залишив в силі рішення Печерського суду, відмовивши у задоволенні апеляційних скарг захисту. Попри відсутність обґрунтованої підозри, повну відсутність ризиків, грубі порушення з боку слідства й слідчого судді, а також інвалідність й тяжкий стан здоров’я Іллі Лапіна, апеляція продовжила свавільне утримання бойового офіцера в СІЗО навіть без права на заставу.
Це не просто несправедливість. Це небезпечний прецедент, який ставить під сумнів гарантії прав військових, що віддано захищали та захищають Україну.
Це не лише справа полковника Іллі Лапіна. Це справа про права кожного військового, який приймає складні рішення на фронті. Це справа про те, чи буде Україна захищати своїх захисників, чи залишить їх сам-на-сам із несправедливістю.
Президенту України важливо отримати правдиву інформацію, оскільки його свідомо вводять в оману. В умовах напружених міжнародних переговорів і репутаційних викликів це є прямою загрозою для України. Ми не хочемо конфлікту з Президентом – ми прагнемо справедливості та відновлення правди, щоб Україна не несла непотрібних репутаційних втрат через дії недобросовісних сил у владі.
Кожен має право на справедливий суд. Не можна допустити, щоб бойових командирів карали за рішення, які вони ухвалювали для захисту нашої країни.
Якщо у вас є запитання або ви хочете підтримати захист полковника Лапіна, пишіть на pr@millerlawfirm.ua.
Розголос має значення. Ваша підтримка може змінити хід цієї справи!
Крім 16-річного хлопця, інші фігуранти справи про побиття дівчинки у Білій Церкві — неповнолітні та малолітні, тому їм підозри не оголосять. Як і їхнім батькам цього не зроблять, оскільки кримінальне законодавство України передбачає індивідуальну відповідальність.
Про це hromadske повідомила юридична компанія «Міллер», яка представляє у цій справі потерпілу.
Справа в тому, що тільки один фігурант справи про побиття дівчинки у Білій Церкві досяг віку кримінальної відповідальності (16 років), тож лише йому оголосили підозру.
Водночас до неповнолітніх (14-16 років) та малолітніх (до 14 років) можуть застосувати заходи виховного характеру. Для цього проводять психологічні експертизи, після яких прокуратура визначить, які саме заходи запропонувати суду.А до їхніх батьків можуть застосувати адміністративні санкції, як-от за статтею 184 КУпАП (неналежне виконання батьківських обов’язків), що передбачає штраф.
Нині справу про побиття дівчинки у Білій Церкві передали до Головного управління Національної поліції в Київській області. Триває активна стадія досудового розслідування — проводяться експертизи та допити учасників подій. На цьому тижні у суді заплановані допити учасників подій, які не є підозрюваними. Тобто є спеціальна процедура — допит свідка у судовому засіданні. Те, що ці неповнолітні й малолітні фігуранти скажуть у суді, буде основою для усієї справи надалі.
5 березня в Київському апеляційному суді розглядатимуть апеляцію щодо запобіжного заходу для 16-річного підозрюваного.
У січні соцмережами поширилося відео, як група підлітків у Білій Церкві на Київщині побила 12-річну дівчинку. На кадрах видно, що група підлітків перебуває десь у лісі. Постраждалу, яка закриває обличчя руками, по черзі б’ють і хлопці, і дівчата. Вони завдають ударів кулаками, ногами. Зігнувшись, дівчина просить: «Не треба».
У поліції повідомили, що до них звернулася мама 12-річної дівчинки, повідомивши про побиття.
Згодом поліція Київщини перекваліфікувала дії всіх учасників злочину: досудове розслідування тепер триває за фактом катування та вимагання, вчиненого в умовах воєнного стану.