whitecollarcrime Архіви

Захищаємо від кримінального переслідування у корупційних та справах економічної спрямованості

Працюючи з державою потрібно розуміти можливі ризики кримінального переслідування за корупційні та службові злочини. Тому варто завчасно подбати про пошук надійного фахівця, якому можна довірити власний захист. Адвокати нашої компанії зможуть допомогти захистити ваші права та ділову репутацію.

Про що йдеться?

Цей напрямок часто називають злочинами «білих комірців» (white collar-crime). Йдеться про кримінальні правопорушення, підозрюваними чи обвинуваченими у яких є:

посадовці державних чи органів місцевого самоврядування
посадовці державних чи комунальних підприємств
власники бізнесів
керівний склад приватних підприємств

Найчастіше варіанти кваліфікацій корупційних справ за такими статтями (це не виключний перелік):

привласнення, розтрата майна або зловживання службовим становищем (ст. 191 КК України)
зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК України)

Які ризики це спричиняє?

Керівник чи представник бізнесу може стати підозрюваним, як співучасник злочину, скоєного іншою особою.

Підприємство може стати жертвою обшуків, вилучення документів, арешту майна.

Без правильної комунікації, ваша ділова репутація може бути непоправно знищення в особі партнерів та потенційних клієнтів.

Що робити та як запобігти ризикам?

1. Насамперед треба звернутися до адвоката, що ще надійніше — заручитися підтримкою захисника і підписати договір до виникнення будь-яких проблем. Наш пріоритет — максимальне скорочення часу, протягом якого ви може перебувати у статусі підозрюваного чи обвинуваченого.

2. Обов’язок кожного захисника — зберігати адвокатську таємницю, за порушення якої передбачено притягнення до відповідальності. Тому радимо надати адвокату найбільш повну інформацію про обставини справи. Бо тільки повна відвертість убезпечить вас від вибору неправильної чи невдалої стратегії дій.

3. Визначити позицію та підготувати документи на випадок подання правоохоронцями клопотання про обрання запобіжного заходу. Адвокат може зробити це за вас.

4. Ми мінімізуємо дискомфорт від взаємодії з правоохоронною системою та максимально скоротимо витрачений на проблему час.

5. Період розслідування — не тільки час для збору доказів слідством. Наші юристи розробляють детальну стратегію у справі з кількома варіантами розвитку подій та проведуть компанію зі збереження вашого чесного ім’я.

Чому ми беремося не за всі справи?

Наша компанія береться розв’язувати питання з цього напрямку виключно після аналізу всіх матеріалів. Ми залишаємо за собою право відмовити у захисті клієнта. Йдеться про випадки очевидного конфлікту обставин справи з цінностями нашої компанії або з цінностями наших постійних клієнтів, для яких важлива наша публічна позиція.

Незалежно від того, чи уклали ми договір про співпрацю, наша компанія зобов’язана зберігати адвокатську таємницю. Факт вашого звернення не стане відомим будь-кому від нас.

Чим наша компанія відрізняється від схожих, що працюють у цьому напрямку?

Глибока аналітика. Ми не аргументуємо нашу позицію відсутністю в документах ком та технічними помилками. Натомість дійсно розбираємося у справі, надаємо клієнту та суду максимально детальний аналіз ситуації простою мовою.

Публічність. Ми допоможемо донести вашу точку зору до ЗМІ та зацікавлених сторін.

Виключно законні методи роботи. Ми дуже творчо та нестандартно підходимо до кожної справи. Використовуємо всі можливі інструменти для захисту клієнта. Єдине виключення — пряме порушення закону.

Якщо вам потрібна індивідуальна консультація, звертайтеся до наших юристів через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
соцмережі Facebook та Instagram
за телефоном +380 (67) 538 45 38

Прискорення розслідування кримінальних справ — як тут не захопитися?

Верховна Рада ухвалила у першому читанні законопроєкт щодо дотримання розумних строків кримінального провадження. Документ дійсно передбачає способи прискорення кримінального провадження, але подекуди ціною невиправданого обмеження прав підозрюваного чи обвинуваченого.

