війна Архіви — Сторінка 2 з 17

Куди зникають права людини під час комендантської години?

Є тонка межа між свободою слова і правом людини на захист приватного життя, повагу до честі та гідності. Один муніципальний телеканал випустив сюжет, як патрулі ловлять порушників комендантської години. При цьому обличчя затриманого не приховували, як і вміст його телефону. Там знайшли фото та відео «сексуального змісту». За що його змусили відтискатися на камеру.

Заборона перебувати у громадських місцях у певний час без спеціальних перепусток є однією з вимог воєнного часу (п.5 ч.1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»). Це стосується не лише пішоходів, а й водіїв.

Хто стежить за дотриманням цих правил?

Спеціальні патрулі, уповноважені контролювати дотримання комендантської години, які складаються з:

поліцейських
військових ЗСУ
військовослужбовців Нацгвардії та Держприкордонслужби (також можуть долучатися)

Сили територіальної оборони входять до структури ЗСУ, тому також мають право здійснювати перевірки (ст. 3 ЗУ «Про Збройні Сили України»).

Що дозволено робити патрулям згідно з законом (спеціальний порядок Кабміну)?

Затримувати і доставляти порушників до поліції
Перевіряти посвідчення та документи, за потреби оглядати речі, транспорт, вантаж
Вилучати знаряддя/предмети правопорушення
Тимчасово обмежувати або забороняти рух
Входити (проникати) на територію та у приміщення під час припинення кримінального правопорушення та в разі переслідування підозрюваних
Застосовувати фізичну силу, зброю і спеціальні засоби, у дозволених законом випадках

Чи мав право патруль зупиняти і перевіряти порушника?

Два так, оскільки він перебував у громадському місці у комендантську годину.

Чи має право патруль перевірити телефон?

Так. Закон України «Про інформацію» визначає, що кожен має право вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, зокрема тієї, що зберігається на телефоні. Разом з тим, таке право може бути обмежене законом в інтересах нацбезпеки, територіальної цілісності або громадського порядку. В умовах воєнного стану таке обмеження конституційних прав є виправданим.

Яка відповідальність за порушення комендантської години?

Закон не має чіткої норми, де було б прописана пряма відповідальність. На практиці патрулі перевіряють документи або ж складають протокол про адмінправопорушення за ст. 185 КУпАП (злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов’язків).

Покарання — штраф від 136 до 255 гривень або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин, або 1-2 місяці виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку, або 15 днів адміністративного арешту.

Тобто санкція статті не передбачає покарання у вигляді відтискання, як ми бачили в сюжеті. Тому такі дії патрулів варто розцінювати як перевищення повноважень.

Чи можна у сюжетах демонструвати на загал вміст мобільного телефону правопорушника, зокрема, збережене там порно?

Ні, не можна. Згідно з Конституцією та Цивільним кодексом України кожна людина має право на приватність. Вона сама визначає, якими обставинами особистого життя вона готова поділитися, а що зберігати у таємниці. Обставини особистого життя людини може бути розголошено лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, або за її згодою.

Записи в телефоні можна оцінювати як «особисті папери» — наприклад, особистий архів, або як приватне листування. В обох випадках така інформація не може поширюватись без згоди власника.

Очевидно, що у випадку затримання хлопця посеред вулиці в комендантську годину відсутнє рішення суду про вчинення ним адміністративного правопорушення.

Тобто інформацію про порушника і про зміст його телефону в обох випадках мала б поширювати лише за його особистої згоди. Якщо цього не було — він має право вимагати видалення такої інформації та відшкодування шкоди, завданої такими діями.

Чи є перегляд порно кримінальним правопорушенням і чи загрожує національній безпеці та територіальній цілісності?

Ні. Кримінальний кодекс закріплює відповідальність за ввезення, виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення порнографічних предметів з метою збуту чи розповсюдження (ст. 301 КК України). Диспозицією статті визначено, що кримінальне правопорушення утворюють ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи розповсюдження, або їх виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення з тією ж метою, а також примушування до участі в їх створенні. Проте наявність у телефоні фото чи відео порнографічного характеру саме по собі не є злочином.

Чи можна було показувати обличчя затриманого?

