На початку 2025 року держава суттєво посилила регулювання цін на ліки: обмежила націнки аптек, заборонила маркетингові платежі та зобов’язала виробників знизити ціни на частину препаратів.
Паралельно запровадили обов’язкове декларування цін і створили Національний каталог. Виробники та імпортери мають фіксувати оптові ціни, а МОЗ визначає граничну роздрібну вартість.
Очікувалося, що це зробить ціни прозорішими. На практиці ж прямого впливу на вартість ліків це не дало, натомість додало ринку нових бюрократичних процедур і невизначеності.
Регулювання фармринку є. Але чи зрозуміло, як воно працює?
Унаслідок цього на ринку ліків склалася неоднозначна ситуація. Формально регуляторні правила є. Існує чіткий Порядок, є вичерпний перелік документів, є процедура. Але на практиці компанії подають заяви та отримують у відповідь: “Додайте ще обґрунтування. Перегляньте. Подайте заново.”
І тут виникає логічне питання: якщо перелік документів вичерпний — звідки беруться додаткові вимоги? На перший погляд — це виглядає як суперечність, але не все так просто.
Ми дали коментар виданню «Бізнес Цензор», щоб розібратися у тому, що відбувається. Як пояснює адвокат та юрист практики WCC, комплаенсу та розслідувань , формально конфлікту немає, адже після подання заяви починається інший етап — експертиза.
І тут уже працює не лише постанова Кабміну, а й Закон «Про ціни і ціноутворення», який вимагає простого: ціна має бути економічно обґрунтованою.
Тому Державний експертний центр МОЗ не “відмовляє через документи”. Він фактично говорить про те, що без обґрунтування не буде позитивного висновку. А без нього МОЗ просто не внесе зміни до реєстру.
І це вже інша логіка процесу. Тобто йдеться не про формальну відмову, а про контроль через експертизу. Саме на цьому стику між процедурою і практикою зараз і виникає найбільше питань.
У статті — детально про те, як це працює і які ризики це створює для виробників
У черговий раз увійшли до переліку «50 провідних юридичних фірм України 2025» за версією видання Юридична практика.
Цього року нас відзначили одразу у двох напрямах, які не пробачають помилок:
Військове право
Anti-corruption
Для нас це про підтвердження реальної роботи там, де ставки найвищі — у воєнний час, під тиском, у резонансних процесах і з дуже конкретною відповідальністю за результат.
Artem-Abraham Krykun-Trush, партнер і керівник практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань, вкотре відзначений серед кращих юристів України у сфері Anti-corruption.
“Anti-corruption вкотре став одним із наших найрезультативніших напрямів цього року. У справах Вищий антикорупційний суд ми домоглися рішень, які рідко трапляються в практиці: неодноразові відмови сторони обвинувачення, зменшення застав у рази та інші процесуальні результати, що реально змінюють позицію захисту”.
Дякуємо клієнтам за довіру, команді — за витримку на довгій дистанції, колегам на ринку — за професійне визнання.
Miller Law Firm — 13 років на ринку. Працюємо далі заради справедливості й заради людей, яким потрібен сильний захист саме тоді, коли найважче.
Євгеній Скуратівський, адвокат Miller Law Firm, для LAGA:ZAKON
За останні пів року щонайменше п’ять історій про підлітків, які били, ґвалтували чи цькували, потрапили в заголовки новин. Побиття дівчини в Білій Церкві стало лише однією з них. А скільки подібних випадків, про які наше суспільство ніколи не дізнається?
У таких історіях завжди виникає питання: чи відповідають діти? А батьки?
У цій статті чітко, просто і з прикладами розбираємо, коли неповнолітній несе кримінальну відповідальність, що загрожує його батькам і чому в нашій застарілій системі закон і суди не стримують підліткове насильство.
З якого віку кримінальна відповідальність?
З 16 років дитина несе кримінальну відповідальність як дорослий (але з певними пом’якшеннями).
З 14 років – за тяжкі умисні злочини: убивство, зґвалтування, грабіж, розбій, вимагання, хуліганство тощо.
