Posts tagged "міллерпрозлочини"

Продовжуємо нашу рубрику про найактуальніші кримінальні правопорушення. Цього разу розбираємо такі злочини, як державна зрада та шпигунство: що це за дії, у чому різниця та яка відповідальність. 

Державна зрада 

Це умисні дії, вчинені громадянином України на шкоду суверенітету, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці (ст. 111 КК України). 

Які є форми державної зради? 

• Перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту
• Шпигунство
• Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України

Перехід на бік ворога означає, що громадянин України допомагає державі, з якою Україна перебуває у стані війни/збройного конфлікту. Наприклад, вступ на службу до військових формувань держави-агресора,  поліції чи каральних загонів; надання засобів для вчинення злочинів агентам спецслужб іноземних держав.

Шпигунство — збір і передача іноземній державі/організації або їхнім представникам інформації, що становить державну таємницю, якщо ці дії вчинені громадянином України.

Надання іноземній державі/організації або їхнім представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у намаганні нашкодити національній безпеці.

До підривної діяльності, зокрема, належать: 

• насильницька зміна чи повалення конституційного ладу,  захоплення державної влади
• розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів, фінансування незаконних збройних формувань на території України, організація інформаційної експансії з боку інших держав
• організації не передбачених Конституцією України референдумів з територіальних питань

Виконавцем цього злочину може бути тільки громадянин України. 

Суб’єктивна сторона державної зради характеризується виною у виді прямого умислу. 

Тобто при вчиненні державної зради винний свідомо взаємодіє з ворогом в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту (шпигує, надає іноземній державі допомогу в проведенні підривної діяльності проти України).

Яка відповідальність?

Позбавлення волі від 12 до 15 років з конфіскацією майна або без такої.

Державна зрада в умовах воєнного стану карається 15 роками позбавлення волі або довічним ув’язненням. 

Чи може особу бути звільнено від кримінальної відповідальності? 

Так. Це можливо, якщо людина не виконала злочинне завдання іноземної держави/організації і добровільно повідомила правоохоронців чи інші державні органи про це (СБУ, прокуратуру; якщо людина за кордоном — консульства, дипломатичні представництва України).

Добровільність втрачає свою цінність, якщо людина зізналася про зв’язок з іноземною державою/організацією або їхніми представниками після пред’явлення доказів чи початку проведення досудового розслідування у кримінальній справі.

Шпигунство (ст. 114 КК України) 

Це збирання і передача іноземній державі/організації або їхнім представникам інформації, що становить державну таємницю, вчинене іноземцем або особою без громадянства. Такі дії посягають на національну безпеку України (в інформаційній, політичній, економічній, воєнній і науково-технологічній сферах).

Йдеться про  секретні дані зі сфери оборони, економіки, зовнішніх відносин, державної безпеки. Ця інформація включена до Зводу відомостей, що становлять державну таємницю і її розголошення несе загрозу національній безпеці.

Зовнішньою ознакою віднесення документа, виробу або іншого матеріального носія інформації до предметів, що містять відомості, які становлять державну таємницю, є гриф секретності. 

Притягнути до відповідальності за шпигунство (ст. 114 КК України) можна тільки іноземця або особу без громадянства. 

Іноземець — особа, яка є громадянином (підданим) іншої держави або держав (не має громадянства України).

Особу без громадянства жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Тому, якщо українець збирає дані на користь іншої держави — його дії будуть кваліфікувати як державну зраду (ст. 111 КК України). 

Яка відповідальність?

Від 10 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна або без такої.

Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка припинила шпигунську діяльність, добровільно повідомила органи державної влади України про свої дії на шкоду інтересам України (якщо шкоди вдалося запобігти).

Якщо людина зібрала для передачі іноземній державі/організації чи їхнім представникам інформацію, але добровільно передала українській владі, її можуть звільнити від відповідальності.

Якщо особа, отримавши завдання іноземної розвідки, відмовилася  виконувати його, незалежно від того, заявила вона органам  влади про свій зв’язок з іноземною розвідкою чи ні, її не повинні притягати до кримінальної відповідальності. 

Якщо вас цікавлять якісь конкретні теми — пишіть нам, будь ласка, у коментарях. Ми візьмемо це до уваги під час підготовки наступних публікацій.

Наш попередній матеріал про непокору та невиконання наказу командира читайте за посиланням. 

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:

• офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
• сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
• Facebook messenger
• за телефоном +380 (67) 538 45 38

Ми продовжуємо нашу щотижневу рубрику про найактуальніші кримінальні правопорушення. Розбираємося, що означають такі військові злочини як «непокора» та «невиконання наказу», які дії утворюють склади цих правопорушень, як відрізнити одне від іншого та чим це загрожує. 

За вчинення військових злочинів несуть відповідальність, здебільшого, військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та інших військових формувань.

1. Непокора 

Йдеться про відкриту відмову виконувати законний наказ начальника/командира або інше умисне невиконання наказу (ст. 402 КК України). 