У цьому випадку виникає суперечність двох норм. З одного боку презюмується, що людина, яка знята у відео на вулиці була згодна, щоб її знімали (якщо не заявила протилежного). У такому випадку знімати людину можна. Навіть якщо людина погодилась — вона може вимагати видалення інформації про себе, але повинна відшкодувати витрати на це.

З іншого — обставини особистого життя людини може бути розголошено лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, підтверджені рішенням суду, а також за її згодою. У нашому випадку про конкретну людину поширили особисту інформацію — про порушення нею комендантської години та про санкції, які у зв’язку з цим застосували представники ТрО. Оскільки така інформація може оцінюватись як особиста, немає рішення суду, що перехожий скоїв правопорушення, ситуація може розглядатись як така, що принижує честь та гідність людини. Тому поширювати таку інформацію про конкретну людину без її згоди заборонено. Коректніше було б заблюрити обличчя хлопця.

Безперечно, журналісти у таких випадках можуть апелювати до суспільної значущості та свободи слова. Але це було б виправдано, у випадку, якби сюжет стосувався публічної особи, а не просто випадкового перехожого.

Тож висновок той самий — герой сюжету має право видалення інформації про себе та відшкодування моральної шкоди.

Над матеріалом працювали: радниця практики економічних та службових злочинів Ольга Веретільник та юристка кримінальної практики Наталія Баранова.

Захищаємо права полонених азовців: подали скаргу до Європейського суду з прав людини

Незаконне утримання, заборона спілкування з рідними, катування, можливий суд та подальше вбивство — частина тих порушень, з якими стикаються українські військовополонені. Наша компанія взяла під pro bono-захист матір двох братів-військовослужбовців полку «Азов», які боронили Маріуполь та навесні цього року потрапили у російський полон.

У чому суть позову?

Молодший, 21-річний військовослужбовець, зник безвісти 15 квітня поблизу Маріуполя маючи тяжке поранення ноги. Останнє, що про нього відомо — через три дні після зникнення його світлина з’явилася у телеграм-каналі з повідомленням, що він у російському полоні. Відтоді не було жодної інформацію про його місце перебування та стан здоров’я.

Старшого брата, 28 років, було захоплено у полон разом з іншими Азовцями 17-18 травня, він перебував в Оленівській колонії. Хлопець був одним із постраждалих внаслідок теракту 29 липня. Тоді росія підірвала барак з військовополоненими, щоб звинуватити в цьому Україну. Військовий зазнав поранення та певний час перебував на лікуванні в Донецьку. 21 вересня він повернувся додому у межах обміну полоненими.

Для встановлення факту порушення прав двох братів ми звернулися до Європейського суду з прав людини зі скаргою про: :

Порушення права на життя (ст. 2 Конвенції) — понад 50 військовополонених, які перебували у смт. Оленівка, загинули внаслідок теракту, скоєного росіянами. Також довгий час високопосадовці рф та їх маріонеткові представники в Л/ДНР погрожують військовополоненим судами за «законами» Л/ДНР, яка передбачає смертну кару. Все це прямо та опосередковано створює реальну загрозу життю військовополонених та порушує їхні права.
Заборону катування (ст. 3 Конвенції) — під час подання скарги ми взяли пояснення у свідків, також колишніх військовополонених, які підтвердили нелюдське поводження з військовополоненими з боку рф. Їх тримають в антисанітарних умовах, не надають медичної допомоги, майже не годують та дають воду жахливої якості, що разом можна описати як поводження, заборонене Конвенцією.
Право на свободу та особисту недоторканність (ст. 5 Конвенції) — ця стаття гарантує, що нікого не може бути затримано, крім як на законних підставах із повідомленням причин затримання особі та її близьким. росія не виконала цього зобов’язання, не має права затримувати українських військовополонених, тримати їх у полоні, особливо, враховуючи численні порушення правил Женевської конвенції про поводження з військовополоненими зі свого боку;
Право на приватне та сімейне життя (ст. 8 Конвенції) — як і будь-яка людина, військовополонені мають право на спілкування з рідними, друзями та перебування з сім’єю. Ці права також гарантовано Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими, яка їх розширює дозвіллям, навчанням, роботою. Проте росія не допускає до них представників міжнародних організацій, забороняє і заважає їм спілкуватися з рідними.

Чому ми позиваємося до ЄСПЛ?