Наприклад, пропонується доповнити ст. 46 КПК України нормою про те, що відсутність одного чи кількох захисників обвинуваченого не перешкоджає судовому розгляду, якщо в судове засідання з’явився хоча б один захисник цього обвинуваченого.

Наразі суд може продовжити розгляд справи за участю лише одного захисника, за відсутності інших, якщо це не призведе до порушення прав обвинуваченого/підозрюваного. Тобто — вирішити це питання в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи.

Звісно, іноді у цьому випадку адвокати можуть подавати заяву про відвід судді, якщо сторона захисту не згодна з позицією суду і вважає це порушенням права на захист.

В окремих випадках сама сторона захисту не заперечує проти розгляду справи за участю лише одного захисника.

Проте існують об’ємні кримінальні провадження, де різні адвокати працюють над справою. Все тому, що обсяг роботи завеликий, для якісного надання правової допомоги лише одним захисником.

У такому випадку продовження процесу без адвоката, який готовий до розгляду певного питання у межах кримінального провадження, буде порушенням права на захист (наприклад, допит ключового свідка без участі захисника, який готувався до цього допиту).

Наприклад, пропонується доповнити ст. 81 КПК України нормою, яка забороняє заявляти відвід судді, який одноособово розглядає відвід іншого судді (чи самовідвід).

У разі ухвалення цієї редакції статті, не можна буде скористатись правом заявити відвід судді. Проте очевидно, що підстави для такого відводу нікуди не зникнуть, лише тому що суддя розглядає відвід одноосібно.

Йдеться не лише про найочевидніші випадки, коли суддя був учасником кримінального провадження чи має особисту заінтересованість у результатах справи, а й випадки коли:

суддя висловлює твердження, що явно суперечать правилам суддівської етики та свідчать про його упередженість
перешкоджає сторонам висловлювати позицію щодо відводу

Мотиви авторів законопроєкту зрозумілі — вони хочуть усунути можливість заявляти відводи у тих випадках, коли ними найчастіше зловживають.

Разом з цим така норма позбавить можливості подавати відводи, коли для цього дійсно є підстави. Тобто позбавить учасників кримінального провадження права на справедливий суд в умовах, коли механізми притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності фактично не працюють.

Юридична компанія «Міллер» спільно з Інститутом законодавчих ідей надавала свої критичні коментарі до законопроєкту.

«Скоротити витрати часу на кримінальне провадження зацікавлені всі сумлінні учасники. Безумовно ми розуміємо, що законопроект спрямований на усунення можливостей умисно затягувати процес. Проте важливо, піклуючись про дотримання розумних строків розслідування і судового розгляду, не прийти до систематичного порушення прав підозрюваних та обвинувачених. Сподіваємося, що до другого читання суперечливі норми виключать та відкоригують, щоб якісно забезпечувати дотримання прав учасників кримінального провадження»
прокоментувала старша адвокатка практики white-collar crime Ольга Веретільник.

Що буде, якщо втекти від кримінальної відповідальності?

Що буде, якщо виїхати до іншої країни чи заховатися десь у той час, як правоохоронці розслідують скоєний вами злочин?

Час від часу у новинах з’являється повідомлення про те, що якийсь корупціонер (чи особа, яку так називають) кудись втік, або збирається. Всім у такому випадку цікаво — як йому це вдасться і навіщо?

Пояснюємо, як це може бути.

Кримінальний процес передбачає можливість зупинення провадження у зв’язку з розшуком підозрюваного чи обвинуваченого. У цей час розслідування справи припиняють, поки підозрюваного чи обвинуваченого не знайдуть.

Для цього підозрюваного чи обвинуваченого потрібно оголосити у міжнародний або всеукраїнський розшук. Про це слідчий чи прокурор виносить постанову (ухвала суду, якщо справа слухається в суді).

Інформацію про розшукуваних осіб можна знайти на .

Інформацію про перебування людини у міжнародному розшуку можна перевірити на в розділі «червоні сповіщення» (тобто оголошення про розшук з метою затримання).

