Хлопці, які вчинили групове сексуальне насильство над 14-річною дівчинкою, відбувають реальне покарання за ґратами.
8 вересня 2026 року Львівський апеляційний суд відхилив скарги адвокатів трьох хлопців. Вирок залишився в силі. Кожен із хлопців відбуває 6 років позбавлення волі. Кожен має виплатити постраждалій компенсацію.
Це вже третє коло апеляції в цій справі. Ми пройшли його разом із постраждалою та відстояли вирок.
Далі пояснюємо все по порядку. Так, щоб зрозумів кожен та кожна, хто чує про цю справу вперше. Цей текст про сексуальне насильство над дитиною. Ми не описуємо подробиць. Але якщо вам важко читати про таке, будь ласка, подбайте про себе.
Що це за справа?
У серпні 2021 року в селі на Закарпатті троє хлопців-підлітків завели 14-річну дівчинку зі своєї школи в підвал. Там вони вчинили над нею групове сексуальне насильство. Один із них знімав це на телефон. Потім відео розійшлося по школі й по селу.
У березні 2023 року суд визнав хлопців винними. І дав їм умовне покарання: 5 років позбавлення волі, але без реального ув’язнення. Хлопці пішли додому.
Ця новина сколихнула країну. Про справу писали всі національні медіа. Її взяв під особистий контроль уповноважений з прав людини.
Саме тоді, у березні 2023 року, ми вступили в справу. Безоплатно. І подали апеляцію.
Що вирішила перша апеляція?
У серпні 2023 року Закарпатський апеляційний суд скасував умовний вирок. Апеляція відправила справу на новий розгляд у суд першої інстанції. Тобто все треба було починати спочатку.
Тут важливо пояснити, чому. Це ключ до всього, що сталося далі.
Спочатку хлопців обвинувачували у зґвалтуванні. Напередодні дебатів, тобто майже під кінець розгляду, прокурор змінив обвинувачення на менш тяжку статтю: сексуальне насильство. Закон каже: у такому випадку суд має пояснити постраждалій її право. Право наполягати на першому, тяжчому обвинуваченні. Суд цього не зробив. Постраждалій і її родині просто вручили папери з новим, легшим обвинуваченням. Ніхто не сказав їм, що вони можуть із цим не погодитися і наполягати розглядати тяжчу статтю.
Апеляційний суд написав прямо: судового розгляду за новим обвинуваченням фактично не було. А ще він написав, що допит постраждалої в суді був довгим, психологічно травмуючим і маніпулятивним.
Скарги тоді подали тільки прокурор і представники постраждалої. Ми просили одного: реального покарання. Адвокати хлопців вирок не оскаржували. Їх усе влаштовувало.
Але апеляційний суд не міг сам вирішити, що покарання замале. Закон забороняє йому вирішувати це наперед, коли справжнього суду ще не було. Тому він зробив те, що міг. Він скасував вирок і наказав новому судді перевірити наші доводи про тяжкість покарання.
Запам’ятайте цей момент. Ми до нього ще повернемося.
Що відбувалося на новому суді?
Новий суд тривав майже півтора року. Хлопці, їхні адвокати й батьки робили все, щоб його затягнути.
Вони змінювали адвокатів у день засідання. Не приходили. Хворіли. Подавали відводи суддям один за одним.
А в жовтні 2024 року, за день до дебатів, двоє хлопців спробували мобілізуватися. Їм було по 18. Вони пішли не у свій ТЦК на Закарпатті, а в Обухівський ТЦК у Київській області, за сотні кілометрів від дому. Мобілізація зупинила б суд на невизначений час.
Ми розповіли про це публічно. Менше ніж за добу Міністерство оборони відповіло: мобілізації не буде, а ТЦК перевірять.
Який вирок дав новий суд?
7 лютого 2025 року суд визнав хлопців винними в груповому сексуальному насильстві над неповнолітньою. Кожному він дав 6 років позбавлення волі. Цього разу реальних.
Суд також визначив компенсацію за моральну шкоду: 450 тисяч гривень. Частину цих грошей, 150 тисяч, батьки хлопців уже заплатили добровільно. Решту, по 100 тисяч гривень з кожного, хлопці мають виплатити постраждалій.
Усіх трьох узяли під варту просто в залі суду.
Чому потім була ще одна апеляція?
Бо адвокати хлопців оскаржили цей вирок. Це їхнє право.
У листопаді 2025 року Закарпатський апеляційний суд залишив вирок у силі. Здавалося, все.