Наказ — обов’язкова вимога начальника/командира про виконання або невиконання підлеглим певних службових дій. 

Начальник/командир — це особа, якій військовослужбовець підпорядковується за службою, тобто тимчасово або постійно є підлеглим.

Дисциплінарний статут ЗСУ говорить, що право командира — віддавати накази і розпорядження, а обов’язок підлеглого — їх виконувати, крім випадку, коли йдеться про порушення закону.   

При непокорі чи опорі підлеглого командир зобов’язаний зробити все, що передбачено статутами ЗСУ — від примусу до притягнення порушника до кримінальної відповідальності.

Військовослужбовець може прямо відмовитися виконувати задачу, або ж погодитися, але ігнорувати її виконання. 

Однак ст. 60 Конституції України передбачає, що у випадку явно злочинного наказу чи розпорядження, їх дозволено не виконувати. Підлеглий, який виконав такий наказ, та командир, який його віддав, підлягають кримінальній відповідальності. Наприклад, в умовах бойових дій командир віддав наказ стріляти у мирних жителів або бомбити житлові будинки. Такий наказ є явно протиправним. Відповідно, за невиконання такого наказу не буде кримінальної відповідальності. 

Якщо військовослужбовець не виконує вимоги статуту або інструкції, такі дії можуть бути розцінені як порушення правил несення служби, як недбале ставлення, але не як непокора. 

Чим це загрожує?

За невиконання наказу передбачено до 2 років службового обмеження (наприклад, його не зможуть підвищити за посадою чи званням тощо) чи дисциплінарного батальйону, або до 3 років в’язниці.

Якщо це вчинила група осіб, чи дії призвели до тяжких наслідків, або вчинені в умовах особливого періоду — до 7 років позбавлення волі. 

За непокору в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці — від 5 до 10 років в’язниці. 

2. Невиконання наказу 

Йдеться про невиконання поставленого завдання, що не має  ознак непокори, але призвело до тяжких наслідків (ст. 403 КК України). 

Тяжкі наслідки — велика матеріальна шкода, смерть, тяжкі та середньої тяжкості тілесні ушкодження, втрата боєздатності підрозділу тощо. 

Як відмежовується невиконання наказу від непокори?

Різниця між невиконанням наказу та непокорою полягає у ставленні винного до дій та їхніх наслідків.

Тобто при невиконанні наказу вина полягає у необережності. При цьому винний не розглядав можливості не виконувати наказ, хоча повинен був і міг передбачити. Або свідомо не виконав наказ, легковажно розраховуючи на обставини, завдяки яким його буде виконано. Це називається суб’єктивною стороною злочину. 

Це спільно з іншими ознаками цього злочину (тяжкими наслідками) дозволяє відмежовувати невиконання наказу (ст. 403 КК України) від правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 402 КК України (непокора, що спричинила тяжкі наслідки). 

Натомість суб’єктивна сторона непокори — вина у формі прямого умислу, що проявляється у невиконанні наказу. Ставлення винного до тяжких наслідків непокори (ч. 2 ст. 402 КК) характеризуються, зокрема, і необережністю. 

Якщо військовослужбовець не виконав наказ, але тяжких наслідків не виникло, тоді дії не кваліфікуються за ст. 403 КК України. Наприклад, можуть передбачати непокору (ст. 402 КК України). 

Чим це загрожує? 

До 2 років службового обмеження чи в’язниці, або до року тримання у дисциплінарному батальйоні. 

За дії, вчинені в умовах особливого періоду, передбачено від 2 до 5 років позбавлення волі.

Вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці позбавленням волі від 3 до 7 років.

«В умовах війни необхідно усвідомлювати, які дії по відношенню до керівництва є прийнятними, а які можуть стати підставою для притягнення до відповідальності. Також важливо, щоб військовослужбовці розуміли та знали свої права та обов’язки. Безумовно, якщо наказ керівника є явно протиправним, його ні в якому разі не варто виконувати. При цьому якщо військовий просто не бажає чогось робити, він має чітко розуміти, що це може не просто нашкодити його підрозділу, військовій частині, а й спричинити тяжкі наслідки та бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності»,

резюмує юристка кримінальної практики Наталія Баранова. 

Нагадаємо, якщо вас цікавлять якісь конкретні теми — пишіть нам у коментарях. Ми візьмемо це до уваги під час підготовки до наступних публікацій.

про те, чим загрожує самовільне залишення служби та дезертирство читайте за посиланням .  

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:

• офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
• сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
• Facebook messenger
• за телефоном +380 (67) 538 45 38

Відсьогодні стартує наша нова щотижнева рубрика про найактуальніші #міллерпрозлочини. 

Наша команда буде детально пояснювати, які дії можуть призвести до порушення закону, як відрізнити кримінальне правопорушення від адміністративного та багато іншого. 

В Україні третій місяць війна і в умовах воєнного стану та загальної мобілізації дуже важливо, щоб кожен армієць належно ніс військову службу та завжди був готовим стати на захист держави.