ЄСПЛ об’єднує країни Ради Європи під дією Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує кожному, чиї права було порушене та хто не може захисти їх на національному рівні, право звернутися за захистом до ЄСПЛ. Рішення цього суду є обов’язковими до виконання всіма членами Ради Європи.

Хоча держдума рф ухвалила закон, яким відмовляються виконувати всі рішення суду після 15 березня, росія, попри це, продовжує нести відповідальність за всі свої діяння, які вона вчинила до 16 вересня 2022 року (день остаточного виключення із Європейського суду) і має відновлювати права людей та компенсувати шкоду.

Що далі?

Нині ми чекаємо на модерацію скарги секретаріатом та передачі її на розгляд суду. Після цього, її швидше за все об’єднають із багатьма іншими зверненнями, що подають для захисту інших військовополонених та має початися період комунікацій, під час яких сторони надають додаткові пояснення, докази та фактично розглядають скаргу.

Процес захисту у суді не швидкий і займе кілька років. Проте ми вважаємо необхідним звернутися до ЄСПЛ, щоб довести та зафіксувати рішенням суду нелюдські порушення прав людини, скоєні росією. Ми не можемо допустити, щоб світова спільноту ігнорувала численні воєнні злочини росії та її небезпеку для світу. Жодна особа чи навіть держава не мають залишатися безкарними і попри те, що рф вже відмовляється виконувати рішення суду, ми бажаємо отримати призначення компенсації та виконати його у майбутньому за допомогою інших міжнародних та національних механізмів.

Як міжнародне право захищає військовополонених?

На початку XXI світове товариство ще визнавало війну (передбачено статутом Ліги націй), як одну із можливостей вирішення конфліктів. З 1945 року світ не визнає війну, як спосіб вирішення суперечок, проте військові конфлікти стаються, і щоб якось прогнозувати їхній перебіг у 1949 році було прийнято 4 Женевські конвенції — так звані «правила війни».

Женевські конвенції є дійсними і нині. Але те, що вони існують, не означає, що сторони дотримуються їхніх норм. У цьому контексті спробуємо розібратися з порушеннями щодо українських військових, які вчиняють росіяни на конкретних прикладах.

Важливо, що право Женеви не вимагає від учасників визнання конфлікту — війною. Тобто будь-яка військова агресія та захист вже підпадають під дію правил і збройні сторони мають їх дотримуватися. На жаль, росія часто нехтує цими правилами та порушує взяті на себе зобов’язання.

Повідомлення інформації про військовополонених

За правилами Женевської конвенції на початку конфлікту кожна сторона має заснувати Національне інформаційне бюро. Його головна задача — це збір усіма можливими способами та узагальнення даних про військовополонених, загиблих, зниклих безвісті, незаконно затриманих окупантами, зокрема, і з-поміж мирного населення з обох сторін воєнних дій.

В Україні цю роль виконує Український національний центр розбудови миру. Додатково на нейтральній території має бути створено Центральне агентство у справах військовополонених — зараз його роль виконує Міжнародний комітет Червоного Хреста.

Між цими інститутами має відбуватися постійний обмін інформацією Йдеться про:

Особисті дані кожного військовополоненого:

прізвище, ім’я, звання, армійський, полковий, особовий чи серійний номер
місце та повну дату народження
зазначення держави, від якої він залежить
ім’я батька, дівоче прізвище матері
ім’я та адресу особи, яку слід поінформувати
адресу, на яку можна для військовополоненого надіслати кореспонденцію

Всі випадки переміщення, звільнення, репатріації, втечі, госпіталізації, смерті військовополоненого.

Якщо можливо щотижня — інформацію про стан здоров’я тяжко поранених або хворих військовополонених.

Всупереч усім цим правилам, росія не створила в своїй країні інформаційне бюро та всіляко заважає роботі українського бюро та МКЧХ. російська сторона не контактує з міжнародними організаціями, не передає інформацію та не допускає представників нейтральних організацій до зустрічі з військовополоненими, через що багато родин досі не знають де саме перебувають їх захисники, що з ними та чи живі вони взагалі.

Захист життя та здоров’я військовополонених, надання медичної допомоги, забезпечення побуту

Під час пресконференції оборонців Азовсталі вони розповідали, про жорстоке поводження в Оленівській колонії з в’язнями, особливо з бійцями полку Азов” та відсутність медичної допомоги. Вони були свідками або чули, як застосовували тортури щодо військових. Медичної допомоги їм не надавали. Після прибуття до колонії у них забирали особисті речі та всі медикаменти. Годували військових погано, через що вони були постійно голодні.

