Головне слідче управління Нацполіції провело обшук в офісі ІТ компанії. Слідчі вилучили майно, яке не було передбачене ухвалою суду. Це комп’ютерна техніка, мобільні телефони та планшети приблизно на 500 000 гривень. 

У чому суть справи? 

Кримінальне провадження, у межах якого відбувся обшук, порушено через незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей. При цьому у слідства не було доказів причетності до злочину представників ІТ компанії, жодному працівнику не вручили підозру. 

Слідство безпідставно тримало у себе вилучене майно та відмовлялося його повернути без рішення суду. До органу досудового розслідування та прокуратури подавались клопотання з вимогою повернути техніку. Проте слідчі та прокурори ігнорували запити.

Правоохоронці навіть не звернулись до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. За законом на це є 2 доби, інакше його необхідно повернути власнику. Ми подали до Печерського райсуду столиці скарги на бездіяльність слідчого ГСУ НП України та прокурора Офісу Генпрокурора. Суддя задовольнив подані скарги і зобов`язав слідчого повернути майно. Втім, навіть попри ухвалу, цього не сталося. 

Чому не повернули майно?

Номери майна, вписані в протоколі обшуку та зазначені в ухвалах не співпадали з тими, що були на техніці. Уповноважені особи ГСУ, які проводили обшук, неправильно їх вписали. Через це довелося звернутися до суду з новою скаргою, вже з вказівкою правильних номерів — суд зобов’язав слідчого повернути майно.  

Чому це важливо?  

Це не поодинокий випадок. До нас часто звертаються клієнти з потребою повернути безпідставно вилучене майно. Прогалиною кримінального процесуального кодексу є невизначеність його статусу. Правоохоронці самі повинні повертати вилучене впродовж 48 годин або звертатися до суду з клопотанням про арешт. Проте, здебільшого зловживають втручанням у право власності.   

Зокрема, по-своєму інтерпретують норми КПК та не вважають прямо не вказане в ухвалі майно тимчасово вилученим. Тому і не звертаються до суду із клопотанням про арешт. 

Усе через ст. 236 КПК (виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи). Частина 7 передбачає: майно, що не входить до переліку, на яке  прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі, вважається тимчасово вилученим майном. Правоохоронці виходять із протилежного — майно, яке входить до переліку не вважається тимчасово вилученим. Відповідно не потребує додаткового накладення арешту. 

Наприклад, якщо в ухвалі надано дозвіл на відшукання мобільних телефонів, ноутбуків, що мають значення для кримінального провадження, то слідчі вважають — це ті речі, на вилучення яких прямо надано дозвіл суду. Тому і не звертаються до суду з клопотанням про арешт. 

Під час надання дозволу на обшук слідчий суддя повинен вказувати в ухвалі ознаки майна, за якими його потім можна ідентифікувати. Інакше це порушення прав осіб у кримінальному провадженні. Оскільки може мати наслідком непропорційність дій осіб, яким надано дозвіл на проведення обшуку.

І навіть судді не завжди стають на сторону тих, чиє майно вилучили. Тому його повернення інколи перетворюється на цілий квест судовими інстанціями.

Незаконне втручання у право власності має негативні наслідки, та інколи має корупційні чинники — коли слідчий/прокурор готовий швидко повернути майно, але за гроші.

«У статті 41 Конституції України закріплено, що нікого не можна протиправно позбавити права власності. І це право є непорушним. Проте, подібні порушення щодо неповернення тимчасово вилученого майна — досить розповсюджена практика трактування правоохоронцями норм КПК на власний розсуд. У 2020 році Верховна Рада зареєструвала проєкт закону щодо посилення захисту права власності після проведення обшуку, проте його було знято з розгляду. І наразі питання захисту права власності залишається неврегульованим »

коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.