Кейс розпочався з непоставленої сільськогосподарської техніки та авансу, який контрагент відмовився повертати.Наш клієнт, один із найбільших представників агросектору України, сплатив за техніку 793 203,76 грн попередньої оплати. Однак товар протягом тривалого часу так і не поставили. Крім того, контрагент не підтвердив його готовність до передачі.
Ми звернулися до суду в інтересах клієнта з вимогами визнати зобов’язання сторін припиненими та повернути аванс.
Уже після відкриття справи контрагент подав зустрічний позов і вимагав стягнути з клієнта понад 1,7 млн грн – залишок вартості товару, пеню та 3% річних.
На перший погляд, ситуація виглядає просто. Але в таких спорах найцікавіше починається в деталях.
Строк дії договору закінчився ще у грудні 2022 року. Проте сам по собі цей факт не означав автоматичного припинення зобов’язань сторін. За договором клієнт мав обов’язок сплатити повну вартість техніки, а контрагент поставити її після отримання оплати. Саме навколо цього й виник спір.
Саме тому наше завдання було значно складнішим, ніж просто довести факт непоставки товару.
Ми показали суду повну картину відносин між сторонами: що відбувалося після початку повномасштабного вторгнення, як поводився контрагент і чому його дії не підтверджували реальної готовності виконувати договір.
Ключовим було довести суду, що за таких обставин ефективним способом захисту є саме визнання зобов’язань сторін припиненими.
Суд погодився з нашою позицією та:
повністю задовольнив позов клієнта; визнав припиненими зобов’язання сторін за договором; зобов’язав контрагента повернути 793 203,76 грн авансу; відмовив у стягненні з клієнта основної суми за зустрічним позовом.Цей кейс показує, що у господарських спорах перемагає не гучність вимог, а якість правової позиції. Виграє той, хто може показати суду реальну історію відносин між сторонами, що вони робили, що обіцяли і що сталося насправді.
Саме в таких деталях часто ховається різниця між втраченими грошима і перемогою в суді.
Над кейсом працювали: Альона Боднар та Катерина Кужель.