У четвер, 30 березня, юридична компанія “Міллер”, яка представляє інтереси колишнього в.о. генерального директора аеропорту “Бориспіль” Євгенія Дихне, подала апеляцію на вирок Вищого антикорупційного суду (ВАКС). Першого березня ВАКС визнав Євгенія Дихне та Олесю Левочко винними у зловживанні владою та призначив їм покарання у вигляді п’яти та чотирьох років позбавлення волі відповідно, а також сплату солідарно 10 мільйонів гривень.
Адвокати вимагають повного передослідження доказів через неповноту та постановлення виправдувального вироку для клієнтів. Вони підкреслюють, що НАБУ/САП/ВАКС три роки займалися справою, яка мала б розглядатися у порядку господарського судочинства. Оскільки таємниця досудового слідства більше не поширюється на даний судовий розгляд, адвокати вирішили зробити безпрецедентний хід та викласти усі матеріали у публічний доступ на сайті www.nojustice.com.ua. Це допоможе не тільки правовій спільноті здійснити власний case study, але і будь-якій зацікавленій особі зробити власні висновки.
Цього ж дня адвокати Дихне та Левочко під час прес-брифінгу пояснили представникам медіа, чому саме подають апеляцію, та чому не погоджуються із вироком суду, який, до слова, цілком задовольнив прохання Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. З відео можна ознайомитися тут https://nojustice.com.ua/pres-konferencziya-yevgeniya-dyhne-olesi-levochko-ta-advokativ-oleksiya-nosova-ta-artema-krykuna-trusha/.
Перше, на чому акцентували адвокати – відсутність корупції у справі як такої, адже, як визначено в самому рішенні ВАКС, ані Дихне, ані Левочко жодної вигоди не отримували. “Згадка про корупцію відсутня у матеріалах обвинувачення. Її навіть не намагалися довести. Суд навіть не дійшов висновку, що Євгеній Дихне чинив якісь дії на свою користь, отримуючи, наприклад, “відкат”. Не було такого, це навіть не доводилося, навіть не розслідувалося”.
“Цінність, якій завдається шкода у кримінальному провадженні, це об’єкт. На думку суду цінністю є бюрократичні процедури, які сам суд вважає громіздким механізмом. Але замість того, щоб встановити інтереси служби як ті, які встановлені установчими та стратегічними документами аеропорту “Бориспіль”, зокрема, зростання пасажиропотоку та економічних показників, суд бере і підміняє уявлення про те, що є цінністю”, – вважає Артем Крикун-Труш, адвокат Лесі Левочко. “Крім того, суд залишає поза увагою той факт, що якби не попередні договори, аеропорт би не отримував ніяких доходів. Тому для оцінки економічної складової треба порівнювати попередні договори не з ціною на конкурсі через два роки, а з нулем.” – додає адвокат.
Що конкретно закидають Дихне і Левочко, та що кажуть адвокати
Євгеній Дихне обвинувачується в тому, що уклав у 2016 році попередні договори оренди з ТОВ “Артерія груп” та ТОВ “Кофе Бар Плюс” нібито за зниженою вартістю, без погодження з органом управління аеропорту – Мінінфраструктури і без проведення конкурсного відбору орендаря.
Як зазначають прокурори і суд у першій інстанції, це призвело до завдання збитків державі на 15,7 млн грн. При чому збитків на 10 млн грн було ніби завдано Фонду держмайна (ФДМ), а решта – аеропорту. Аеропорт цього не визнав. А Фонд держмайна в особі Д.Сенниченка підписав цивільний позов. Прокурори і суд також вважають, що у Дихне була співучасниця злочину – його підлегла, керівниця Служби орендних відносин Олеся Левочко, яка користуючись “некомпетентними та не професійними” працівниками Фонду нібито затягувала конкурси.
Адвокати ж, хоч і не заперечують факту укладання попередніх договорів, але категорично заперечують нанесення збитків, змову та затягування конкурсів аеропортом.
По-перше, як зазначають адвокати, попередні договори укладалися саме на користь аеропорту, а не на шкоду його інтересам. Більш того, дії Євгенія Дихне, навпаки, принесли підприємству прибуток. А розрахунок розміру недоотриманих доходів був зроблений у 2019 році на основі висновку приватного спеціаліста про його теоретичне уявлення щодо ціни оренди в аеропорту “Бориспіль” у 2016 році. При тому, реальні договори на реальні аналогічні об’єкти до уваги спеціалістом не взяті, тому це помилковий підхід. А сам висновок спеціаліста не може вважатися доказом взагалі.
