Чи можна цивільним стріляти по дронах і яка за це передбачена відповідальність?  

Понад місяць росія атакує Україну дронами-камікадзе іранського виробництва. До їхнього знищення долучилися не лише правоохоронці, а й цивільні. Міністр МВС Денис Монастирський закликав людей не намагатися самостійно збивати безпілотники з вибухівкою, а залишити цю справу військовим.

Пояснюємо чи дозволяє закон цивільним діставати зброю і стріляти по дронах, якщо ні, то яка за передбачена відповідальність.

  1. В умовах звичайного цивільного життя, якщо ви спробуєте відкрити вогонь у середмісті з власної зброї, то ваші дії слідчі поліції можуть кваліфікувати за ч. 4 ст. 296 КК України (хуліганство із застосуванням вогнепальної зброї) —  а це до 7 років позбавлення волі. 

Проте для кваліфікації саме за цією статтею визначальним є мотив правопорушення, а саме явна неповага до суспільства. 

Очевидно, що стрілки, намагаючись самостійно збити безпілотники, не мали такого наміру, а навпаки, хотіли запобігти можливим трагічним наслідкам. Проте гіпотетичний ризик кваліфікації їх дій саме за такою статтею залишається. 

  1. Також потрібно усвідомлювати, що людина може схибити, а випущена куля зрикошетити, і хтось загине або дістане поранення.

У такому випадку, залежно від наслідків дії стрілка можуть кваліфікувати за ст. 119 КК України (вбивство через необережність). За це загрожуватиме максимальна відповідальність до 8 років позбавлення волі, або ж за ст. 128 КК України (необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження), за що можуть позбавити волі до 2 років. 

  1. Більше того, збитий у такий спосіб дрон може впасти у сусідньому дворі або влучити в інший будинок, що призведе до не менш трагічних наслідків.

Тому ми підтримуємо пораду міністра та радимо залишити задачу збиття ворожих дронів спеціально навченим військовим. 

«Питання кваліфікації дій саме як хуліганства, з точки зору закону та судової практики, є вкрай суперечливим, та навряд за таких обставин наші правоохоронці реєструватимуть кримінальні провадження. Проте потрібно не забувати, що хаотична стрільба у середмісті може призвести до інших, не менш трагічних наслідків, за що загрожуватиме кримінальна відповідальність та покарання. Тому перед тим, як діставати зброю, варто задуматися про можливі наслідки таких дій»,

коментує радник кримінальної практики Ілля Воробйов

Як працюють дрони, чому їх важко збивати і чому це не варто робити самостійно читайте у матеріалі hromadske.

Read More

Військові злочини: що загрожує за порушення правил поводження зі зброєю?

Традиційно продовжуємо нашу рубрику найактуальніших кримінальних правопорушень. Цього тижня говоримо про порушення правил поводження зі зброєю, речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення. Пояснюємо, які дії утворюють склад цього злочину та яка загрожує відповідальність. 

Стаття 414 КК України передбачає покарання за порушення правил поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення, а також із радіоактивними матеріалам.

Такі дії загрожують кримінальною відповідальністю, якщо це заподіяло тілесні ушкодження, смерть потерпілих або створило небезпеку для довкілля. 

Яка відповідальність?

Якщо потерпілий отримав тілесні ушкодження або виникла небезпека для довкілля — 2 роки службового обмеження чи дисциплінарного батальйону або 3 роки позбавлення волі.

Якщо це спричинило тілесні ушкодження кільком особам або призвело до смерті потерпілого — від 2 до 10 років ув’язнення.

Якщо це спричинило загибель кількох людей чи інші тяжкі наслідки — від 3 до 12 років в’язниці.   

Предметом кримінального правопорушення є ті види зброї, бойових припасів, вибухових, інших речовин і предметів, радіоактивних матеріалів, що несуть підвищену небезпеку для оточення. 