Детальніше в інфографіці:
Для визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення неповнолітніх згідно зі ст. 98 КК України суд може застосувати такі основні види покарань:
пробаційний нагляд;
штраф;
громадські роботи;
виправні роботи;
арешт (з 16 років);
позбавлення волі на певний строк.
Також до неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.
Важливо, що до неповнолітніх не можуть застосовуватися такі види покарань, як конфіскація майна (як основне покарання), обмеження волі та довічне позбавлення волі.
Тобто нічого не звичного, загальна відповідальність, як і для всіх винних у кримінальних правопорушеннях з особливостями.
Якщо ж неповнолітній на час вчинення карних дій не досяг належного віку – він не підлягає кримінальній відповідальності.
Що з дітьми, які занадто малі для кримінальної відповідальності?
Примусові заходи виховного характеру – що це? Це щось на кшталт «м’якого покарання» – не кримінальне, але формально через суд. Їх можуть застосовувати замість судимості і до дітей, які досягли віку відповідальності.
У першому випадку ми говоримо про випадок, коли неповнолітній вчинив проступок або необережний нетяжкий злочин і прокурор вважає, що такий неповнолітній може бути виправлений без застосування кримінального покарання, і замість цього подає до суду клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру і фактично звільняє особу від кримінальної відповідальності.
У другому випадку неповнолітні, які не досягли віку кримінальної відповідальності. Для них виховні заходи залишаються єдиним можливим варіантом.
Отже, ми розібралися, що, коли й до кого застосовується. Тепер варто поговорити про види примусових виховних заходів та їх реальну ефективність. До примусових заходів виховного характеру у ч. 2 ст. 105 КК України належать:
1) Застереження – усне попередження. Найм’якше.
2) Обмеження дозвілля – заборона гуляти ввечері, обов’язок вчитись або працювати.
3) Передача під нагляд (зазвичай батькам). Ефективність – сумнівна.
4) Майнова шкода, якщо дитині 15+ і вона має майно або доходи.
5) Закритий навчальний заклад – це фактично «виховна колонія», найсуворіший захід.
Важливо: суд може призначити один або декілька примусових заходів виховного характеру за власним переконанням, незважаючи на ті, про які простить прокурор.
Що, якщо дитина просто ігнорує виховні заходи?
Якщо їй 14+, і вона вже могла б нести кримінальну відповідальність, але її звільнили, то за невиконання заходів її можуть притягнути до кримінальної відповідальності.
Якщо їй менше 14, то… нічого.
Немає додаткових санкцій. Вплив нульовий.
Можливий єдиний доступний юридичний інструмент – це притягнення батьків або законних представників до адміністративної відповідальності за статтею 184 КУпАП (невиконання обов’язків щодо виховання дитини) та можливо навіть позбавлення батьківських прав.
Що загрожує батькам, якщо дитина порушує закон?
Якщо дитина чинить щось протиправне або ігнорує виховні заходи – до відповідальності можуть притягнути її батьків. Це передбачено ст. 184 КУпАП.
Зрештою ст. 150 Сімейного кодексу України покладає на батьків обов’язок виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний та моральний розвиток, навчання та готувати до самостійного життя. Якщо ж дитина демонструє поведінку, далеку від цих ідеалів, це прямий показник того, що батьки зі своєю місією не впоралися.
Що загрожує:
Попередження або штрафи від 850 до 5100 грн – залежно від ситуації.
Позбавлення батьківських прав – якщо поведінка дитини системна, а батьки повністю самоусунулись.
Відповідальність за ст. 184 КУпАП настає, якщо:
Батьки не виконують своїх обов’язків щодо виховання (ч. ч. 1 – 2);
Дитина 14 – 16 років вчинила адмінправопорушення (ч. 3);
Дитина зробила щось, що за змістом – кримінальний злочин, але вона замала для КК (ч. 4).
Тобто закон чітко встановлює: батьки несуть пряму відповідальність за створення належних умов для розвитку дитини та за попередження її протиправної поведінки.
Що не так із цією системою?