Стаття 13 Конвенції встановлює, що з військовополоненими необхідно завжди поводитися гуманно. Зі свого боку гуманність забороняє:

вбивство
серйозні загрози здоров’ю (фізичне каліцтво, жорстоке поводження, тортури, биття електрикою, тощо)
медичні та наукові експерименти
залякування
цькування тощо

Статтями 15, 30 Конвенції закріплено, що всі військовополонені мають право на належнe медичну допомогу та умови тримання. Сторона, яка взяла в полон, має піклуватися про фізичний стан військовополонених, забезпечувати їх всіма необхідними ліками.

А стаття 18 гарантує військовополоненим право на залишення особистих речей, в тому числі медикаментів, особистих документів та навіть відмітних знаків й знаки державної належності, нагороди та предмети, які мають насамперед особисту або суб’єктивну цінність.

Вимоги щодо харчування, яке має бути якісним, достатнім та різноманітним висуває ст. 26 Конвенції. Воно має бути таким, щоб запобігати втраті ваги або розвитку недостатності харчування. Також військовополонених забезпечують питною водою у достатній кількості.

Додатково хочемо зазначити, що заборону вбивств, каліцтв та катувань та вимогу забезпечення комфортних умов утримання ще закріплено в Європейський конвенції з прав людини, а саме у ст. 2 «Право на життя», ст. 3 «Заборона катувань», ст. 8 «Право на повагу до приватного і сімейного життя». Для цього ЄСПЛ 23 серпня ще додатково наказав росії утриматися від протиправних дій щодо військовополонених та захисти всі їх права.

Спілкування військовополонених із рідними

Багато рідних не спілкувалися із захисниками понад 2 місяці, а подекуди з моменту, як ті потрапили у полон. У військових відбирають мобільну техніку, забороняють телефонувати та відправляти листи рідним в Україну.

Військовополоненим дозволено листуватися. Листи й поштові картки мають пересилати найшвидшим способом, який є у держави, що тримає в полоні. Це право закріплено ст. 71 Конвенції.

На жаль, Конвенція давно не оновлювалася, тому не містить жодних положень щодо мобільного зв’язку, але виходячи із самої сутності права мати зв’язок із рідними, право дзвонити у військовополонених теж є.

Також ст. 72 встановлює, що військовополонені мають право одержувати поштою чи будь-якими іншими способами пакунки, індивідуальні та колективні, з їжею, одягом, медикаментами, книгами, музичними інструментами чи спортивним інвентарем тощо.

Ці ж вимоги закріплені Європейським судом з прав людини. У своїх позиціях суд неодноразово вказував, що ст. 8 Європейської конвенції захищає право на переписку, яке може бути обмежене тільки у надзвичайних ситуаціях.

Суд над військовополоненими

На початку стало відомо про рішення суду самопроголошеної ДНР «засудити» громадян Великої Британії та Марокко, які воювали за Україну, а також можливий суд над військовими з Азовсталі у Маріуполі.

Женевська конвенція забороняє судові процеси над військовополоненими за саму участь у збройному конфлікті за захист своєї чи іншої держави. Їх можуть засуджувати лише за вчинення індивідуальних та умисних злочинів, які переслідуються законом держави, що їх утримує та за порушення правил та заборон Женевської конвенції.

Військовополонені, що постають перед судом, продовжують користуватися захистом Конвенції, зокрема, ст. 13, про яку розповідали вище. Військовополонені користуються правом на ефективний захист, мають право на допомогу вибраного ними адвоката та не зобов’язані визнавати будь-яку вину.

Важливо, що ст. 87 та 102 встановлює правило, за яким військовополонених можна судити лише за ті діяння та присуджувати покарання тільке таке, як і військовим держави-утримувача.

Водночас росія визнала спеціальний полк «Азов» — терористичною організацію, намагаючись вивести їх за межі міжнародного гуманітарного права, що явно не підпадає під вимоги конвенції. І додатково перекладаючи обов’язки утримуючої сторони на квазіутворення “ДНР”, вона намагається зняти з себе обов’язок відсутності смертної кари, яка існує за «законами» «ДНР». Таким чином нашим захисникам загрожує умисне вбивство.