До порушення правил поводження з речовинами/предметами належать недотримання  військових статутів,  інструкцій чи положень, що може спричинити нещасні випадки з людьми, аварії, катастрофи чи інші тяжкі наслідки. 

На кшталт, неналежне виконання регламентних робіт на ракетній установці, що спричинило її запуск чи недбале зберігання вогнепальної зброї, внаслідок чого вона потрапила до рук людини, яка не вміє з нею поводитися.


Сюди можна також віднести інші предмети/речовини, наприклад, вибухонебезпечні гази, небезпечні відходи тощо.

Недбале зберігання військовослужбовцем іменної вогнепальної зброї, якщо це призвело до смерті людей чи інших тяжких наслідків, кваліфікується за ст. 264 КК України (недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів).

Потерпілими можуть бути військовослужбовці/цивільні, яким завдано шкоду. 

Особою, яка вчинила злочин може бути військовослужбовець або військовозобов’язаний під час проходження зборів, який: 

  • отримав відповідні речовини (предмети) у службове користування, для охорони, перевезення, підрахунку, проведення занять, обслуговування тощо 
  • з огляду на службове становище чи у зв’язку з виконанням певних обов’язків мав до них відношення і скористався ними без дозволу командування
  • незаконно отримав ці речовини/предмети внаслідок їх викрадення, привласнення, вимагання тощо 

Не можна покарати за цією статтею людину, навіть якщо її дії призвели до суспільно-небезпечних наслідків, передбачені у диспозиціях ст. 414, яка не мала відповідного досвіду/знань, не пройшла інструктажу тощо. А тому не могла передбачати наслідки неправильного поводження попри те, що відповідні предмети вона отримала у службове користування.

Суб’єктивна сторона злочину — умисел або необережність до діяння/наслідків.

До інших тяжких наслідків належать: 

  • заподіяння матеріальної шкоди у великих розмірах 
  • виведення з ладу військової чи спеціальної техніки, важливих споруд, інших видів цінного, унікального військового майна 
  • невиконання бойового завдання 
  • залишення людей без житла або засобів до існування 
  • зараження отруйними речовинами значних ділянок землі, водойм і повітря тощо 

Порушення правил поводження зі зброєю, боєприпасами, вибуховими речовинами за ст. 414 КК України відрізняється від незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, відповідальність за які передбачена ст. 263.  Виконавцем за ст. 263 може бути будь-який цивільний (якщо військовослужбовець, то не при виконанні своїх службових обов’язків). Йдеться про носіння зберігання, придбання,  виготовлення, ремонт, передачу,  збут зброї, боєприпасів, вибухових речовин. Злочин за ст. 414 КК України є правопорушенням проти встановленого порядку несення служби, виконавцем якого є військовослужбовець/військовозобов’язаний. І обов’язково повинна бути підвищена небезпека для оточення.     

Наші попередні матеріали про непокору та невиконання наказу, самовільне залишення військової частини та дезертирство, державну зраду та шпигунство ви можете знайти за хештегом #міллерпрозлочини

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:
  • офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
  • сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
  • соцмережі Facebook та Instagram 
  • за телефоном +380 (67) 538 45 38

А ще віднедавна у нас є Patreon www.patreon.com/millerlawfirm. Там ділитимемося частиною матеріалів від нашої команди. Будемо вдячні, якщо підтримаєте нас, а ми натомість зможемо брати ще більше pro bono кейсів.

Read More

Заборонити не можна використовувати: чи є сигналом для світу застосування хімічної зброї в Україні?

Інформація про ймовірний хімічний удар в Маріуполі з’явилася напередодні. Отруйну речовину невідомого походження окупанти скинули по позиціях полку «Азов» із безпілотника. Чи буде у світу цього разу щось потужніше, ніж «глибоке занепокоєння»?

Використання хімічної зброї є воєнним злочином, такі методи війни є предметом всеосяжної заборони. 

