Зображення на мільйон: як NFT-токени змінюють ринок цифрових активів

Готові битися об заклад: останнім часом тільки ледачий не чув про NFT і ті шалені гроші, які крутяться на ринку віртуальних активів. Давайте розбиратися, що це таке. 

NTF звідки це пішло?

Торік Майк Вінкельманн (американський художник, відомий під псевдонімом «Beeple») продав на аукціоні Christie’s власне творіння під назвою «Everydays: The First 5000 Days» за 69 мільйонів доларів. 

Цей твір не підпадає під стереотипне уявлення картини: зображення не підписане та не має рамки. Та й фарб на ньому нема, адже малюнок цифровий (за 69 мільйонів, ви ж пам’ятаєте?). 

«Everydays: The First 5000 Days» — це колаж у форматі JPEG розмірами 21 069 на 21 069 пікселів. Частиною цього твору є пов’язаний з ним NFT-токен. Наявність токену, який закріплює за власником його права на об’єкт, і зумовила таку колосальну вартість цього зображення.

Що це таке?

Якщо зовсім коротко, то NFT — це актив у цифровому форматі, свого роду криптовалюта з власними особливостями. Процес його створення нерозривно пов’язаний з технологією блокчейну.

NFT засвідчує право власності на об’єкт, який існує винятково в інтернеті. Тобто це унікальний, водночас віртуальний, цифровий сертифікат, який підтверджує факт володіння. Найбільш поширеними об’єктами є графічні зображення та відео. Купуючи токен, покупець отримує сертифікат на такий предмет мистецтва. 

Відмінність NFT від інших криптовалют власне й зашифрована в абревіатурі цього терміну (NF — non-fungible, тобто незмінний) та полягає у його невзаємозамінності й унікальності. 

Наприклад, дві банкноти хоч і мають різні серії та номери, все ж мають один номінал. З NFT такий трюк не пройде: у кожен токен «вшиті» унікальні ідентифікатори. Це означає: один NFT-токен завжди має розбіжності з іншим NFT-токеном та не може бути ідентичним.

А що по правах на NFT?

Одразу варто зазначити, що NFT — це новий етап в інтелектуальній власності. Безумовно, деякі явища та процеси виникають до моменту їх правового врегулювання, а отже жодних процедур та правил «поводження» безпосередньо з NFT не існує. 

Водночас, це об’єкт інтелектуальної власності, тобто результат творчої діяльності. Автор такого об’єкту має виняткове право розпорядження ним, а тому може передати право користування об’єктом або ж заборонити його використання будь-ким. Звичайно, за автором закріплюються немайнові права на твір, зокрема, й право на його захист.

Як це врегульовано законом?

Врегулювати процеси, пов’язані з NFT-токеном, можна за допомогою відповідного договору. Угода дозволяє встановити порядок передання прав від творця NFT до його покупця, а також передбачити інший спектр повноважень щодо об’єкта (твору), що передається.

Купівля-продаж «Everydays:The First 5000 Days» проходив на аукціоні. У випадку з картиною Beeple покупець отримав ті права, які були зазначені в договорі з аукціонним будинком «Christie’s». Свої правила «поводження» з токеном може встановлювати й платформа, на якій було створено токен.  

«Попри те, що в Україні це явище не набуло широкої популярності, у Верховній Раді України перебуває законопроект № 3637 «Про віртуальні активи», який очікує на розгляд після ветування Президентом. Його норми цілком можуть зсунути з «мертвої точки» правове регулювання таких активів в Україні»

наголошує юрист практики захисту бізнесу Артур Лозіцький.

Як з цим працювати?

Оскільки вже існують та функціонують цілі інвестиційні фонди, мета яких — виключно вкладення в NFT, можемо резюмувати, що світ динамічно змінюється. Виникають ідеї випускати у такому форматі дипломи і сертифікати, які будуть абсолютно захищеними. А ще це класний майданчик для творчості та інвестицій, що зосереджує митців, бізнесменів, колекціонерів тощо.