Також право Женеви говорить, що полонені можуть постати лише перед судами, які забезпечать «основні загальновизнані гарантії незалежності та неупередженості». Водночас, військовополонених планують судити в ДНР та ЛНР. Квазіутворення, що не визнані у світі, які не є підписантами міжнародних угод про захист прав та свобод людей. Тобто їхні суди не можуть розглядатися в світі принципів правової держави, і будь-які їхні рішення будуть порушеннями Конвенції.

До 16 вересня росія продовжує нести обов’язки визначені Європейською конвенцією, вона здійснює ефективний контроль (спеціальний термін, який визначає, хто насправді має владу на певній території) за ДНР, ЛНР та іншими окупованими територіями, тому для неї досі діє заборона на «смертну кару» та обов’язок забезпечити всім особам під її юрисдикцією «Право на життя», в тому числі нашим військовим.

Проте росія і підконтрольні їй території та утворення порушили майже всі можливі правила і заборони права Женеви та продовжують нехтувати міжнародним порядком, а гуманітарні міжнародні організації не завжди є ефективними у цій війни.

Для розв’язання цієї проблеми треба продовжувати тиснути на росію та її предстаників, змушуючи виконувати взяті на себе зобов’язання. Важливо постійно фіксувати ці порушення, всіма можливими засобами та висвітлювати їх як у засобах масової інформації, так і в усіх можливих міжнародних органах, зустрічах, конференціях. І звісно збирати докази цих порушень, для майбутніх трибуналів над рф.

Наша компанія захищає інтереси Акордбанку у справі проти Альфа-Банку щодо купівлі-продажу іноземної валюти

Господарський суд Києва розгляне справу за позовом АТ «Альфа-Банк» до ПуАТ «Акордбанк» про спонукання вчинити дії. Йдеться про перерахунок 8 млн дол. на його користь замість 228 047 264 грн. Тобто за курсом 28,5 грн за 1 долар США.

Справа стосується виконання зобов’язань за угодою від 22 лютого цього року, тобто укладеною до початку повномасштабної війни в Україні.

Суддя Господарського суду Києва Л. М. Шкурдова вирішила погодитися з позицією Альфа-Банку, що цей спір є немайновим (не підлягає майновій оцінці), і відкрила справу за сплаченим судовим збором — 2 481 грн замість належних 868 350 грн.

Справу почнуть слухати 20 вересня. І питання сплати судового збору ми порушимо першим у судовому засіданні. Розгляд справи має відбуватися тільки після того, як АТ «Альфа-Банк» сплатить судовий збір у повному розмірі. Правила мають бути єдиними для всіх.

У чому суть справи?

22 лютого між клієнтами нашої компанії та Альфа-Банком було укладено угоду про продаж 8 млн дол. США за 227 876 800 грн. 24 лютого сторони мали здійснити обмін валютами, тобто: Альфа-банк мав викупити свої 8 млн дол. США, проте уже за 227 990 424 грн (на 113 624 грн дорожче).

24 лютого року після початку повномасштабного російського наступу, уповноважений представник Альфа-Банку повідомив, бо установа не зможе виконати свого обов’язку по купівлі у Акордбанку 8 млн дол. іноземної валюти за 227 990 424 грн.

Угодою між банками встановлено, що перемовини сторін є офіційним, оскільки вести їх можуть уповноважені особи за довіреностями, обмін якими відбувся сторонами. Тобто у ПуАТ «Акордбанк» не було підстав перераховувати на рахунок АТ «Альфа-Банк» коштів, оскільки свою частину угоди останній би не виконав. Цивільний кодекс України у цьому випадку також на боці нашого клієнта.

У зв’язку з тим, що АТ «Альфа-Банк» 5 травня через спеціальну банківську систему SWIFT сам визнав цю угоду скасованою, а у оборотно-сальдовій відомості за травень 2022 року, що подається до НБУ, та є загальнодоступною — підтвердив, що на його балансах відсутня заборгованість за своп угодами (угода, укладена між банками).

Цікаво, що позов до суду було подано 29 липня цього року.