Хімічна зброя заборонена і росія не може про це не знати. Проте цинічно та безжально йде на такі дії. Що це, підсвідоме відчуття безкарності? Чи навпаки розуміння невідворотності покарання? Тобто якщо й поставати перед судом, то вже за те, що ввійшов в історію найбільшим кривавим тираном ХХІ століття. 

У ЗМІ ширилася інформація, що у Маріуполі росіяни нібито використали зарин. Оскільки симптоми у постраждалих були схожі на ураження саме цією хімічною речовиною. Однак офіційного підтвердження поки немає. Є припущення також, що це могли бути фосфорні боєприпаси. У Міноборони заявили, що дані перевіряють. 

Для військових цілей зарин використовують як бойову отруту нервово-паралітичної дії. Подібні атаки російські війська раніше здійснювали під час війни у Сирії. 

Розпізнати хімічну атаку відразу складно. Адже вибух хоч і слабший, проте хімічна зброя здебільшого безбарвна, не має вираженого запаху та смаку. Спершу проявляється отруєння, головно через слабкість, нудоту, ускладнене дихання. 

Отруїтися речовиною можна при вдиханні через слизові оболонки очей, всмоктуванні у шкіру, дотиках до ураженої поверхні, через їжу та воду. Якщо людина без спеціальних захисних засобів — протигазу та костюму, можливість хоч якось захистити себе від хімікатів мінімальна. 

Вплив такої речовини порушує нормальну діяльність нервової системи та може стати для людини смертельним. 

Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України підготувало роз’яснювальну інфографіку як діяти у разі виникнення хімічної небезпеки. Радимо вам із нею ознайомитись. 

Ще 1968 року людство, розуміючи страшні наслідки хімічної та біологічної зброї, почало обговорювати заборону її використання. 

Для досягнення ефективного прогресу  у напрямку загального та повного роззброєння під суворим та ефективним  міжнародним  контролем,  включаючи   заборону та ліквідацію всіх видів зброї масового знищення, 1993 року в Парижі країни почали підписувати Конвенцію про заборону розробки, виробництва, накопичення, застосування хімічної зброї та про її знищення. росія ратифікувала документ ще у 1997 році. Країни-учасниці, крім зупинки виробництва такої зброї, повинні були знищити всі запаси до 2007 року. 

2017-го путін заявляв, що на території росії ліквідовано всю хімічну зброю. Але ми розуміємо, що брехливим воєнним злочинцям марно довіряти. 

Що розуміється під поняттям «хімічна зброя»?

  • токсичні  хімікати та  їх  прекурсори 
  • боєприпаси та пристрої, спеціально призначені для смертельного  ураження  або  заподіяння  іншої  шкоди  за  рахунок токсичних  властивостей,  токсичних хімікатів,  які  вивільняються  у  результаті  використання  таких боєприпасів та пристроїв
  • будь-яке обладнання, спеціально призначене для  використання у зв’язку із застосуванням  боєприпасів та пристроїв

* До токсичних хімікатів відносять речовини, які за рахунок свого хімічного впливу на життєві процеси можуть призвести до смертельного наслідку, тимчасової  недієздатності або заподіяти довготривалу шкоду людині чи тваринам.  

* До прекурсорів належать будь-які хімічні реагенти, задіяні у виробництві токсичного  хімікату. Сюди входить будь-який ключовий компонент бінарної чи багатокомпонентної хімічної системи. 

Що вимагає конвенція про заборону використання хімічної зброї? 

Документ передбачає, що держави-учасниці беруть на себе зобов’язання, ні за яких умов:

  • не розробляти, не виробляти, не купувати, не накопичувати, не зберігати  хімічну зброю або не передавати її будь-кому
  • не застосовувати хімічну зброю
  • не проводити будь-яких   військових   підготовок до  застосування хімічної зброї
  • не допомагати, не заохочувати або не спонукати будь-кого до будь-якої  діяльності, яка забороняється державі-учасниці цією Конвенцією

Хто контролює виконання статей Конвенції? 

