Слова під тиском обставин і настроїв можуть забуватися, а обіцянки не виконуватися.

Але батьки однаково зобов’язані брати участь у житті дитини — виховувати та забезпечувати усім необхідним. У тому числі рівномірною увагою кожного з них, якщо немає рішення суду про заборону спілкування з одним із батьків. Тому що у сімейному законодавстві України закріплений принцип рівності батька і матері.

Щоб мінімізувати вплив процесу розлучення батьків на дитину, практика судових спорів Міллер, юридична компанія радить укласти договір, яким обидва зафіксують всі свої права та обов’язки відносно дитини.

І нагадаємо, що інтереси дітей важливіші за інтереси дружини і чоловіка під час розлучення. Про це ми писали, зокрема, у нашій публікації () до Дня захисту дітей.

У цьому контексті договір про забезпечення та виховання дитини має надважливе значення.

До його складання потрібно підійти відповідально, щоб прописані механізми були дієвими, адекватними наявній ситуації у родині та не мали небажаного негативного ефекту. Бо за відсутності взаємної згоди щодо підходів до участі у житті дитини, батьки будуть змушені звернутися до суду за вирішенням суперечностей.

КОЛИ МОЖНА УКЛАДАТИ ДОГОВІР?

Подружжя, яке має дитину/дітей, має право подати до суду разом із заявою про розірвання шлюбу письмовий договір (ст. 109 Сімейного кодексу), де потрібно вказати:

— з ким із батьків буде жити дитина;
— яку участь у забезпеченні умов її життя братиме той із батьків, що житиме окремо;
— умови здійснення ним права на особисте виховання дитини.

ЦЕ ПОТРІБНО ВРАХУВАТИ:

1. Договір не повинен суперечити інтересам дитини. Думка дитини, яка може її висловити, має бути врахована (ч. 2 ст. 171 Сімейного Кодексу);

2. Немає універсального шаблону договору. Він повинен розроблятися під потреби кожної окремої дитини, надто, коли у дитини проблеми зі здоров’ям (просто скачати його з інтернету — погана ідея, бажано звернутися до компетентного юриста);

3. Усунення одного з батьків від виховання дитини не тільки порушує права батьків, але й, в першу чергу, порушує право самої дитини;

3. Вказана у договорі сума аліментів не є незмінною, вона може бути збільшена або зменшена за рішенням суду. Приклад — виникли життєві обставини (втрата здоров’я, роботи тощо), які унеможливлюють сплату прописаної суми;

4. Постійний дозвіл (закріплений у договорі) одного з батьків на виїзд дитини за кордон без його додаткової згоди — не аргумент для Держприкордонслужби. Для виїзду з дитиною в іншу країну БЕЗ додаткового дозволу потрібно мати такі документи:

— нотаріально засвідчений дозвіл від того з батьків, хто відсутній у поїздці;
або
— довідка про борги з аліментів (за чотири місяці) того з батьків, хто не проживає з дитиною.

5. Зручний та справедливий розподіл часу. Договором можна закріпити «особливі» дні (вихідні, канікули, свята тощо), коли дитина буде з батьком, а коли — з матір’ю.

6.Бабусі та дідусі. Їх участь у житті дитини теж бажано передбачити і прописати у договорі. Нерідко один з подружжя після розлучення проти такого їх спілкування з онуками. Хоча Сімейний кодекс забороняє ці обмеження.

«При складанні договору варто врахувати і те, що батьки зобов’язані не втручатись в особисте життя один одного та не підбурювати дитину проти батька чи матері (як безпосередньо, так і за допомогою третіх осіб). Це убезпечить кожного з подружжя від конфліктних ситуацій та від «перетягування» дитини між собою, як канату»

коментує Julia Ryabets, юрист Міллер, юридична компанія.

Від того, наскільки чітко та детально буде прописаний договір, залежить і якість його дотримання батьками. Ми ж радимо вам у цьому процесі зберегти свої нерви і щасливе дитинство синів і дочок.