Окремо варто звернути увагу на походження АТ «Альфа-Банк». Відповідно до відомостей, розміщених на офіційному веб-порталі НБУ , учасниками банку є Андрій Миколайович (40,9614%), Михайло Фрідман (32,8632%) та Пьотр Авен (12,4018%). Усі є громадянами країни-агресора, яка 8 років веде війну проти України.

Також не варто забувати і про обмеження, які були введенні Нацбанком власною постановою від 24 лютого 2022 року стосовно транскордонних операцій. Ці обмеження було запроваджено для запобігання непродуктивному відтоку капіталу з країни в умовах воєнного стану.

Угода, укладена між нашим клієнтом та Альфа-Банком стосувалася саме до транскордонної, адже кошти фінустанова мала отримати на рахунки американського банку. Нашому клієнту не було надано інших реквізитів (наприклад, відкритих у АТ «Альфа-Банк» на території України).

Чому це важливо?

Ця справа стосується не тільки спору двох банків, що мають суперечку за виконання договору. Вона стосується справи, у якій стороною є банк із російськими власниками (більше 86% АТ «Альфа-Банку» належать резидентам країни-резидента), який не мав наміру залишати кошти в Україні, зважаючи на платіжні реквізити за угодою, та банку із виключним українським капіталом, який виконав свою частину угоди до повномасштабного вторгнення рф на території України.

«Ця справа має значення з точки зору ведення гри за правилами. Не можна одного дня стверджувати про те, що ти не можеш виконати умови угоди, як це було зроблено АТ «Альфа-Банк», а потім забирати свої слова назад через подання позову до суду та намагатися збагатитися за рахунок валютного коливання. Ми не дозволимо маніпулювати фактами та розповідати напівправду в умовах війни»,
коментує адвокатка, керівниця практики захисту бізнесу Ангеліна Климчук.

Коли гуманітарна допомога перестає бути «гуманітарною»: що треба знати, щоб убезпечити себе від звинувачень у розкраданні?

Україною прокотилася хвиля скандалів, пов’язаних зі спробами притягнути до кримінальної відповідальності волонтерів за нібито продаж гуманітарної допомоги.

Аналізуємо, у яких випадках волонтер може потрапити в халепу і стати підозрюваним у злочині через торгівлю гуманітаркою та даємо поради, як діяти законно, щоб цього уникнути.

Що з’ясовуємо?

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за продаж гуманітарної допомоги або використання благодійних пожертв, безоплатної допомоги або укладання інших правочинів щодо розпоряджання таким майном для отримання прибутку. Злочином вважаються такі дії з гуманітарною допомогою на суму від 434 175 грн.

У період воєнного стану покарання за такий злочин — від 5 до 7 років з конфіскацією майна.

Складно аналізувати конкретну справу без доступу до матеріалів кримінального провадження, орієнтуючись лише на заяви учасників. Тому ми будемо розглядати не конкретні кейси, а ключові проблеми, з якими стикалися волонтери.

У чому суть?

Волонтери завозять в Україну товар, призначений для допомоги військовим, за спрощеною процедурою як гуманітарну допомогу.

Це пришвидшує митну процедуру та звільняє від сплати мита. Може йтись про значні суми (приклад, за авто 2019 року випуску з двигуном на 2000 куб. см, яке коштувало в ЄС 20 тис. євро доведеться додатково сплатити понад 6 тис. євро мита та податків).

Гуманітарна допомога — це добровільна безоплатна допомога у грошовій чи натуральній формі (виконання робіт чи надання послуг), пожертвування, надані з гуманних мотивів як від українців, так і іноземців. Тобто це те, що передає благодійник, наприклад військовим, безоплатно.

Якщо товар ввозять в Україну як гуманітарку за спрощеною митною декларацією, але передають отримувачу за гроші — цей товар перестає бути гуманітарною допомогою.

Проте ми маємо випадки, які можна трактувати по-різному:

Людина, яка хоче отримати допомогу від волонтера, вносить йому чи його фонду благодійне пожертвування. У такому випадку виникне закономірне питання — якщо сплата благодійного внеску є обов’язковою умовою надання благодійної допомоги, то чи не є це завуальованим продажем товару? Якщо так, то декларування цього товару як гуманітарної допомоги було безпідставним. Варто було або ввозити це в Україну не як гуманітарну допомогу, або не ставити залежності між сплатою благодійного внеску та отриманням допомоги.