Контроль за дотриманням статей Конвенції покладено на Організацію із заборони хімічної зброї (створено у 1997 році). У структуру організації входять: конференція держав—учасників, виконавча рада і технічний секретаріат.

Якщо виникають ситуації щодо можливого недотримання Конвенції, держави-учасниці мають право вимагати створення спеціальної групи для проведення інспекції, яку призначає генеральний  директор технічного секретаріату організації. Для перевірки дотримання  положень Конвенції кожна держава-учасниця дозволяє технічному секретаріату проводити інспекцію. За результатами роблять заключну доповідь, яку розглядає виконавча рада. Після збирається Конференція з усіх держав-учасниць. 

Якщо виявлено порушення державою статей конвенції, Конференція може рекомендувати державам-учасницям вжити колективних заходів відповідно до міжнародного права.

В особливо серйозних випадках Конференція сповіщає про це Генеральну Асамблею Організації Об’єднаних Націй і Раду Безпеки ООН. 

У конвенції чітко вказано: кожна держава-учасниця зобов’язується не використовувати хімічні засоби боротьби з заворушеннями (тобто будь-які дії, що супроводжувалися насильством, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд, насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя), як засоби ведення війни. Проте, як бачимо, навіть доведення факту застосування хімічної зброї, як це передбачено Конвенцією про хімічну зброю, є досить непростим процесом і залежить насамперед від готовності держави-учасниці, яка використала зброю, співпрацювати.

Але в будь-якому разі докази використання хімічної зброї залишаються протягом певного часу на поверхнях, речах, предметах, на тілі ураженої особи. Людину, яка піддалась хімічній атаці, необхідно обстежити, зафіксувати наявність в організмі отрути та її вплив. Якщо постраждалий загинув, підтвердженням застосування може бути висновок судово-медичної експертизи. 

«росія порушує всі правила ведення війни, дератифікує конвенції, які прямо чи опосередковано накладають на неї міжнародні зобов’язання та можуть стати підставою притягнення до Гаазького трибуналу. Тепер закриває очі на підписану Конвенцію про заборону використання хімічної зброї. рф обрала політику ізоляціонізму, що проявляється, зокрема, у нехтуванні будь-яких норм міжнародного права. Проте все більше наближає себе до міжнародної відповідальності, на яку і заслуговує»,

коментує юристка кримінальної практики  Наталія Баранова
Read More

Застосування зброї цивільними під час війни 

З 7 березня у Україні набув чинності закон про забезпечення участі цивільних осіб у захисті країни, який діятиме у період воєнного часу.

Документ передбачає, серед іншого, що цивільні звільняються від будь-якої відповідальності за застосування зброї для знищення загарбників.

Адвокат практики судових спорів Юрій Мельник пояснює ключові моменти.

Що основне передбачає цей закон?

  • надає громадянам України право застосовувати власну нагородну, спортивну, мисливську зброю та бойові припаси до неї
  • надає цивільним особам (громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України) можливість отримати вогнепальну зброю і боєприпаси до неї

Хто не може отримати зброю від держави?

  • Неповнолітні, недієздатні або обмежено дієздатні
  • Підозрювані у вчиненні кримінального правопорушення
  • Особи, що вчинили тяжкий або особливо тяжкий злочин чи мають судимість
  • Особи, в яких менше як рік тому було конфіскована чи тимчасово вилучена зброя
  • Особи, що керували транспортом напідпитку
  • Особи, що вчинили домашнє насильство

Який порядок отримання такої зброї?

  1. Звернутися управління поліції у вашому районі з заявою та документом, що посвідчує особу
  2. Заяву буде розглянуто протягом доби
  3. Якщо рішення буде позитивним, усі дані щодо отримання зброї вносяться до довідки, яку видають на руки, та до інформаційного порталу Національної поліції України

Що робити після отримання зброї?