Штраф у 850 грн або навіть 5100 – навряд чи стане «дзвінком» для батьків, які роками ігнорують дитину. Формально інструменти є, але вплив – мінімальний.
Ба більше, коли неповнолітній навіть не виконує примусові заходи виховного характеру, – це ще один сигнал, що батьки не впорались. І знову: максимум – адміністративний штраф.
На практиці – тиск на батьків м’який і часто не спрацьовує.
А що в кейсі Білої Церкви?
Тепер повернемося до кейсу з Білої Церкви, який став показовим прикладом того, як на практиці виглядає притягнення батьків до відповідальності і як судді “оцінили” відповідальність батьків учасників та свідків цієї події:
А тепер найцікавіше – батьки дітей, які були лише свідками або присутніми, але, за наявною інформацією, не брали активної участі у побитті:
Як бачимо, на практиці – повна непослідовність.
Батьки дітей, яких підозрюють у вчиненні злочину, часто отримують найм’якші покарання – попередження або мінімальний штраф. А водночас батьків тих, хто був лише свідком або просто присутній на місці події, суди карають суворо – іноді максимально в межах статті.
Трапляються випадки, коли:
одні справи закривають, бо «не побачили вини»;
інші – ні, хоча обставини практично ідентичні.
Проблема – в підході. Суди майже не аналізують реальну роль батьків:
Чи були вони байдужими?
Чи намагались виховувати?
Чи взагалі мали хоч якийсь вплив на дитину?
Принцип індивідуалізації відповідальності – відсутній.
Складається враження, що рішення ухвалюються «на око», без єдиних критеріїв і логіки. Як наслідок – система, де не факт провини визначає покарання, а суб’єктивна оцінка конкретного судді
У результаті: адміністративна відповідальність батьків – це лотерея. Хтось «виграв» – йому просто зробили зауваження. Інший – «програв» і сплатив штраф, хоча зробив не більше (а іноді й менше).
Висновки
Отже, закон є. І механізми теж. Але в реальності все надто м’яко, застаріло, непослідовно і часто несправедливо. Діти, які порушують закон, не завжди відчувають наслідки. Батьки, які їх не виховали, здебільшого відбуваються символічними штрафами. А суспільство та постраждалі платять найвищу ціну.
Тут логічне питання: якщо система не працює, можливо, варто подивитись на досвід інших країн? Законодавство Німеччини, Литви чи Швейцарії подібне до нашого, але працює краще. Річ не в законах, а в філософії. Там акцент – не на формальному покаранні, а на реальній зміні поведінки: підліток може бути зобов’язаний пройти психологічну програму, покращити оцінки, відпрацювати години на користь громади або тимчасово перейти під нагляд спеціального куратора.
Україні варто не просто підвищити штрафи, а осучаснити систему. Насамперед – розширити перелік виховних заходів: запровадити обов’язкові психокорекційні програми, суспільно корисні роботи з чітким обсягом, реальний пробаційний нагляд. Також – зробити відповідальність батьків більш змістовною: замість символічних штрафів – обов’язкові курси або соціальний супровід. Найбільша прогалина – відсутність наслідків за ігнорування виховних заходів дітьми, які ще не досягли віку кримінальної відповідальності. Її треба усунути.
Підсумок очевидний: закон є, але він не працює належним чином. Ані діти, ані батьки не відчувають справжньої відповідальності. А безкарність породжує ще більшу жорстокість. Мета має бути не формальне покарання, а виховання відповідального громадянина. І для цього потрібні не штрафи «для галочки», а сучасні дієві інструменти – як у країнах, де система реально працює.
Це питання звучало на кожному кроці під час виступу нашого партнера Масі Найєма на зустрічі спільноти BOARD. І ми раді, що сьогодні воно звучить не лише з вуст правників, а й у колах українського бізнесу.
Ветеранська політика в бізнес-спільноті BOARD — це не про формальні ініціативи, а про знання та відповідальність. Ми розуміємо, що повернення з війни — це не кінець історії, а її продовження в нових умовах. Тому в основі підходу має бути повага, рівність, співтворення та усвідомлене ставлення до досвіду ветеранів і ветеранок.