Закони прогресивних країн світу не встигають за темпами розвитку та розповсюдження віртуальних активів, криптовалют та NFT. Проте варто пам’ятати, що всі права інтелектуальної власності на об’єкт, пов’язаний із NFT, не переходять до покупця, а свої правила можуть диктувати платформа, на яких токен був створений, та аукціон, на якому актив продається.

Read More

Про вас поширюють брехню в інтернеті: чи маєте ви право на компенсацію?

Якщо хтось у мережі поширює про вас фейки або розповідає історії, яких ніколи не було (або були, але зовсім за інших обставин), у вас є два способи захисту порушених прав. 

1. Спростування

  • застосовується, коли про вас розповсюдили брехню і це можна довести
  • інформація визнається неправдивою
  • людина, яка її поширила, має спростувати її таким способом, яким і поширила

2. Відповідь

  • застосовується, коли про вас поширили оціночні судження (детальніше про це читайте тут: ).
  • інформація не визнається недостовірною
  • людина, яка є героєм/героїнею публікації, доповнює її своїми коментарями та власною версією подій

Так що там із компенсацією?

Якщо поширена недостовірна інформація завдала шкоди (наприклад, погіршилося здоров’я, ви втратили роботу чи клієнтів, стали жертвою переслідувань) ви маєте право на відшкодування. Моральну компенсацію має сплатити особа, яка поширила про вас брехню. Для цього вам потрібно буде надати докази (наприклад, висновок лікаря, показання свідків, банківські виписки, довідки з лікарні про проходження стаціонарного лікування).

Відшкодування також можна вимагати у випадку, якщо про вас поширили оціночні судження, виражені у грубій формі (з використанням ненормативної лексики, наприклад).

Які розміри відшкодування?

Встановлених обмежень по компенсації немає. Але тут варто звернути увагу на аналіз судової практики. Торік винесено 711 рішень щодо спорів із захисту честі, гідності та ділової репутації. З них лише 215 — виграшні. Середній розмір компенсації не перевищує 50 000 гривень, хоча іноді суми позовних вимог досягають навіть мільйона гривень. 

Чому так? 

Відсоток виграшних справ у таких спорах в Україні незначний через: 

  • неправильний вибір відповідача (детальніше тут: )
  • недоведення поширення інформації
  • неточну оцінку характеру поширеної інформації

Вимога ж про відшкодування моральної шкоди є похідною та може бути задоволена судом лише після задоволення основної вимоги.

«В Україні, у разі поширення про людину брехні, достатнім рівнем сатисфакції вважається саме визнання інформації недостовірною. Щоб отримати компенсацію важливо надати докази, які можуть підтвердити моральну шкоду, її розмір, тяжкість чи зміну звичного способу життя потерпілого. Попри те, що моральну шкоду довести складно, відстоювати свої права варто»

коментує  адвокат практики захисту ділової репутації Юрій Мельник.
[:en]

Якщо хтось у мережі поширює про вас фейки або розповідає історії, яких ніколи не було (або були, але зовсім за інших обставин), у вас є два способи захисту порушених прав. 

1. Спростування

  • застосовується, коли про вас розповсюдили брехню і це можна довести
  • інформація визнається неправдивою
  • людина, яка її поширила, має спростувати її таким способом, яким і поширила

2. Відповідь

  • застосовується, коли про вас поширили оціночні судження (детальніше про це читайте тут: ).
  • інформація не визнається недостовірною
  • людина, яка є героєм/героїнею публікації, доповнює її своїми коментарями та власною версією подій

Так що там із компенсацією?

Якщо поширена недостовірна інформація завдала шкоди (наприклад, погіршилося здоров’я, ви втратили роботу чи клієнтів, стали жертвою переслідувань) ви маєте право на відшкодування. Моральну компенсацію має сплатити особа, яка поширила про вас брехню. Для цього вам потрібно буде надати докази (наприклад, висновок лікаря, показання свідків, банківські виписки, довідки з лікарні про проходження стаціонарного лікування).