Ті, хто її отримав, закріплюються за певним підрозділом поліції чи ТРО та залучаються до виконання оборонних завдань чи забезпечення правопорядку.

Порядок застосування вогнепальної зброї цивільними особами та військовослужбовцями аналогічний. Зброю можна застосовувати:

  • проти військових, ДРГ, зрадників, мародерів та інших людей, що вчиняють злочини чи перешкоджають виконанню завдань
  • майже в всіх випадках, коли є потреба (відбиття нападу або запобігання такій загрозі, звільнення заручників або військовополонених, знищення ворожої зброї та техніки, захисту цивільних осіб чи об’єктів

Міжнародне гуманітарне право вимагає від цивільних, так само і як від військових, дотримуватися гуманності (наприклад, якщо окупант складає зброю до землі, піднімає руки вгору і всіляко демонструє що він здається — таку особу треба затримати). 

Чи можуть забрати назад видану зброю?

Так, у таких випадках:

  • самоусунення чи неспроможність з інших підстав брати участь у відсічі збройної агресії
  • зміни особою місця постійного проживання (перебування)
  • скоєння вчинку, що дискредитує особу 
  • вчинення кримінального правопорушення із застосуванням вогнепальної зброї або погрозою його застосування
  • встановлення обставин, за яких особа, що отримала вогнепальну зброю, не могла її отримати як така

У випадку втрати чи викрадення зброї, така особа зобов’язана подати заяву про це до органу, в якому її отримала, для оголошення розшуку такої зброї.

Не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні — отриману зброю та боєприпаси необхідно повернути назад.

Якщо вам потрібна консультація, звертайтеся:

  • на офіційний e-mail: office@millerlawfirm.ua
  • на сайті https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
  • у месенджер Facebook:
  • дзвоніть за телефоном: +380 (67) 538 45 38
Read More

В Україні спростили процедуру передачі зброї цивільними для військових

Маєте власну зброю? Тепер ви можете віддати її на потреби українських армійців. МВС України спростило процедуру та офіційно дозволило передати зброю цивільних на фронт.

Зробити це можна як: 

  • на конкретного захисника, який перебуває на передовій (для цього потрібно мати паперову чи цифрову копію паспорту та податкового номера такої особи)
  • так і на певну військову частину чи підрозділ

Що для цього потрібно?

  1. Прийти до відділу контролю обігу зброї в управлінні поліції у вашій області зі зброєю
  2. Написати відповідну заяву та передати зброю працівникам відділу

Далі працівники поліції самостійно передадуть вашу зброю тій людині або в той підрозділ, який ви вказали.

За даними МВС, нині в Україні офіційно зареєстровано близько 800 тис одиниць мисливської гладкоствольної зброї, понад 170 тис мисливської нарізної й комбінованої зброї. Зараз саме час їй попрацювати на захист нашої державності та суверенітету. 

«Проблема нестачі зброї особливо гостро відчувалася на початку наступу окупаційних військ, проте і на цей час нікуди не зникла. Поки захисники чекають поставок від наших закордонних партнерів, кожен власник зброї може самостійно зробити свій внесок у приближення дня перемоги»,

зазначає адвокат практики судових спорів Юрій Мельник.

Якщо вам потрібна консультація, звертайтеся:

  • на офіційний e-mail: office@millerlawfirm.ua
  • у розділ запитів на сайті: https://bit.ly/3CmmqDf (праворуч вгорі сторінки)
  • у месенджер Facebook:
  • дзвоніть за телефоном: +380 (67) 538 45 38
Read More

Відповідальність за неналежне поводження зі зброєю: чи можна порушити те, чого не існує?

Кожна людина в Україні має право купити собі зброю для самозахисту, спорту чи полювання. Для цього потрібно отримати дозвіл та бути законослухняним громадянином. Та чи відомо всім про відповідальність, яка виникає за порушення правил поводження зі зброєю?