Але апеляційний суд написав поверхневе рішення. Адвокати хлопців навели кілька доводів. Суд їх відхилив, але не пояснив, чому. Просто не написав відповідей.
Що зробив Верховний Суд?
Адвокати хлопців поскаржилися до Верховного Суду.
Верховний Суд не переглядає докази. Він не дивиться відео й не слухає свідків. Він перевіряє одне: чи правильно суди нижче застосували закон і чи пояснили свої рішення.
У квітні 2026 року Верховний Суд сказав: апеляційний суд не відповів на деякі доводи адвокатів. Тому він скасував рішення апеляції. Не вирок. Вирок із шістьма роками залишився. Хлопці залишилися під вартою.
Верховний Суд наказав апеляції розглянути справу ще раз і цього разу відповісти на все.
Один із трьох суддів Верховного Суду написав окрему думку. Він не погодився з колегами щодо головного доводу адвокатів хлопців. Він вважав, що відповідь на цей довід очевидна: суд усе зробив за законом. Про цей довід ми розкажемо нижче.
Чому далі справу розглядав Львів, а не Закарпаття?
Бо на Закарпатті вже не залишилося суддів апеляції для цієї справи. Одні судді ухвалювали скасоване рішення. Інші вже розглядали справу раніше. Треті не розглядають кримінальні справи чи справи по дітях. Тому Верховний Суд передав справу до найближчого апеляційного суду. До Львова.
Що вирішив Львівський апеляційний суд?
8 вересня 2026 року він відхилив усі скарги адвокатів хлопців і залишив вирок у силі. Це третє коло апеляції в одній справі.
Тепер ми чекаємо на повний текст рішення. Ми сподіваємося, що суд відповість на кожен довід адвокатів хлопців. Тоді в них не буде причин для ще однієї касації.
Чи є ризик, що касація знову все скасує?
Адвокати хлопців мають один головний довід. Ось він: перший вирок був «5 років умовно». Значить, новий суд не мав права дати більше. Він «погіршив становище» хлопців.
Розкладемо це для найбільших скептиків.
У законі справді є таке правило. Якщо вирок скасували за скаргою самого засудженого, новий суд не може покарати його суворіше. Це правило захищає людину від її ж скарги. Щоб вона не боялася скаржитися.
Але це правило має умову. Воно працює, коли скаржився засуджений. Тут хлопці не скаржилися. Скаржилися прокурор і постраждала. І просили саме реального покарання.
Адвокати хлопців кажуть: «Але апеляція у 2023 році не написала, що покарання замале». Правильно, не написала. Бо не могла. Пам’ятаєте? Судового розгляду фактично не було. Закон забороняє апеляції вирішувати питання покарання наперед, коли справжнього суду не було. Тому апеляція зробила максимум: вказала новому судді перевірити наші доводи про покарання. Новий суддя перевірив. І дав 6 років.
Адвокати хлопців посилаються на рішення Верховного Суду в інших справах. Але ті справи інші. Там вироки скасовували з причин, які не стосувалися постраждалих. Наприклад, через незаконний склад суду. Тут вирок скасували саме через порушення прав постраждалої. І саме для того, щоб суд розглянув тяжче обвинувачення.
Суддя Верховного Суду в окремій думці написав те саме. Весь сенс першої апеляції був у тому, щоб хлопці отримали суворіше покарання. Обидві умови закону виконані.
І ще одне. Уявіть, що адвокати хлопців мають рацію. Тоді виходить так: суд порушив права постраждалої, не пояснив їй право, і через це саме порушення хлопці назавжди отримують гарантію умовного строку. Постраждалу карають двічі. Так закон не працює.
Тому до касації ми готові.
Чи це кінець?
Ні. Адвокати хлопців мають право подати касаційну скаргу. У них є три місяці. Ми впевнені, що вони цим правом скористаються.
Але вирок уже набув законної сили. Хлопці відбувають покарання.
Ми очікуємо, що цього разу Верховний Суд дасть остаточну відповідь. І ця історія нарешті закінчиться.
Де хлопці зараз?
За ґратами. З 7 лютого 2025 року, з дня другого вироку, вони весь час під вартою. На волю вони не виходили.
Чому ми пишемо «сексуальне насильство», а не «зґвалтування»?
Бо суд визнав хлопців винними саме в сексуальному насильстві. Спочатку їх обвинувачували у зґвалтуванні. Прокурор змінив статтю, бо експертизи не підтвердили проникнення. Ми до кінця наполягали на першому обвинуваченні. Суд розглянув обидва й вказав, що докази підтверджують сексуальне насильство.