У межах міжнародної правової допомоги також існує процедура встановлення місця перебування особи (не обов’язково тієї, яка переховується). Для цього в базі даних Інтерполу публікується «синя картка». У такому випадку в публічному доступі на сторінці Інтерполу оголошення про розшук особи може не бути. Встановлення місця перебування не тягне за собою арешт, але може тягнути за собою подальше вручення повісток, листів, тексту підозри, проведення слідчих дій у межах процедур міжнародної правової допомоги.

Важливий наслідок зупинення кримінального провадження — строки досудового розслідування не рахуються. У слідства є обмежений час з моменту повідомлення про підозру, коли вони можуть розслідувати справу і направити її в суд:

6 місяців щодо нетяжкого
12 місяців щодо тяжкого чи особливо тяжкого злочину

Якщо провадження зупинене — перебіг цих строків ставлять на паузу. Це означає: якщо особа, яка переховується, знайдеться чи її знайдуть, навіть через кілька років, то строк розслідування триватиме далі.

Також ставиться на паузу строк притягнення до кримінальної відповідальності. За загальними правилами особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину до набрання вироком законної сили минуло:

5 років — для нетяжкого злочину
10 років — для тяжкого злочину
15 років — для особливо тяжкого злочину.

Обрахунок строку притягнення до кримінальної відповідальності, у випадку переховування особи, теж зупиняється. Людина звільняється від відповідальності, якщо з часу скоєння злочину минуло 15 років. Тобто особі, яка переховується, доведеться або жити в напрузі 15 років, або переїхати в країну, яка гарантовано не видасть її на запит України, і не виїжджати звідти.

Щодо кожного окремого випадку є нюанси:

Не завжди правоохоронці дотримуються процедури повідомлення про підозру людині, місцеперебування якої невідоме. Їхні дії можна і варто оскаржувати.
Виносять формально постанову про оголошення в розшук, а потім її не реалізують — вона лежить мертвим вантажем поки людина сама не з’явиться або не оскаржить це.
Кримінальне провадження є переслідуванням за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, тому в міжнародній правовій допомозі в такому розслідуванні має бути відмовлено (зокрема, у затриманні, видачі особи).
Підозра про вчинення злочину (чи навіть про існування того злочину) слідчих/детективів може бути просто необгрунтована, а тому їхні дії — безпідставні.

Але на те вони й нюанси, щоб оцінювати їх в кожній окремій ситуації окремо.

За окремим переліком злочинів у випадку, якщо людина переховується на території іншої держави або на окупованій території, щодо неї може здійснюватись спеціальне досудове розслідування та судовий розгляд справи і за її відсутності (це доведено і особу оголошено в міжнародний розшук). Рішення про це може ухвалити суд за клопотанням слідчого чи прокурора.

У таких справах обов’язкова участь адвоката. Він має гарантувати, що права відсутньої особи не порушено. Якщо не йдеться про вузький перелік небезпечних кримінальних правопорушень (переважно злочини проти національної безпеки, корупція, злочини проти людства), то слідству таки доведеться знайти людину, перед тим, як судити.
Як підсумок, адвокатка практики white-collar crime Ольга Веретільник зазначила:

«Висновок такий: переховування від розслідування чи суду — це заморожування проблеми і відтягування часу її вирішення. Безперечно варто бути реалістами. Іноді розслідування ведеться з політичних чи інших мало пов’язаних з цілями КПК України мотивів, або підозра не обгрунтована, або все це разом. Можна зрозуміти людей, які в таких випадках вважають за краще виїхати. Проте в будь-якому випадку варто звернутись до адвокатів, проаналізувати ситуацію та розробити юридичну стратегію захисту, інакше невирішена проблема буде висіти над вами дамокловим мечем дуже довго».

Підслідність: що розслідує НАБУ та які проблеми з визначенням її компетенцій?