Для притягнення до відповідальності, зокрема щодо незаконного поводження зі зброєю, до людини застосовується процедура, яка має відповідати законодавству та основним принципам нашої держави. 

У сучасних реаліях незаконне поводження зі зброєю — це дії, спрямовані на порушення правил, встановлених наказом МВС №622. За недотримання передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність. 

Не забуваймо про відсутність закону, який має регулювати питання обігу зброї, оскільки це напряму впливає на притягнення до відповідальності. Описуємо основні види відповідальності та загальну проблематику притягнення.

Адміністративна відповідальність

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність щодо власників зброї за:

  • Порушення порядку придбання, зберігання, передачі або продажу мисливської вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї, без дозвільного документа (ст. 190). Наприклад:
    1) передання власником зброї, яка має дозвіл, іншій людині без відповідних дозвільних документів (приклад із судової практики: ).
    2) зберігання зброї у спадок без відповідних дозвільних документів (приклад із судової практики: ). 
  • Порушення правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів, які мають на неї дозвіл (ст. 191). Наприклад:
    1) зберігання вогнепальної зброї не в сейфі.
    2) перевезення вогнепальної зброї без чохла та в зарядженому стані.
  • Порушення строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік (ст. 192). Наприклад:
    1) у разі закінчення строку дії дозволу без продовження;
    2) якщо змінено місце проживання або реєстрації без перереєстрації вогнепальної зброї.
  • Ухилення від реалізації (тобто продажу або дарування) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 193). Наприклад — пропущення строку з моменту анулювання дозволу, з якого власник повинен передати зброю до поліції та ухвалення рішення щодо подальшого її переоформлення, продажу або дарування.

Покарання за такі адміністративні правопорушення — штраф від 85 до 255 грн. Зброю можуть конфіскувати або ж платно вилучити. 

Конфіскація зброї 

Протоколів щодо таких адміністративних правопорушень чимало. Пояснюємо, чому такі притягнення незаконні, особливо конфіскації. 

Притягнення до адміністративної відповідальності та право конфіскувати зброю правоохоронцями повинно ґрунтуватися на основі відповідного закону. Верховний Суд встановив, що на основі підзаконних актів, неможливо обмежувати у праві власності на зброю, а отже й вилучати її також (). 

Кримінальна відповідальність

Кримінальні правопорушення щодо незаконного поводження зі зброєю несуть значно більшу небезпеку, а отже встановлено значно серйозніше покарання.

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність щодо власників зброї за: 

  • Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), патронів, вибухівки або привласнення шахрайським шляхом (ст. 262). У цьому випадку порушується сакральне право власності на перераховані предмети. Викрадення гладкоствольної вогнепальної зброї, кваліфікується як крадіжка (ст. 185).
  • Носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, а також за носіння, зберігання, придбання, передавання чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), патронів, вибухівки без передбаченого дозволу (ст. 263). У цьому  випадку випадку порушуються правила, встановлені наказом МВС №622.
  • Виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухівки (ст. 263-1). Аналогічно, порушуються правила, встановлені наказом МВС №622.
  • Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ст. 264). 

Закону немає: чи законно без нього притягати до відповідальності?

Найчастіше до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю притягують за ст.  263 Кримінального кодексу України.

Основним посяганням у таких злочинах є суспільні відносини в сфері обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Зброя — це річ, тобто власність. Правовий режим власності має регулюватися лише законами (ст. 92 Конституції України), а закону щодо регулювання обігу зброї немає. 

Така неврегульованість суперечить Конституції та Цивільному кодексу. З цього випливає, що ми не можемо порушити закон, який регулював би правила обігу зброї, оскільки його не існує. Немає того, на що посягають — тобто об’єкту злочину (один з його складових елементів).

