Люди переважно не замислюються над тим, скільки їх оточує об’єктів інтелектуальної власності (далі — ІВ), тобто продуктів творчості інших людей, що охороняються законом і приносять їм дохід.

Як ми вже писали, об’єктом ІВ може бути все, що якось матеріалізовано: від творів мистецтва до винаходів, комп’ютерних програм та торговельних марок. І якщо про ТМ ми вже детально розповідали (), то сьогодні піде мова про відеоігри.

За незаконне використання будь-якого об’єкту ІВ може «схуднути» гаманець. Це стосується і тих, хто використовує відеоігри, і тих, хто створює відеоігри.

Далі — про українське законодавство, стрімінг гри, приклади стягнень за незаконне використання ІВ та поради правовласникам для захисту продукту.

ЧОМУ ВІДЕОГРА Є СКЛАДНИМ ОБ’ЄКТОМ ІВ?

Українське законодавство не знає такого поняття як «відеогра». Тільки якщо розкласти його на складові, можна виділити наступні охоронювані законом об’єкти інтелектуальної власності:

— Назва відеогри або персонажу. Це вже торговельна марка, що підлягає реєстрації;

— Персонажі гри. Також можуть бути зареєстровані як частина бренду, тобто подані на реєстрацію торговельної марки або ж можуть охоронятись авторським правом.

— Сюжет відеогри. Охороняється авторським правом як літературний твір (також можна отримати свідоцтво, як охоронюваний документ);

— Програмний код відеогри. Також можна запатентувати або ж зафіксувати в договірних відносинах між розробником та кінцевим власником гри;

— Відеографіка. Охороняється авторським правом;

— Музика. Може бути унікальним твором, замовленим у композитора (передача прав здійснюється шляхом підписання відповідного договору) для конкретної відеогри, або ж це існуюча композиція і «очищення прав» здійснюється через виплату роялті автору.

СТРІМІНГ ПРОХОДЖЕННЯ ГРИ: ЗАКОННО ЧИ НІ?

Відеоігри вже не сприймаються як дитяча розвага. Кіберспорт стає професією і приносить чималий дохід як власникам, так і професійним гравцям.

Звідси народився такий вид діяльності як стрімінг — онлайн трансляція гри, яку проходить гравець.

Знову ж таки, наше законодавство не надає детальних трактувань нових сфер діяльності, тому виходимо із загальних норм авторського права та юридичної практики.

1) Коли законно?

Якщо говоримо про стрімінг аматорів, які не монетизують такий контент, але супроводжують гру своїми «живими» коментарями, передають умовно свій досвід через такий онлайн показ — це можна розглядати як добросовісне використання.

2) Коли НЕ законно?

Якщо стрімінг існує вже як повноцінна професія (грають експерти з геймінгу) і передбачає донати (винагорода гравцям від глядачів), платні підписки на канали (для прикладу, на ресурсах Twitch, YouTube), використання реклами у сюжетах і тому подібне, то має розглядається використання гри як комерційне.

У такому разі гравець повинен отримати згоду від правовласника на стрімінг гри (ліцензія). Без ліцензії стрімінг може розцінюватися і як «піратство».

ВІД ТЕОРІЇ ДО ПРАКТИКИ

Наведемо декілька показових, на наш погляд, кейсів про стягнення на як користь власників відеоігор, так і не на користь власників відеоігор. Приклади демонструють розмір відшкодувань за порушення правил використання об’єктів ІВ.

• Один з найкрупніших виробників відеоігор, японська компанія Nintendo отримала компенсацію в розмірі $ 2,1 млн доларів США з власника «піратського» порталу RomUniverse. Підставою для позову, поданого у 2019 році, стало розміщення на платформі RomUniverse «піратських» копій ігор японської компанії і використання її товарних знаків.

• Національна асоціація музичних видавців США вимагає від Roblox компенсацію в $ 200 млн за незаконне використання музичного контенту. Roblox є власником однойменної ігровий онлайн-платформи, яка дозволяє користувачам створювати свої власні і грати в створені іншими користувачами відеоігри.

ПОРАДИ ДЛЯ ВЛАСНИКІВ ВІДЕОІГОР

Julia Ryabets, юрист Міллер, юридична компанія зібрала декілька порад, які допоможуть власникам відеоігор захистити свій продукт.

1) «Очищення прав».

Не забувайте про укладання договорів з усією командою, що працює над продуктом, про надання ними послуг/виконання робіт, які відразу будуть включити умови передачі виключних майнових прав на відповідний об’єкт ІВ (код, графіку, назви та інше).

2) Договори про конфіденційність та про добросовісну конкуренцію.

З офіційно найманими працівниками також рекомендуємо підписувати NDA (договір про конфіденційність), а також NCA (договір про добросовісну конкуренцію). В останньому особливо уважно треба фіксувати, над яким саме проектом працює спеціаліст.

3) Відомі бренди. Варто бути обережними з їх використанням у грі. Іноді в мультфільмах чи фільмах ми бачимо замість «яблука» на ноутбуках «грушу». Так відбувається, бо продакшн не бажає ризикувати. Адже немає одностайної думки стосовно добросовісності такого використання брендів. Хоч і є міжнародна практика, яка показує що такі об’єкти є лише предметами реального світу та не мають прямої мети отримання доходу.

4) Згода гравця на те, що усі створені ним під час гри об’єкти належать виключно правовласнику. Це бажано прописати у «згоді», яку підписує геймер перед початком гри, якщо у нього буде можливість створювати під час сеансу унікального персонажа або ж використовувати для персонажа своє власне зображення.

«Для захисту інтелектуальної власності треба докласти зусиль. Зважаючи на те, що законодавство тільки адаптується до викликів нових сфер діяльності, бажано передбачити усі ризики завчасно і використовувати перевірені часом механізми та можливість юристів імпровізувати»

каже Julia Ryabets.

А ми не можемо сперечатися і підписуємося під кожним словом.