7 років тому в Україні з’явився новий орган досудового розслідування — Національне антикорупційне бюро. Серед його основних обов’язків — попередження, виявлення та розкриття корупційних злочинів серед топчиновників та державних службовців. Створення НАБУ було не лише запитом суспільства, а й вимогою міжнародної спільноти.

Як і будь-якому іншому правоохоронному органу, йому визначили власну, виключну підслідність. Але інші органи досудового розслідування не завжди згодні з тим, що прописано в законах, і фактично займаються провадженнями, що не належать до сфери їх компетенції.

Що таке підслідність і ким вона визначається?

Підслідність — це розподіл проваджень між органами, що мають право розслідувати кримінальні правопорушення. Тобто чіткий набір правил про те, що один орган займається одними провадженнями, а відповідно другий — іншими.

Видів підслідності є кілька:

предметна — тобто за конкретними правопорушеннями
матеріальна — визначається розміром шкоди або предмету правопорушення
суб’єктна — за конкретною людиною, чию діяльність розслідують

Було б ідеально, якби всі знали про підслідність та звертатися із заявами одразу до відповідних органів. Але іноді повідомлення про правопорушення потрапляє не в той орган досудового розслідування, до прокуратури, або ж прокурор сам, виявляючи ознаки кримінальної діяльності, реєструє його в Єдиному реєстрі досудових розслідувань. Що ж робити?

Для таких ситуацій передбачено процедуру визначення підслідності. Її дотримується прокурор, який веде відповідне провадження за клопотанням слідчого або за власним рішенням.

Підслідність НАБУ та інших органів досудового розслідування

Злочин належить до підслідності НАБУ, якщо він відповідає певним критеріям. Наразі Кримінальний процесуальний кодекс закріпив за бюро 14 правопорушень. Це предметна частина підслідності.

Крім цього, має існувати хоча б одна з таких умов:

Злочин вчинений високопосадовцем. КПК передбачає довгий список людей, підслідних НАБУ, зокрема — Президент України (повноваження якого припинено), народні депутати, Прем’єр-міністр України, міністри, судді (крім суддів Вищого антикорупційного суду) та інші. Це суб’єктна частина підслідності.

Розмір шкоди або предмет злочину (хабар чи розтрата, наприклад) сягає 1 240 500 грн. (для ст. 354 — підкуп, 368 — отримання хабара, 369 — пропозиція хабара, 369-2 — зловживання впливом КК України) або 4 962 000 грн. (для інших правопорушень), скоєних держслужбовцями, правоохоронцями тощо. Це матеріальна частина підслідності.

Підслідність НАБУ може перетинатися з іншими органами. Іноді досудове розслідування розпочинають, наприклад Нацполіція або Державне бюро розслідувань. У цей час фактично розслідують дії топпосадовця, але нікому не вручають підозри. Відповідно у кримінальному провадженні «відсутній» суб’єкт переслідування, і провадження не передають у НАБУ.

Або в кримінальному провадженні не проведена експертиза, що визначає суму збитків (хоча насправді приблизна сума збитків зрозуміла навіть без експертизи).

Тому постає питання, хто має розслідувати ці правопорушення, якщо чітких критеріїв на певних етапах розслідування немає.

Наслідки порушення правил підслідності

На жаль, у правоохоронній практиці трапляються випадки порушення підслідності. Це стається з різних причин — незрозумілі приписи законодавства, недосвідченість правоохоронців або навіть спеціально заплановані доручення органам, коли для цього не існує жодних правових підстав.

Часто цим зловживають прокурори, доручаючи розслідування тим органам, для яких таке розслідування від початку не передбачено. Наприклад, визначення підслідності за органами Служби безпеки України в той час, коли справу має розглядати Національна поліція. Це призводить до того, що отримані таким органом докази визнаються недопустими (тобто їх не можна використати під час судового розгляду). А все тому, що їх зібрано неуповноваженими на це органами, з порушенням порядку та прав людини.

Це положення врегульовано законодавчо, але довгий час по-різному застосовувались на практиці.

