Суд першої інстанції — на користь нашого клієнта (роботодавця).
До нас звернувся провідний український розробник та виробник гідравлічного інструменту та промислового обладнання, щодо спору з колишнім працівником, який оскаржував звільнення.
Роботодавець зазначив, що звільнення відбулося за систематичне порушення дисципліни (відповідно до ч. 3 ст. 40 КЗпП), адже менеджер подавав від імені компанії свідомо невигідні пропозиції, паралельно пропонував замовникам послуги іншої фірми, з якою був таємно пов’язаний, та здійснював розголошення бази клієнтів і комерційної таємниці.

Суть спору

Позивач (менеджер) вимагав:
  • скасувати наказ про звільнення;
  • поновити його на посаді;
  • стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Аргументи позивача зводилися до того, що звільнення є незаконним, а процедура — порушена.

Ми довели, що:

  • працівник систематично порушував трудову дисципліну, зібравши докази того, що позивач став 100% власником та керівником тієї самої фірми-конкурента, на користь якої діяв під час роботи в нашого Клієнта;
  • працівник допустив розголошення комерційної інформації, представивши суду звіти CRM-системи та внутрішнього аудиту, які зафіксували неправомірну передачу даних про клієнтів;
  • до працівника вже застосовувались дисциплінарні стягнення, підтвердивши законність попередньої догани та надавши акти про відмову працівника надавати пояснення, що спростовує аргументи про порушення роботодавцем процедури, передбаченої КЗпП;

Що встановив суд

  • звільнення відповідає вимогам ч. 3 ст. 40 КЗпП України;
  • факт порушень з боку працівника доведений належними доказами;
  • процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності дотримана;
  • підстав для поновлення на роботі немає.

Результат

Перемога нашого клієнта — роботодавця у повному обсязі.