Ветеранська політика — не про гучні жести. Це про повагу, включення, партнерство, знання і стратегію.
Масі Найєм на зустрічі говорив про головне:
Чому повага — це не тільки слова, а й дії.
Чому ми не маємо героїзувати або ізолювати ветеранів.
Чому «нічого про ветеранів — без ветеранів» має бути правилом, а не лозунгом.
І чому підтримка — це не про слабкість, а про силу спільноти.
Він поділився практикою, яку ми втілюємо у Miller:
Людяне повернення до роботи після служби.
Повна добровільність участі в ініціативах.
Травмоінформований підхід і мовна чутливість.
Вшанування не лише втрат, а й стійкості.
Для нас, як юридичної компанії, важливо не тільки знати закон. А й ставити цінності вище формальностей.
Бо ветеран — не об’єкт допомоги. Ветеран — це партнер, якому ми довіряємо. І якого ми підтримуємо.
Партнер Miller Law Firm, Артем Крикун-Труш, коментує Закон, який дозволяє українцям мати друге громадянство без втрати українського, вже пройшов голосування в парламенті й очікує на підпис Президента.
Чому це рішення необхідне?
За межами України перебуває понад 7 мільйонів українців, які без цієї норми можуть втратити юридичний зв’язок із державою.
Закон зміцнює зв’язки з діаспорою та дає більше гнучкості в умовах війни та пов’язаної з нею еміграції.
Основна зміна: українці за кордоном зможуть офіційно оформити громадянство іншої країни й при цьому залишатися громадянами України.
Закон також передбачає спрощену процедуру набуття громадянства для іноземців, які воюють за Україну.
Закон не поширюється на осіб, які мають громадянство росії, Білорусі або інших держав, що підтримують збройну агресію проти України. Подвійне громадянство для них заборонене.
Виняток лише один:для тих, хто підтримує Україну й зазнає політичних переслідувань. Закон передбачає окреме врегулювання для таких випадків, оскільки росія фактично не дозволяє добровільно відмовитися від свого громадянства.
Разом із тим, юристи звертають увагу на складну ситуацію жителів тимчасово окупованих територій, які були змушені отримати паспорти держави-агресора. Згідно з українським законодавством, таке набуття громадянства є правопорушенням — але ці люди залишаються громадянами України.
Саме тому важливо не запроваджувати автоматичну заборону на множинне громадянство для всіх таких випадків, а встановити чіткі процедури перевірки — щоб відрізнити вимушене набуття громадянства від свідомого колаборантства.
Своєю думкою в коментарі для Радіо Свобода поділився Артем Крикун-Труш, партнер, керівник практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань:
“Треба перевіряти й встановлювати, чи була людина колаборантом. В цій частині законопроєкт недопрацьований, бо ми фактично відмежовуємо від себе всіх громадян, які отримали паспорт рф. Тут потрібен глибший підхід — варто прописати чіткі процедури перевірки, а не вводити заборону за замовчуванням.”
Марія Бутіна, молодша юристка практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань Miller Law Firm
Навіть найбіліший та прозорий підприємець сьогодні не застрахований від переслідування бізнесу та уваги правоохоронців – поліції, СБУ, БЕБ, НАБУ, ДБР чи прокуратури.
Тому, один із найменш контрольованих ризиків – це ризик кримінального переслідування, навіть якщо компанія веде діяльність абсолютно законно. Досить, щоб у ланцюгу постачань з’явився «проблемний» контрагент, – і вже є підстави для запитів, перевірок, а іноді й обшуків.
І це не обов’язково має бути ваш прямий контрагент – достатньо проблемного постачальника вашого партнера чи навіть третіх осіб. Можливе ухилення від сплати податків, фінансування підсанкційних компаній, поставки на тимчасово окуповані території або до рф – і вся ця історія вже торкається й вас.