Раніше судова практика була неоднозначною і судді по різному відносились до питання порушень правил підслідності. Цю проблему на етапі досудового розслідування, могли ігнорувати і слідчі судді, посилаючись на те, що розглядають лише вузьке питання, визначене у клопотані, і вони не бачать всіх документів кримінального провадження. Як наслідок, вони надавали (і дають) дозволи на проведення слідчих дій із порушенням підслідності, залишаючи проблему на вирішення суду першої інстанції.

Крапку у цьому питанні поставив Верховний Суд у постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду. У рішенні зазначено, що однозначне порушення правил підслідності тягне за собою визнання всіх доказів, отриманих за час порушення, недійсними.

З іншого боку, визнання доказів недопустими призводить до виправдувальних вироків. Трапляється так, що за час досудового розслідування збирається значна кількість доказів, що може як доводити так і спростовувати винуватість людини. Але через те, що з процесуальної точки зору їх визнають недопустимими, використовувати їх у кримінальному провадженні неможливо. У такому випадку ми отримуємо рішення без обгрунтування фактичних обставин справи, бо так вимагають приписи законодавства.

Таке рішення, зовсім нещодавно, ухвалив Зарічний районний суд м. Суми. З двох колишніх слідчих Краснопільського відділу поліції зняли обвинувачення в одержанні хабара. Усе через те, що прокурор визначив підслідність за слідчим відділом Управління Служби безпеки України в Сумській області, хоча провадженням мали займатись підрозділи Національної поліції.

«Порушення підслідності тягне подекуди незворотні наслідки: виправдувальні вироки, коли особа фактично винна, затягування процесів та неефективні розслідування. У державі з’являється все більше спеціалізованих правоохоронних органів, і розмежувати їх компетенцію дедалі складніше. Та юристи, а особливо судді, дедалі частіше вказують на ці проблеми, і ми можемо вірити — в подальшому їх стане менше»,
зазначив помічник адвоката кримінальної практики Євгеній Скуратівський.

Міжнародне співробітництво у кримінальних провадженнях: хто кому допомагає?

Міжнародна правова допомога — це проведення правоохоронними/судовими органами однієї держави дій, виконання яких необхідне для досудового розслідування, судового розгляду або для виконання вироку, ухваленого судом іншої держави.

Найпоширеніші випадки, коли вона може знадобитись:

для розшуку та затримання людини, яка переховується за кордоном;
для отримання інформації про майно, банківські рахунки, корпоративні права людини;
для накладення арешту на майно, яке перебуває за кордоном;
для проведення окремих слідчих дій — допиту, обшуку, огляду місця події тощо.

Тобто цей інструмент використовують, коли людина переховується від слідства чи суду. Або коли докази перебувають за кордоном. Це особливо актуально, коли:

слідство досліджує договори і банківські розрахунки між українськими та іноземними компаніями, та подальший рух грошей/цінностей за кордоном
корпоративну структуру компанії, для того, щоб встановити, хто її контролює
коли злочин повністю або частково вчинений в іншій країні

Приклад — катастрофа українського літака Boeing 737. Борт летів маршрутом «Тегеран-Київ» та був збитий іранськими військовими. Попри те, що подія сталася в Ірані, в Україні теж розслідують цю справу. Чи не єдиний спосіб зібрати докази в такому випадку — запитати в іншої сторони.

Безперечно (як у випадку з Іраном), інша країна може не відповідати на запити. Тоді Україна має право застосувати принцип взаємності та ігнорувати аналогічні запити з Ірану. Звісно не кожне районне управління поліції може направити запит умовним німецьким колегам з проханням повідомити, які статки ховає в Берліні (підставте будь-яке інше місто) їхній підозрюваний.

Права направляти запити на міжнародну правову допомогу від імені України мають:

Офіс генерального прокурора (коли це стосується досудового розслідування)
Міністерство юстиції (коли справа стосується судового розгляду)
Національне антикорупційне бюро (в корупційних справах, що їм підслідні)

Коли виникла така потреба, прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, суд мають надіслати свій запит до одного з цих уповноважених органів. Якщо запит відповідає встановленим законом вимогам — уповноважений орган направляє його адресату. Якщо ні — на доопрацювання ініціатору.