Відсутність такого закону не дозволяє людині усвідомити межу протиправної та правомірної поведінки. Оскільки вона не розуміє, що саме порушила, а це свідчить, що суб’єктивної сторони складу злочину немає.

Незаконні дії, перераховані в статті 263, відсилають саме до закону («без передбаченого законом дозволу»). Однак його в Україні не існує, що виключає об’єктивну сторону злочину.

Відсутність хоч одного елементу злочину свідчить про неповноту складу кримінального правопорушення. А це унеможливлює притягнення людини до відповідальності та є підставою для закриття кримінального провадження.

Але всупереч такій позиції, Верховний Суд дійшов до висновку, що трактування слова «закон» у ч. 1 ст. 263 КК України належить тлумачити в широкому значенні, а не у вузькому розумінні, оскільки поняття «закон» на нормативному рівні не визначено (). Іншими словами, суд стверджує, що підзаконний акт є законом.
Таке рішення Верховного суду прямо суперечить принципу правової визначеності (норми повинні однаково трактуватися та не суперечити одне одному), Конституції України, яка встановлює основні ознаки закону, а також рішенню Конституційного суду України, в якому є визначення поняттю «закон» ().

«У сучасних умовах, вирішення питання законодавчого регулювання обігу зброї є одними із пріоритетних напрямків нашої держави, оскільки це закріпить належне використання кримінального законодавства в частині ст. 263 КК України. Без прийняття такого закону ефективна протидія незаконному обігу зброї в Україні є неможливою, та з кожним роком вказане явище буде посилювати негативний вплив на правове становище в Україні»

зазначив юрист кримінальної практики Artur Solopenko.

Як отримати дозвіл на зброю читайте у нашому попередньому матеріалі: .

Read More

Плануєте отримати дозвіл на зброю? Пояснюємо, куди йти і що для цього потрібно

Все частіше українці цікавляться отриманням дозволу на зброю для самооборони, захисту себе та свого житла. Крім цього, нещодавно схвалена Кабміном постанова дозволяє застосування власної мисливської зброї та набоїв до неї під час виконання завдань територіальної оборони. Тому ми пояснюємо, як законно стати її власником. 

Вік

  • з 18 років можна отримати дозвіл на володіння холодною зброєю (мисливські ножі, арбалети, шаблі), вихолощеною (стріляє холостими набоями) та пневматичною зброєю (пневматичні пістолети та гвинтівки) 
  • з 21 року стати власником мисливської гладкоствольної зброї (рушниця/дробовик)
  • з 25 років мисливської нарізної зброї (карабіни)

Порядок отримання

Згідно з наказом Міністерства внутрішніх справ, громадянин може мати необмежену кількість зброї, однак має забезпечити її правильне зберігання, тобто у металевому ящику/сейфі, доступ до якого буде тільки у власника.


Спочатку дозвіл видають лише на придбання. Для цього потрібно звернутися до інспектора в поліції за місцем проживання з пакетом документів (п. 12.2 Інструкції), а саме:

  • написати заяву на ім’я керівника органу поліції за місцем проживання
  • отримати довідку про відсутність судимості у сервісних центрах МВС (можна отримати онлайн http://surl.li/bfevc)
  • медичну довідку зразка 127\о (меддовідка на зброю, можна звернутися до будь-якої клініки, яка має відповідну ліцензію)
  • довідку про знання матеріальної частини та поводження зі зброєю (можна отримати у спеціалізованому тирі)
  • квитанцію про сплату за надання дозволу, тобто адміністративну послугу (реквізити на оплату можна буде взяти в інспектора) 
  • копії 1, 2 та 11 сторінок паспорта, для власників біометричного — копію паспорта та витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання
  • дві фотокартки розміром 3х4
  • договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності для власників зброї (надають страхові компанії при стрільбищах тощо)
  • рапорт дільничного інспектора про проведення спеціальної перевірки за місцем проживання власника (заповнює дільничний інспектор, додаток №14 до Інструкції)

Якщо ви вже маєте хоч одну одиницю зареєстрованої зброї, але плануєте придбати ще — необхідно збирати повторно пакет документів, однак вже без довідки про знання матеріальної частини та поводження зі зброєю.