Щоб цього уникнути, варто заздалегідь знати, які кроки може зробити бізнес для мінімізації таких ризиків. У цьому чек-листі – конкретні поради, як підготуватись і захистити компанію ще до того, як у двері постукають:
Перевіряйте своїх контрагентів:
Це насправді дуже важливо робити на початку співпраці з будь-яким постачальником, субпідрядником і тд. Достатньо лише опинитися у ланцюгу постачань або співпраці з компанією, яка стала фігурантом кримінального провадження і ви маєте ризики обшуку на підприємстві.
Тому, перевіряємо таке:
згадки у кримінальних справах (через Єдиний державний реєстр судових рішень, а також медіа й соцмережі);
наявність санкцій (в Державному реєстрі санкцій);
зв’язки з окупованими територіями або рф та податкові борги або сумнівні фінансові операції (в онлайн-сервісах).
Але тут важливо діяти не автоматикою єдиною. У більшості компаній комплаєнс-перевірка контрагентів закінчується на тому, що фінансист, комплаєнс-офіцер чи юрист-інхаус раз прогнав його через платформи. Але на практиці це не знижує ризики – навпаки, створює ілюзію безпеки.
Реальна перевірка – це додатковий доторк руки живого професіонала у вигляді OSINT, бізнес-розвідки та найголовніше – висновків про ризики та конкретні рекомендації.
Тобто:
аналіз непрямих зв’язків бенефіціарів (через офшори, дружні компанії, пов’язаних осіб);
аналіз публічних згадок в медіа, зокрема, регіональних і спеціалізованих;
використання професійного вузькопрофільного ПО та інструментів розвідки, які дозволяють виявити крос-профілі, цифрові сліди й участь у неочевидних кейсах;
пошук через неочевидні й платні джерела (наприклад, реєстри інших країн, якщо діяльність має транскордонний елемент);
аналіз стилю поведінки контрагента через інтерв’ювання попередніх партнерів, якщо йдеться про великі контракти.
Остаточну оцінку ризику має давати не алгоритм, а людина з досвідом, яка здатна побачити сигнали, що залишаються поза межами відкритих баз.
Формалізуйте відносини з контрагентами:
Усе, що не зафіксовано – не існує: у сучасних реаліях навіть скріншот повідомлення з месенджера, де ви погодили умови угоди, може стати важливим доказом у випадку кримінальної справи чи судового спору. Але краще не ризикувати – не ведіть жодних критичних перемовин лише «на словах». Усі ключові домовленості повинні мати письмову форму.
Це ваша страховка, тому:
усі ключові домовленості – лише у письмовій формі;
прописуйте зрозумілі умови договорів, деталізуйте все: вартість, межі відповідальності, комунікацію (в якій формі вона відбувається);
зберігайте листування, записів перемовин (за згодою сторін).
Майте в штаті або «на підхваті» свого адвоката:
Не «на випадок проблем», а як елемент системи безпеки вашого бізнесу, який має працювати на випередження, а не після того, як вже є повістка на допит або до вас заходь з обшуком.
брати участь у ключових переговорах або переглядати важливі договори до підписання;
інструктувати вашу команду у разі отримання запитів правоохоронців, обшуків, допитів.
буде на зв’язку 24/7 та мати чітку систему реагування у критичних ситуаціях.
Проводьте навчання у команді:
У критичних ситуаціях – під час обшуку, вручення повістки чи запиту від правоохоронців – реакція співробітників має бути не імпровізацією, а відпрацьованим алгоритмом. Неправильні дії чи зайві слова можуть коштувати компанії репутації та грошей, тому:
проводьте час від часу практичні тренінги, наприклад, «як діяти під час обшуку» та розробіть алгоритм:
хто відкриває двері та перевіряє документи в правоохоронців;
хто першим телефонує адвокату;
хто має право офіційно комунікувати з правоохоронцями від імені компанії.
Обережно працюйте з державними коштами:
Якщо ваш бізнес має справу з державними коштами (бере участь в публічних закупівлях), то маєте розуміти, що постійно перебуваєте в зоні ризиків. Проте, якщо ви ці ризики розумієте, то можете ефективно ними керувати.