У яких випадках у наданні міжнародної правової допомоги може бути відмовлено (згідно з Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах):

якщо прохання про надання допомоги стосується правопорушення, яке, на думку запитуваної сторони, є політичним, чи пов’язаним з політичним, або податковим правопорушенням;
якщо запитувана сторона вважає, що задоволення прохання може зашкодити суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим суттєвим інтересам її країни.

Перелік підстав для відмови може бути ширшим, але в будь-якому разі причини відмови у наданні взаємної допомоги повинні бути обгрунтованими.

Держави діють на засадах взаємності — тож до України також може надійти запит на надання правової допомоги з іншої країни. І вона відповість, якщо розраховує в майбутньому теж отримати аналогічну допомогу.

Іноді інформація іноземних правоохоронців підставою для відкриття кримінального провадження в Україні, якщо прийдуть до висновку, що інформація в запиті на міжнародну правову допомогу свідчить і про те, що якась частина злочину вчинена на території України.

У Кримінальному процесуальному кодексі України перелічені такі випадки, коли Україна може відмовити іншій країні в наданні допомоги (за відсутності між країнами договору — тоді там можуть бути передбачені інші умови):

1) виконання запиту суперечитиме конституційним засадам чи може завдати шкоди суверенітету, безпеці, громадському порядку або іншим інтересам України;

2) запит стосується правопорушення, за яке в Україні ухвалено рішення, що набрало законної сили;

3) запитуюча сторона не забезпечує взаємності у цій сфері (тобто не виконує запити України);

4) запит стосується діяння, яке не є кримінальним правопорушенням в Україні (наприклад в Україні товарна контрабанда не злочин, а в інших країнах — цілком може бути. Це працює і в інший бік — інша держава не надасть допомогу, якщо за її законодавством дії не є злочином, наприклад, це може стосуватися організації азартних ігор або створення порнографії);

5) є підстави вважати, що запит спрямований на переслідування, засудження або покарання особи за ознаками її раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, та ні (наприклад, переслідування в РФ Свідків Єгови, або уйгурів у Китаї);

6) запит стосується злочину, який є предметом досудового розслідування або судового розгляду в Україні.

«З часом кордони стають все прозорішими. Для нас уже не є чимось недосяжним думати про нерухомість чи реєстрацію компанії за кордоном, а регулярно подорожувати й поготів. Тому розуміння механізмів міжнародної співпраці правоохоронців вже можна вважати частиною загального рівня правової обізнаності. Так само як і розуміння, в яких випадках нас може зупинити поліція, чи як звернутись до суду. Тема досить широка, тому цим матеріалом анонсуємо більшу кількість цікавих текстів про міжнародну правову співпрацю у майбутньому»
зазначила адвокатка практики white-collar crime Ольга Веретільник.

Справа Трухіна: що з дій нардепа має ознаки порушення закону?

Торік наприкінці серпня народний депутат від фракції «Слуга народу» Олександр Трухін потрапив у ДТП на Бориспільській трасі. Внаслідок аварії постраждало 6 людей.

За розслідування обставин цієї справи взялося Державне бюро розслідувань. Проте станом на лютий цього року результатів немає.

Вчора у ЗМІ з’явились нові подробиці інциденту. Журналісти оприлюднили відео з нагрудної камери поліцейського, який першим прибув на місце події. На кадрах видно, що народний депутат:

намагався залишити місце аварії
домовитися з поліцейськими, щоб ті його відпустили
відмовлявся давати пояснення
стверджував, що він перебував на пасажирському сидінні (спав) і нічого не бачив
відмовився проходити тест на алкоголь

Олександр Трухін пропонував їм гроші з сумки, у якій нібито було «‎150 тисяч»‎. Після того, як зрозумів, що його знімає камера, перейшов на «‎цукерки, шоколадки, печиво»‎. У тій же кількості.