Отримавши дозвіл на купівлю, ви маєте три місяці на вибір і покупку зброї. Якщо цей строк минає — дозвіл анулюється, його треба буде отримувати заново. Визначившись із маркою, моделлю та ціною, передаєте продавцю спеціалізованого магазину половину бланку дозволу на придбання, а в обмін отримуєте очікувану зброю.

Протягом 10 днів ви маєте зареєструвати зброю у інспектора (передати другу половину бланку з відміткою від магазину, однак перед цим зробити копію для себе), який видав вам дозвіл на придбання. У цей час зброю необхідно зберігати у сейфі, користуватися нею заборонено. Після реєстрації вам необхідно очікувати на виготовлення повноцінного дозволу (орієнтовно місяць). У цей час єдиним підтвердженням права на цю зброю буде копія дозволу на придбання. І нарешті фінальна стадія — отримання дозволу на зберігання і носіння. Він дійсний 3 роки. 

Вам можуть відмовити у наданні дозволу через:

  • не погашену судимість
  • порушену проти вас кримінальну справу
  • підтвердження систематичного (два чи більше разів) порушення громадського порядку, зловживання спиртним або вживання наркотиків
  • відсутність хоча б одного з необхідних документів для отримання дозволу

Травматична зброя

Право на отримання травматичної зброї заслуговує окремої уваги, оскільки розповсюджується лише на виключний перелік осіб, зокрема:

  • працівників апарату суду (канцеляристи, помічники, судді тощо)
  • правоохоронців і їх близьких родичів
  • осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві (потерпілі, свідки, експерти тощо)
  • журналістів — зокрема, позаштатних
  • депутатів
  • членів формувань, які охороняють громадський порядок і державний кордон (Муніципальна варта)
  • військовослужбовців (виняток — строковики) і державних службовців

Приналежність до однієї із цих категорій ви маєте підтвердити довідкою, додавши її до загального переліку документів. На момент отримання дозволу на травматичну зброю вам має бути 21 рік. 

Короткоствольна вогнепальна зброя

Володіти короткоствольною вогнепальною зброєю (пістолетами) можуть лише працівники оборонних відомств (МВС, СБУ, ЗСУ тощо), як відзнаку за сумлінну службу, особливі заслуги в боротьбі зі злочинністю та охороні громадського порядку, осіб начальницького складу, та в якості нагородження державною відзнакою «Іменна вогнепальна зброя».

Набої

Лише отримавши дозвіл на зберігання і носіння вогнепальної зброї, ви можете купувати до неї набої. І лише того калібру, якого у вас зброя. Тобто, якщо у вас нарізна одиниця зброї під 223 калібр, ви можете купувати лише набої 223 калібру.

Серед власників зброї популярне переспоряджання для особистого використання (reloading). Це коли зі стріляної гільзи створюють новий набій. Це дозволено до гладкоствольної вогнепальної зброї, але не врегульовано до нарізної. Тому власників нарізної зброї, які переспоряджають боєприпаси до неї, можуть спробувати притягнути до кримінальної відповідальності (що підтверджується судовою практикою).

«З моменту проголошення незалежності України і до сьогодні у нас немає базового закону щодо регулювання обігу зброї. Зброя — це майно. Згідно з Конституцією та Цивільним кодексом України право власності повинно регулюватися саме законом. Його відсутність виключає притягнення до кримінальної відповідальності. Питання обігу зброї потребує негайного законодавчого врегулювання»

зазначив юрист кримінальної практики Artur Solopenko.

Питання відповідальності за неналежне поводження зі зброєю та пов’язані з цим проблеми ми порушимо у наступному матеріалі.

Read More