Завжди звертайте увагу на таке та не беріть участь в закупівлі, якщо:
дуже завищена вартість послуг або робіт замовником: Якщо ціна занижена, то зрозуміло, що постачальники будуть відсутні, а торги скасовані. Що не можна сказати про завищення ціни, адже воно призводить до закупівлі товарів або робіт за завищеними цінами та несе за собою розтрату бюджету;
є дискримінація учасників: умови або вимоги, які навмисно створюють перевагу або обмежують можливості конкретних учасників тендеру. Це призводить до неможливості чесно конкурувати на аукціонах та створює невигідне середовище для бізнесу;
у вас вимагають «відкати»: участь у такій змові є серйозним корупційним ризиком;
є змова між учасниками: змова між учасниками тендеру є серйозним порушенням законодавства про конкуренцію та може мати серйозні правові наслідки для учасників, включаючи адміністративні штрафи, судові позови та втрату репутації.
Висновок:
Правоохоронна система сьогодні працює не завжди вибірково, а часто – «по колу». Навіть якщо ваша компанія не має жодного порушення, це не означає, що до вас не прийдуть із запитами, обшуками та не викличуть на допит.
Ризики кримінального переслідування не зникають самі – ними потрібно керувати.І найефективніше – це робити заздалегідь: перевіряти контрагентів, документувати домовленості, мати підготовлену команду та адвоката на зв’язку.
Ці слова наш молодший юрист Дмитро Митчик почув від суддів Третього муткорту з суддівської етики, організованого Фундація DEJURE у партнерстві з Вищий антикорупційний суд. Ми не можемо не пишатися тим, що наш колега та його команда здобули абсолютну перемогу!
Молодший юрист практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань Дмитро Мичик та його команда “МутКотики” щиро дякують організаторам за неймовірний досвід! Два дні запеклих змагань, шість напружених раундів із сильними суперниками — і вони здобули перемогу! А ще — відзнаку за найкраще письмове заперечення.
Особливу подяку Дмитро висловив своїй напарниці Ірині Кайданович за командний дух і стійкість, а також Artem-Abraham Krykun-Trush, тренеру і наставнику команди, партнеру й керівнику практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань в Міллер — за постійну підтримку та цінну допомогу команді. І, звісно, окрему шану Дмитро та команда висловлюють суддям муткорту за їх професіоналізм та справедливість.
Цей результат — результат старань, відданості та безкомпромісної роботи Дмитра та його команди на кожному етапі.
Ця перемога — не лише особисте досягнення Дмитра та команди, це підтвердження сили нашої корпоративної культури та бренду. У Міллер кожен працівник відчуває підтримку не лише в роботі над поточними кейсами, але й у своєму професійному та особистому розвитку.
Що не менш важливо — Дмитро інтегрував у виступи команди найкращі підходи, які ми використовуємо в реальних складних кейсах. Це ґрунтовні, але прості й доступні виступи, чіткі пояснення з використанням національних і міжнародних джерел реальної практики. Позиція, оформлена в ілюстровану презентацію, була зрозуміла та зручна суддям муткорту так само як і суддям у наших реальних справах.
Ми пишаємося Дмитром та його командою, і ця перемога — це не просто досягнення в конкурсі. Це доказ того, як праця в команді, наставництво та підтримка можуть призвести до великих результатів. Ми хочемо, щоб всі, хто працює в Міллер, відчували нашу підтримку і розуміли: їхній успіх — це частина нашого загального успіху.
Рейдерство – це не просто правова проблема, а серйозний виклик для бізнесу, економіки та навіть національної безпеки України. Його жертвами стають підприємці, інвестори, власники активів.
У цій книзі ви знайдете відповіді на такі питання:
Що таке рейдерство та чому воно поширилось в Україні?
Чи існує рейдерство за кордоном і яка його сутність?
Якими є найпоширеніші рейдерські схеми та що зумовило їх популярність?
Які злочини охоплюються поняттям “рейдерство” та яка їх характеристика?
Хто такий рейдер та яким є його кримінологічний портрет?
Які правові механізми існують для протидії рейдерству та чи достатньо лише кримінально-правових засобів для цього?
І головне — що потрібно змінити, щоб посилити захист законних власників від незаконних посягань?
Кому буде корисна ця монографія?