Також з відео випливає, що нардеп або намагався домовитись з міністром внутрішніх справ Денисом Монастирським, або повідомляв про такий намір поліцейських: «Давай я тихенько зараз у ліс піду. Я з Денисом поговорю. З Монастирським».

Яка правова кваліфікація дій Трухіна?

Дії Олександра Трухіна, коли він пропонував гроші поліцейським за те, що «‎відійте в ліс» (тобто покине місце події) — мають ознаки злочину, передбаченого ст. 369 КК України (пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі).

Відмовився чи прийняв поліцейський гроші на кваліфікацію не впливає — сама пропозиція є закінченим злочином. Так само на кваліфікацію не впливає, чи дійсно Трухін був за кермом авто, і чи буде справа про ДТП доведена до кінця.

А як щодо відмови Трухіна давати пояснення слідчим і поліцейським та подальші заяви про співпрацю зі слідством?

Можна оцінювати цей вчинок з погляду етики та поваги до виборців. Проте з огляду на закон — Олександр Трухін мав право відмовитись давати показання на підставі ст. 63 Конституції. Там зазначено, що людина не несе відповідальність за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів.

Щодо дзвінка Трухіна Денису Монастирському, так можна?

Лише на підставі оприлюдненого відео не можна давати ситуації однозначну оцінку. В умовах відсутності вичерпної інформації, ми орієнтуємося на закон, тому:

Потрібно встановити — Олександр Трухін дійсно дзвонив кудись, чи тільки говорив про це. Сам факт дзвінка народного депутата міністру внутрішніх справ у цій ситуації — неетичний і може свідчити про неповагу народного обранця до принципу законності. Але відповідальності за це не передбачено.
Якщо міністр взяв трубку, поговорив з депутатом про ситуацію, і нічого не зробив після цього — то це саме те, що і мав би зробити міністр, як особа, що не має повноважень впливати на слідчих Нацполіції та є політично нейтральною.
Якщо міністр після розмови з Трухіним тиснув на посадовців Нацполіції для отримання чи неотримання конкретного результату в кримінальному провадженні, то такі дії можна розцінювати як дисциплінарне правопорушення. У цьому разі дисциплінарне провадження має відкривати прем’єр-міністр. Або міністр має нести за це політичну відповідальність.

Хто має взятися за розслідування?

Розслідування пропозиції хабара службовій особі, якщо його пропонував народний депутат, має здійснюватись Національним антикорупційним бюро України. Наразі відкрито кримінальне провадження за цією статтею. Розслідування доручене детективам НАБУ.

Де була корупція?

Щодо поліцейського — спроба підкупу поліцейського точно корупція.

Щодо свідків. Якщо винний в ДТП підкупив чи пробував підкупити свідків у справі, то це варто оцінювати, як незаконний вплив на свідків. Якби в нього був статус підозрюваного — це було б підставою для застосування до нього запобіжного заходу на час розслідування справи.

Якщо самі свідки надали неправдиві показання з певних причин, наприклад, тому що їх підкупили — вони мають нести відповідальність за дачу завідомо неправдивого показання (ст. 384 КК України).

Що далі і коли?

Далі справу розслідуватимуть детективи НАБУ під керівництвом прокурорів САП. За наявності підстав, підписувати підозру народному депутату має право тільки Генеральний прокурор чи керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Аналогічно — клопотання про дозвіл на затримання, обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту, у цьому випадку, може погодити тільки Генеральний прокурор.

Щодо решти, ця справа не має відрізнятись від будь-якої іншої. У правовій державі.

«‎Результати кримінального провадження проти нардепа Трухіна залежать від кількох факторів, зокрема: чи отримають детективи НАБУ відеозапис інциденту, оприлюдненого виданням «‎Українська правда»; чи підтвердять учасники події обставини справи; чи буде в Генерального прокурора бажання підписувати підозру і необхідні в цьому провадженні клопотання до слідчих суддів»
повідомила адвокатка практики white-collar crime Ольга Веретільник.

Ця справа стане візитною карткою часів Президента Володимира Зеленського, якщо попри приналежність до владної партії, буде діяти принцип невідворотності покарання. Це буде про силу верховенства права, а не силу дружніх зв’язків.