Проте ми не можемо виключати поодинокі випадки чи то самовільного залишення служби, чи то дезертирства. Тому допомагаємо розібратися, що це за поняття та чим загрожує недотримання воєнних уставів. 

Самовільне залишення військової частини або місця служби

Під самовільним залишенням розуміють те, що вчиняють неправомірно, без дозволу керівництва. Ці порушення передбачають адміністративну або кримінальну відповідальність. 

Адміністративна відповідальність (ст. 172-11 КУпАП)

• Самовільне залишення військової частини чи місця служби військовослужбовцем-строковиком або неявка протягом 3-х днів без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення/переведення, з відпустки, відрядження чи лікування. 

Покарання — 5 днів арешту з утриманням на гауптвахті (місце, де примусово утримують військовиків-порушників військової дисципліни).

• Повторне вчинення такого правопорушення протягом року. 

Покарання — від 7 до 10 днів арешту з утриманням на гауптвахті.

• Неявка протягом 10 днів військовослужбовця (крім строкової служби), військовозобов’язаного та резервіста без поважних причин з відпустки, відрядження, лікування, призначення/переведення. 

Покарання — штраф або 7 днів арешту з утриманням на гауптвахті.

Кримінальна відповідальність (ст. 407 КК України) 

Відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби виділяють для: 

• військовослужбовців строкової та нестрокової служби 
• військовослужбовців в умовах особливого періоду, воєнного стану або в бойовій обстановці

Військовослужбовці строкової служби (частина 1 ст. 407 КК України) 

Неявка військовослужбовця строкової служби вчасно та без поважних причин на службу (у разі звільнення), з відпустки, відрядження, лікування,  призначення/переведення понад три дні, але не більше місяця.

Покарання — до 2 років у дисциплінарному батальйоні або до 3 років позбавлення волі.

Військовослужбовці, крім строкової служби (частина 2 ст. 407 КК України) 

Самовільне залишення військової частини або місця служби, неявка без поважних причин від 3 до 10 днів, але не більше місяця, скоєні повторно протягом року.

Покарання —  штраф; службове обмеження до 2 років; до 3 років позбавлення волі.

Самовільне залишення військової частини або місця служби, а також неявка вчасно на службу без поважних причин на понад місяць (частина 3 ст. 407 КК України).

Покарання  —  від 2 до 5 років позбавлення волі. 

Самовільне залишення військової частини або місця служби в умовах особливого періоду (частина 4 ст. 407 КК України). 

Покарання  — від 3 до 7 років позбавленням волі. 

Самовільне залишення військової частини або місця служби в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці (частина 5 ст. 407 КК України) 

Покарання —  від 5 до 10 років позбавлення волі. 

Незаконна відсутність до 3 днів військовослужбовця строкової служби та до 10 днів, скоєна офіцером, прапорщиком, військовослужбовцем за контрактом вперше або через рік з моменту самовільного залишення військової частини або місця служби, є дисциплінарним проступком.

Чи буде відповідальність, якщо на неявку є поважні причини?

Ні, такі дії не кваліфікуються за ст. 407 КК України. Причинами неявки можуть бути хвороба військовослужбовця або його родичів, стихійні лиха, аварія тощо. 

Чи буде кримінальним правопорушенням, якщо військовий  самовільно залишив один підрозділ та перебуває в іншому в межах однієї військової частини?

Ні, такі дії не є злочином. Проте, якщо підрозділи однієї частини розташовані окремо один від одного, самовільне залишення підрозділу буде вважатися протиправним.

Кого можуть покарати за такі дії?

Військовослужбовця строкової служби, особу офіцерського складу, прапорщика, мічмана і військовослужбовця за контрактом. 

Дезертирство 

Дезертирство — самовільне залишення військової частини або місця служби для ухилення від виконання обов’язку, а також свідома неявка у разі призначення/переведення, з відрядження, відпустки або лікування (ст. 408 КК України).

Покарання  — від 2 до 5 років позбавлення волі.

Якщо дезертирство зі зброєю або за попередньою змовою групою осіб — від 5 до 10 років позбавлення волі. 

Дезертирство в умовах особливого періоду карається позбавленням волі на строк від 5 до 10 років. 

Вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці — від 5 до 12 років в’язниці.

Вчиняючи дезертирство військовослужбовець має намір в подальшому не повертатись до військової служби.

Кого можуть покарати?

Військовослужбовця, який служить за призовом або за контрактом.

Чим відрізняється дезертирство від самовільного залишення служби?

Прямим умислом на ухилення від подальшої військової служби. 

Підтвердження прямого умислу: 

• придбання військовослужбовцем фіктивних документів 
• проживання під чужим іменем 
• приховування своєї приналежності до військових формувань тощо

У випадку самовільного залишення частини військовий має намір повернутися до служби. 

Якщо вас цікавлять якісь конкретні теми, які вам важливо з’ясувати та отримати більш детальне пояснення — пишіть, будь ласка, нам у коментарях. Ми візьмемо це до уваги під час підготовки до наступних публікацій.