Так, стаття легша. За зґвалтування неповнолітньої дають від 7 років, за сексуальне насильство від 5 до 7. Але це все одно тяжкий злочин проти дитини. Хлопці отримали майже максимум.
Ця справа показала ще одне. Чим раніше повідомити про насильство, тим більше доказів вдається зберегти. Тут провадження відкрили через три тижні після події, і то лише тому, що сусідка побачила відео. Якщо з вами або з вашою дитиною сталося щось подібне, не залишайтеся з цим наодинці. Зверніться до поліції, лікаря, психолога або на гарячу лінію. Кожен день має значення.
Чому ми не називаємо імен?
Бо постраждала має право на приватність. Їй було 14. Зараз вона доросла, і ця історія не має йти за нею все життя. Ми не називаємо й хлопців. На момент злочину вони теж були неповнолітніми. Ми не публікуємо подробиць того, що сталося в підвалі. Те, що потрібно знати суду, не потрібно знати всім.
Ми просимо всіх, хто пише про цю справу, робити так само. І просимо кожного, хто колись бачив те відео, ніколи його не пересилати. Це відео з сексуальним насильством над дитиною. Його поширення — злочин.
Чи нормально, що постраждала мусила пройти через усе це?
Ні.
Порахуймо. Два суди першої інстанції. Три апеляції. Один Верховний Суд. П’ять років. Кожне коло для неї означало знову повертатися в той підвал.
На кожному з цих етапів суд міг узяти відповідальність на себе і поставити крапку. Але щоразу суди обирали формальну чистоту процесу. І передавали відповідальність далі. На наступний суд. На наступне коло. На неї.
Міжнародні правила захисту дітей вимагають від держави протилежного. Допитувати дитину якомога менше. Розглядати такі справи швидко. Не змушувати дитину знову й знову переживати те, що з нею зробили.
Останні засідання проходили без неї. Так вона вирішила, і це її право. Адвокати хлопців ставили це їй у провину. Ми відповідали: бути почутою — це право постраждалої, а не її обов’язок. Вона сказала все ще у 2021 році.
Чи варто взагалі боротися, якщо це так довго і так важко?
Так.
Шлях до справедливості важкий. Ця справа це показує. Але вона показує й інше: що буває, коли не здаєшся.
У 2023 році хлопці, які зняли на відео насильство над дитиною, пішли додому з умовним строком. У 2026 році вони за ґратами, а вирок витримав дві апеляції.
З 2023 року ми витратили на цю справу близько 1500 годин. Усе безоплатно. Нас ніхто не спонсорує.
Чому ми цим займаємося?
Бо у березні 2023 року 14-річна дівчинка з гірського села залишилася сам на сам із системою. Суд відпустив кривдників додому. Її родина не знала, як це оскаржити, і не мала на це грошей.
Бо ми кримінальні адвокати. Ми знаємо, як ця система працює зсередини. І знаємо, як вона ламається, коли на постраждалу ніхто не дивиться.
Бо кожне рішення в такій справі — це сигнал. Дітям: чи повірять тобі. Хлопцям: чи буде наслідок. Суддям: чи хтось стежить.
І бо правосуддя має працювати для тих, хто не може за нього заплатити. Інакше це не правосуддя.
Хто працює над справою?
Зараз над справою працюють адвокат Ілля Воробйов, юрист Андрій Балицький, молодша юристка Вікторія Кравченко і партнер Артем Крикун-Труш.
Цей результат не був би можливий без тих, хто допомагав на всіх етапах.
Дякуємо адвокатці Наталії Барановій, адвокатці Марті Змислі, адвокатці Роксоляні Гері та Асоціації жінок-юристок України «ЮрФем», які були поруч із постраждалою з перших днів.
Дякуємо прокурорам Офісу Генерального прокурора, які їздили у відрядження на кожне засідання і підтримували якісне обвинувачення.
Дякуємо Олені Пшеничній і Маші Єфросиніній. Їхня увага до справи не згасла за п’ять років. Дякуємо всім, хто у 2023 році публічно сказав, що умовний вирок за насильство над дитиною є неприйнятним.
Дякуємо журналістам, які всі ці роки писали про справу відповідально й без подробиць, що могли б нашкодити постраждалій.
І найбільше дякуємо постраждалій та її родині. За те, що не відступили.
Правосуддя не повинно бути привілеєм. І не повинно тривати п’ять років.
Якщо ви або ваша дитина пережили сексуальне насильство
Ви не самі, і ви не винні. Допомогу можна отримати анонімно й безкоштовно.
- Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 116 111.
- Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства та гендерної дискримінації: 116 123.
- Поліція: 102.