Нагадаємо, що цього не сталось за Президента Петра Порошенка в справі про вбивство Катерини Гандзюк, в якій наш адвокат Ольга Веретільник представляє інтереси батька Катерини. Деталі у тексті спільноти Хто замовив Катю Гандзюк за посиланням .

Стартував конкурс на посади членів ВККС: чи дочекаємося ми доброчесності?

21 січня нарешті відбулося перше засідання конкурсної комісії, яка має обрати 32 кандидати у члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів (далі — ВККС). Це юристи з бездоганною діловою репутацією та досвідом роботи щонайменше 15 років.

Потім із переліку запропонованих осіб Вища рада правосуддя має визначити 16 майбутніх членів ВККС. Прийом заяв на участь у конкурсі розпочнеться 4 лютого і триватиме до 4 березня.

Комісія для цього конкурсу затвердила регламент своєї роботи та методологію оцінювання кандидатів. Документ пояснює, що комісія розуміє під поняттям «доброчесність» і з яких показників вона формується. Також визначили критерії професійної компетентності. Крім знання законодавства та судової системи, належать:

аналітичні навички (наприклад, здатність оцінити професійну компетентність та доброчесність кандидата в судді, порівняти кандидатів, визначити їх слабкі і сильні сторони)
навички письмових комунікацій (вміння писати та структурувати тексти);
навички усних комунікацій (встановлення емоційного контакту з аудиторією, здатність структурувати усний виступ тощо)
уміння взаємодіяти з колегами (вміння розпізнавати позитивні і негативні практики взаємодії з колегами, мотивувати інших, формувати дієві стратегії подолання труднощів в груповій роботі)

Повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України припинено вже майже три роки. З короткого звіту про роботу органу на сайті, можна зробити висновок, що він працює — складає досьє, веде статистику та приймає звернення. Проте, звісно, за відсутності повноважних членів ВККС не може ухвалювати жодних рішень.

Чому відновити роботу ВККС важливо?

Вища кваліфікаційна комісія суддів — це орган, що:

добирає кандидатів для на посаду судді
проводить кваліфікаційне оцінювання суддів (визначає, наскільки кандидат відповідає вимогам до посади судді)
вносить рекомендацію про переведення судді до іншого суду

Станом на кінець минулого року, в українських судах недобір 2 068 суддів (28 %, а це майже третина штату). У восьми судах України не працює жодного судді.

Як наслідок такої ситуації — хронічне недотримання строків та формальний підхід суддів під час розгляду справ. Ми, адвокати, як ніхто знаємо, чим це може обернутися для наших клієнтів.

Чому так сталося?

З 2014 року були спроби реформувати ВККС, оновивши її склад. Причина — неприпустимо що особи з сумнівним рівнем доброчесності пізніше будуть відбирати суддів, яким довірятиме суспільство.

Після кількох спроб перезавантажити ВККС за часів п’ятого президента Петра Порошенка, у 2019-му ухвалили закон, що визначав новий порядок відбору членів ВККС та припиняв повноваження старого складу.

Очікувалось, що Вища рада правосуддя сформує нову ВККС за 90 днів. Проте через помилки в порядку призначення членів ВККС процес було заблоковано. Оновлений порядок відбору та призначення членів комісії Верховна Рада ухвалила лише торік у липні.

«Статистика свідчить, що наразі судовій системі бракує більше 2 тисяч суддів. Це впливає на швидкість розгляду справ. Особливо на це звертають увагу люди, які стикаються з кримінальним судочинством та розраховують, що їхні скарги та клопотання розглядатимуть протягом 3-5 днів, а на практиці строки розтягуються на місяці. Безумовно, розумні строки розгляду справ порушуються з різних причин. Але надмірне навантаження на суддів — одна з них. Тому з нетерпінням чекаємо результатів конкурсу»
зазначила адвокатка практики white-collar crime Ольга Веретільник.

Posts tagged "whitecollarcrime"