Нещодавно український парламент ухвалив нову антикорупційну стратегію до 2025 року. Попередня (2014 — 2017 роки) ставила перед собою дві головні задачі: створити антикорупційні органи в Україні та розпочати процес боротьби з корупцією.
Якщо аналізувати результати — стратегія була не настільки ефективною, як планували. Процес створення антикорупційний інститутів замість запланованих трьох, розтягнувся на п’ять років. Рівень корупції, хоча і впав, але незначно. За оцінкою Transparency International торік ми посіли 122 сходинку рейтингу, коли наймолодша країна ЄС Хорватія займала 63 місце. Довіра до судових та правоохоронних органів все ще занадто низька і у більшості людей їхня робота асоціюється з хабарництвом та «кумівством». І що найголовніше — керівника ключового органу боротьби з корупцією серед топпосадовців — Антикорупційної прокуратури — не можуть обрати вже майже два роки.
Оскільки проблем багато, нова стратегія — необхідний крок для боротьби з хабарництвом та розкраданням у державних органах, а її ухвалення було однією з вимог для подальшого руху України до ЄС.
Чому важливо, щоб ця стратегія мала реальний вплив на життя людей — далі у матеріалі.
Що таке антикорупційна стратегія?
Документ, що об’єднує органи влади у єдину команду, визначає пріоритетні напрямки її роботи та завдання для подолання корупції в Україні.
Вона є логічним продовженням тієї діяльності, що вже відбулась в Україні, але перед державою ще залишилося багато задач, зокрема, імплементація вимог ЄС, як держави-кандидата.
Для її реалізації створять антикорупційну програму, яку затвердить Кабмін, а для вимірювання використовуватимуть — індикатори ефективності:
- підвищення позиції України в рейтингу Індексу сприяння корупції
- збільшення кількості людей, які негативно ставляться до корупції та зменшення тих, які мали власний корупційний досвід
- збільшення кількості українців, готових повідомляти про корупцію
На кого вплине?
Насамперед докорінні зміни орієнтовані на судову систему, прокуратуру, поліцію, медицину, освіту, митні органи, будівництво та земельну власність. Люди мають почати довіряти державі ще більше.
Які зміни передбачає стратегія?
- Скорочення кількості державних та місцевих органів влади відповідно до нового адміністративно-територіального устрою. А в податкових та митних органах заберуть частину санкційних повноважень (перевірки, накладення штрафів тощо).
- У Законі України «Про запобігання корупції» планують врегулювати питання конфлікту інтересів, щоб було зрозуміло, як його визначати та як боротися з наслідками.
- Законодавче врегулювання визначення поняття «інша оплачувана діяльність» Цей термін нині пояснюється тільки у методичних рекомендаціях НАЗК, через що, коло нього точаться постійні дискусії.
- Поява закону про лобіювання інтересів. Це дозволить врегулювати вплив приватних осіб (бізнесу, різних асоціацій та громадський об’єднань) на Верховну Раду та інші державні органи, і відповісти на запитання, чому одні закони (рішення) ухвалюють швидко, а інші ні.
- Завдяки оптимізації процесів перевірки та оцінки ризиків НАЗК зможе перевіряти більше декларацій. Це збільшить кількість адміністративних чи кримінальних переслідувань за порушення антикорупційного законодавства, але водночас сприятиме відповідальності серед чиновників.
- Закон України «Про політичні партії в Україні» має стати більш лояльним до створення нових політичних партій. Йдеться про спрощення процедури їх реєстрації. Нарешті планують розпустити всі партії, які не брали участі у загальнодержавних виборах протягом останніх 10 років. Також планують створення етичних правил поведінки народних і депутатів місцевих рад та інших виборних осіб.
- Якнайшвидший початок роботи Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Завершення судової реформи, вдосконалення конкурсних процедур відбору суддів (особливо в частині перевірки на доброчесність) для зростання довіри громадян та бізнесу до судочинства.
- Цифровізація — поява нових електронних сервісів для спрощення взаємодії людей та бізнесу з державою (насамперед у сферах містобудування, землеустрою, митній та податковій).
- Впровадження процедури нового відкритого, прозорого та об’єктивного конкурсного відбору на посаду Генерального прокурора України, який буде проводити незалежна комісія.
- Поява ефективного механізму верифікації інформації про кінцевих бенефіціарних власників бізнесу (людей, що фактично керують ним). Бо наразі немає процедури, за якою реєстратор перевірить, чи йому надали правдиву інформацію про кінцевого власника фірми. Це призводить до того, що часто в компаній бенефіціарами вказані очевидні номінали, а юридичних наслідків цьому немає.
- Розширення підстав для притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності за корупційне правопорушення. Наприклад, додатковою підставою стане притягнення особи до адміністративної відповідальності за корупційні делікти. Кримінальне правопорушення, пов’язане з корупцією, буде безумовною підставою для звільнення.
- Запуск системи електронного кримінального провадження та поява повноцінного електронного суду. А певні категорії справ, зможуть розглядатися онлайн, незалежно від місця перебування сторін.
«Нова антикорупційна стратегія — це дійсно той документ, який описує майже всі корупційні проблеми з якими Україна стикається щодня. Стратегія визначає способи їхнього подолання, яких буде ще більше у програмі з її впровадження. І від того, наскільки системно та ефективно відповідальні особи будуть виконувати програму, залежить як швидко Україна перестане асоціюватися із хабарництвом, як швидко наша економіка почне зростати та бути ще більш привабливою для міжнародних інвестицій і звісно як швидко Україна стане членом ЄС. Але найголовніше — корупцію мають побороти в собі громадяни, і як правильно вказано у документі, в нашому суспільстві має існувати абсолютна нульова толерантність до будь-яких корупційних проявів»,
коментує помічник адвоката практики економічних та службових злочинів Євгеній Скуратівський.