Відшкодування також можна вимагати у випадку, якщо про вас поширили оціночні судження, виражені у грубій формі (з використанням ненормативної лексики, наприклад).

Які розміри відшкодування?

Встановлених обмежень по компенсації немає. Але тут варто звернути увагу на аналіз судової практики. Торік винесено 711 рішень щодо спорів із захисту честі, гідності та ділової репутації. З них лише 215 — виграшні. Середній розмір компенсації не перевищує 50 000 гривень, хоча іноді суми позовних вимог досягають навіть мільйона гривень. 

Чому так? 

Відсоток виграшних справ у таких спорах в Україні незначний через: 

  • неправильний вибір відповідача (детальніше тут: )
  • недоведення поширення інформації
  • неточну оцінку характеру поширеної інформації

Вимога ж про відшкодування моральної шкоди є похідною та може бути задоволена судом лише після задоволення основної вимоги.

«В Україні, у разі поширення про людину брехні, достатнім рівнем сатисфакції вважається саме визнання інформації недостовірною. Щоб отримати компенсацію важливо надати докази, які можуть підтвердити моральну шкоду, її розмір, тяжкість чи зміну звичного способу життя потерпілого. Попри те, що моральну шкоду довести складно, відстоювати свої права варто»

коментує  адвокат практики захисту ділової репутації Юрій Мельник.
Read More

Про вас поширюють брехню в інтернеті. Як дізнатися до кого позиватися?

Інтернет — це стихійний ярмарок інформації, куди кожен приносить щось своє. І в цьому неосяжному просторі легко потрапити у ситуацію, коли хтось скаже чи напише про вас брехню. Пояснюємо, кого закон вважає відповідальним за неправдивий вислів та як його знайти. 

Хто співучасники? 

Автор недостовірної інформації та власник вебсайту, де її розмістили.

Як визначити хто автор?

Все залежить від того, у якій формі розміщена інформація. Наприклад, якщо це:  

  • стаття в інтернет-журналі —  то відповідати має автор статті;
  • запис етеру телепрограми — спікер чи гість студії, який розповів неправдиву інформацію;
  • змонтований відеоролик, тут авторів може бути кілька — від автора сценарію чи музики, до постановників твору (режисер, оператор, художник).

А як визначити, хто власник вебсайту?

Власник — той, хто має безпосередній доступ до керування ним. Якщо немає інших доказів, власником вебсайту є особа (людина чи компанія), на яку зареєстровано доменне ім’я. Наприклад, у вебсайту «www.ukrposhta.ua» доменне ім’я — «ukrposhta.ua».

Знайти власника вебсайту допоможуть сервіси:

  • WHOIS — сервіс безкоштовний, проте дані може бути приховано; 
  • WEB-FIX — платний сервіс, надасть інформацію про власника на основі аналізу даних з інших джерел, якщо в WHOIS дані приховано.

Якщо неправдиву інформацію про вас поширюють у соцмережах, відповідальність лежить тільки на тому, хто її розповсюдив.

Що робити, якщо про вас пишуть брехню?

Ви можете написати скаргу тому, хто оббрехав вас, вимагаючи спростувати інформацію або опублікувати вашу версію подій. Або ж йти до суду. Для цього зберіть докази, які підтверджують, що інформація:

  • розповсюджена в мережі;
  • дійсно неправдива;
  • стосується саме вас;
  • шкодить вам.

Далі ви можете звернутися до суду самостійно або через адвоката. 

«Встановлення осіб, які відповідальні за поширення неправдивої інформації, є одним з перших етапів підготовки до захисту своїх прав у майбутньому спорі. Це завдання може бути не з легких та забрати багато часу. Наші юристи завжди готові підтримати вас та надати правову допомогу»,

зазначив адвокат практики судових спорів Юрій Мельник.
Read More