Як стають пособниками у справах НАБУ. Історія Олесі Левочко
“У мене є своя особиста історія відносин з НАБУ”, – каже Леся Левочко. “Детективи НАБУ з’явилися в аеропорту влітку 2019 року. Я і моя підлегла були викликані до приймальні Генерального директора, щоб всіляко допомагати детективам, які цікавилися проблемами аеропорту, зокрема, і орендою.”
28 серпня 2019 року у Міністерстві інфраструктури за ініціативи детектива НАБУ С.Бравермана відбулася нарада, на якій обговорювалися питання проблем орендних відносин в аеропорту. Учасники наради, зокрема, Фонд держмайна та Міністерство інфраструктури мали зробити все від них залежне, щоб пришвидшити процедури – частіше публікувати оголошення та не тримати у Міністерстві інфраструктури на погоджені документи, а аеропорт – припинити підписання попередніх договорів.
“У вересні 2020 року о 7 ранку мене викликали на обшук до квартири, де я не проживала. Нічого там не знайшли. Вручили мені підозру та викликали на допит в цей же день на 15 годину.”
А потім розпочалися схиляння до угоди зі слідством з тим, що Леся Левочко дала покази на Євгенія Дихне. Аргументи про те, що ніяких вказівок він їй не надавав, а між нею і Генеральним директором завжди був по субординації ще один керівник не бентежили детектива. З цього моменту почався психологічний тиск: що на допит будуть викликатися її діти, що на підставі листа НАБУ на Міністерство інфраструктури її відсторонять від роботи. “Я маю велику повагу до НАБУ як органа і маю велику надію, що свого часу там буде проведено аудит щодо дотримання детективами норм етики та моралі. А цей конкретний випадок є поведінкою конкретного детектива, а не нормою поведінки НАБУ”, – резюмувала Леся Левочко.
Рішення ВАКС – “процесуальна аплікація” із цитат науковців, щоб приховати відсутність доказів складу злочину
Суд вважає, що Дихне – за пособництва Левочко – скористався знанням “про некомпетентність працівників Фонду”. З одного боку, суд сам визнав “некомпетентність” сімох членів комісії Фонду, які мали проводити конкурси на оренду площ, однак, переклав вину за зрив конкурсів на Євгенія Дихне з його підлеглою.
Колегія суддів констатує, що між Дихне і Левочко були ординарні стосунки керівника і підлеглої, однак кваліфікує їх як змову.
На думку суду, “Бориспіль” перераховував 70% орендної плати від попередніх договорів до бюджету з метою створити видимість легальності цих грошей.
“Як нам розвивати економіку, якщо держава не знаходитиме адекватні моделі ринкової взаємодії з бізнесом? Саме в цій взаємодії і знаходяться перспективи розвитку держави.”, – пояснює позицію сам Дихне. “Виходить, що наша нова антикорупційна вертикаль, збудована за новими демократичними принципами, у стилі ОБХСС захищає соціалістичну власність від того, щоб ефективні менеджери її не порушили. У мене розрив шаблону. З однієї сторони ми кажемо, що у нас ліберальна ринкова економіка, а з іншої вимагаємо діяти як у совку. Найбільший відомий мені совок – аеропорт Мінська – сам розпоряджається своїми площами, а “Бориспіль – ні”.” – резюмує він.
“За цей час навіть Фонд держмайна з 2019 року змінив свою процедуру по передачі в оренду приміщень, проводячи її через Prozorro-продажі й електронні оголошення. Багато речей змінилося, але ж їх не було в 2015-2016 роках“, – акцентує колишній очільник аеропорту. Однак суд відкинув аргумент Дихне про архаїчність законодавства про оренду у вироку.
Це рішення прямо суперечить принципу верховенства права, яке має пріоритет над верховенством закону. Закону, якому потрібен аудит якості. Так само як і невідкладний аудит kpi НАБУ.
Адвокати подали апеляційну скаргу і щиро розраховують на фундаментальне розуміння поставленої проблеми суддями Апеляційної палати ВАКС.
