Miller Law Firm: Закон про множинне громадянство: крок уперед, але не без застережень

Партнер Miller Law Firm, Артем Крикун-Труш, коментує Закон, який дозволяє українцям мати друге громадянство без втрати українського, вже пройшов голосування в парламенті й очікує на підпис Президента.

Чому це рішення необхідне?

  • За межами України перебуває понад 7 мільйонів українців, які без цієї норми можуть втратити юридичний зв’язок із державою.
  • Закон зміцнює зв’язки з діаспорою та дає більше гнучкості в умовах війни та пов’язаної з нею еміграції.

Основна зміна: українці за кордоном зможуть офіційно оформити громадянство іншої країни й при цьому залишатися громадянами України.

Закон також передбачає спрощену процедуру набуття громадянства для іноземців, які воюють за Україну.

Закон не поширюється на осіб, які мають громадянство росії, Білорусі або інших держав, що підтримують збройну агресію проти України. Подвійне громадянство для них заборонене.

Виняток лише один: для тих, хто підтримує Україну й зазнає політичних переслідувань. Закон передбачає окреме врегулювання для таких випадків, оскільки росія фактично не дозволяє добровільно відмовитися від свого громадянства.

Разом із тим, юристи звертають увагу на складну ситуацію жителів тимчасово окупованих територій, які були змушені отримати паспорти держави-агресора. Згідно з українським законодавством, таке набуття громадянства є правопорушенням — але ці люди залишаються громадянами України.

Саме тому важливо не запроваджувати автоматичну заборону на множинне громадянство для всіх таких випадків, а встановити чіткі процедури перевірки — щоб відрізнити вимушене набуття громадянства від свідомого колаборантства.

Своєю думкою в коментарі для Радіо Свобода поділився Артем Крикун-Труш, партнер, керівник практики White-Collar Crime, комплаєнсу та розслідувань:

“Треба перевіряти й встановлювати, чи була людина колаборантом. В цій частині законопроєкт недопрацьований, бо ми фактично відмежовуємо від себе всіх громадян, які отримали паспорт рф. Тут потрібен глибший підхід — варто прописати чіткі процедури перевірки, а не вводити заборону за замовчуванням.”