Представникам бізнесу, які хочуть знати, як захистити свою власність.
Професійним правникам, які стикаються з проблемами кваліфікації злочинів проти господарської діяльності
Науковцям, що шукають шляхи покращення кримінального законодавства.
Сьогодні Україна не тільки бореться за свою незалежність, а й вибудовує сильну правову систему. Я вірю, що ця книга стане вагомим внеском у розвиток ефективної боротьби з рейдерством.
Запрошую до читання та обговорення! Разом ми можемо зробити українське право ще більш ефективним.
Боротьба з корупцією — не лише справа правоохоронних органів, а й відповідальність кожного громадянина. Новий освітній серіал «Стоп Корупція. Уповноважені» на платформі Дія.Освіта допомагає розібратися, як проходить антикорупційний контроль і надає практичні інструменти для військових посадових осіб, державних службовців, працівників оборонної сфери та громадських активістів.
У 8 серіях експерти розкривають реальні кейси та діляться власним досвідом боротьби з корупцією.
Серед експертів серіалу — Масі Найєм, засновник Miller Law Firm, співзасновник Правозахисного центру для військовослужбовців «Принцип», чинний військовослужбовець.
Масі Найєм виступив спікером першої серії, в якій пояснює роль та обов’язки антикорупційних уповноважених:
Які органи відповідальні за боротьбу з корупцією та які їхні повноваження?
Чому антикорупційні уповноважені в ЗСУ — це перший крок до ефективної та прозорої роботи сектору безпеки та оборони?
У чому різниця між уповноваженими в штаті та за суміщенням?
Які завдання сьогодні виконують антикорупційні уповноважені?
Дивіться серіал безоплатно на Дія.Освіта та впроваджуйте ефективні антикорупційні рішення у найважливіших сферах.
Освітній серіал «Стоп Корупція. Уповноважені» створено Науковими центром проблем виховання доброчесності та запобігання корупції у секторі безпеки та оборони Національного університету оборони України за підтримки аналітичного центру StateWatch у межах Програми підтримки Спеціального радника з питань оборони Великої Британії для платформи Дія.Освіта.z
Юридична компанія Міллер запрошує студентів до свого закритого молодіжного клубу «Краса кримінальної юстиції»
Мета клубу — надихати й дивувати. Юристи та юристки Міллер прагнуть посіяти любов, пристрасть і жагу до вдосконалення у світі кримінальної юстиції.
Вони знають, що одних підручників та аналізу судових рішень недостатньо, тому хочуть допомогти тобі зазирнути в реальну практику та відчути всю красу кримінального процесу.
Що чекає на тебе?
Офлайн-зустрічі в атмосфері, де народжуються професіонали: 1 раз на місяць буде живе спілкування з нешаблонними практикуючими адвокатами, слідчими, суддями та прокурорами, серед яких судді м. Києва, прокурор Офісу Генерального прокурора.
практичні кейси, що допоможуть розвивати аналітичні навички та критичне мислення
можливості для безперервного професійного розвитку в ексклюзивному колі колег, де важливі сенси.
Куратор клубу
Артем Крикун-Труш, адвокат, партнер і керівник практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань. Він має унікальний досвід роботи як в державних органах (НАБУ, військова прокуратура), так і в міжнародних юридичних фірмах і Big 4.
Для кого цей Клуб?
Курс навчання не має значення: можуть податися на відбір як першокурсники, так і майбутні випускники.
Як приєднатися до клубу?
У тебе є часу до 01 листопада включно, щоб підготувати CV і мотиваційний лист — надсилай їх на hr@millerlawfirm.ua з темою «Хочу в молодіжний клуб від Міллер».
У компанії відберуть 10 найцікавіших студенток і студентів, з якими будуть працювати в закритому форматі для розвитку їхніх навичок.
Результати оголосять — 11 листопада.
Перша зустріч відбудеться наприкінці листопада.
Мрієш стати крутим кримінальним адвокатом чи адвокаткою? Не проґав свій шанс та долучайся до молодіжного клубу Міллер «Краса Кримінальної юстиції»!