Людина прямо надає волонтеру гроші для того, щоб він придбав товар, і завіз його в Україну для конкретного отримувача. Вважаємо, що це все ще можна вважати гуманітарною допомогою у вигляді надання послуги з придбання і доставки авто. Наприклад, коли в умовах воєнного стану військовий підрозділ не може самостійно придбати автомобіль, але хтось має можливість профінансувати придбання, а волонтер — організувати купівлю. Проблема в тому, що це можна не відрізнити від продажу авто конкретній людині волонтером. Тому у правоохоронців може виникнути таке ж запитання, як і попередньому пункті.

Як у другому варіанті волонтер купує товар для конкретної людини за гроші конкретного пожертвувача, але і бере за це відсоток за надання послуг. Можна слушно зауважити, що благодійна організація може відводити до 20 % своїх коштів на адміністративні витрати. Але якщо йдеться про комісію з конкретної людини за придбання конкретного товару, то швидше йдеться про продаж автомобіля, а не про благодійну допомогу.

Саме у таких випадках найбільше шансів стати підозрюваним у справі про торгівлю гуманітарною допомогою.

Як себе убезпечити?

Найбільш безпечною є позиція, коли волонтером чи волонтерською організацією взагалі не ставиться в залежність одне від одного надання благодійної допомоги конкретній особі і сплата благодійного внеску конкретною особою.

Звісно багато волонтерів отримували повідомлення на кшталт: «У мене є гроші, але я не знаю де купити бронежилет своєму чоловіку/батьку/брату який воює, тому давайте я віддам ці гроші вам, а ви мені бронежилет».

Враховуючи практику, відповідь на це прохання: «Я, як волонтер/наша волонтерська організація, не продаємо товари, а надаємо допомогу безоплатно в порядку пріоритетності за чітко визначеними критеріями (такі критерії мають бути викладені письмово). Тому залиште заявку, а ми її розглянемо з урахуванням черговості, пріоритетності та ресурсів.

Надання чи ненадання вами благодійного внеску не впливає на отримання благодійної допомоги. Хоча безперечно я/ми завжди раді наданню благодійної допомоги за реквізитами і використаємо її для придбання ще більшої кількості корисних речей для наших військових».

Як волонтерським організаціям документувати ввезення та передачу товарів гуманітарної допомоги?

Для уникнення пастки продажу гуманітарної допомоги, яку ввозять за спрощеною процедурою, важливим є письмова фіксація. Тобто волонтерська організація:

має отримати відповідного листа від отримувача товарів з найменуванням та кількістю товарів
передати акт приймання-передачі товарів від волонтера отримувачеві
назва і кількість товарів, які були в першому зверненні, має збігатися з позиціями в акті

Що стосується товарів, які може бути ввезено за спрощеною процедурою, за наявності гарантійного листа від військової частини або іншого уповноваженого органу.

Процедура в загальному та ж сама:

лист від отримувача про необхідність певного товару, гарантійний лист та акт приймання-передачі
номенклатура товарів має збігатись у трьох документах
звітування у такому випадку покладається на кінцевого отримувача (військову частину), який має повідомити Державну службу експортного контролю про кількість та назву товарів

Якщо вам потрібна юридична допомога, звертайтеся до нас:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
соцмережі Facebook та Instagram
за телефоном +380 (67) 538 45 38

Міжнародний інвестиційний арбітраж як дієвий спосіб відшкодування збитків

Російські ракети та артилерія зруйнували тисячі людських осель та підприємств в Україні. І нині постає запитання: як відшкодувати збитки, спричинені рф та притягнути її до відповідальності? Пояснюємо на досить нетиповому, але ефективному прикладі — міжнародному інвестиційному арбітражі.

Чому слід обрати саме арбітраж?

Міжнародний інвестиційний арбітраж — це процедура вирішення суперечок між іноземними інвесторами та державою. У розумінні цього процесу інвесторами є не лише фізичні, а й юридичні особи, які також можуть звернутися до арбітражу. Можливість інвестора подати позов до держави є гарантією того, що у випадку виникнення суперечки, інвестор має змогу звернутися до незалежних арбітрів. На них покладено функцію розв’язання спору та ухвалення рішення. Спори вирішують як в інституційному арбітражі, так і в ad hoc. Різниця полягає у тому, що останній створюють для конкретного спору, тоді як інституційний діє постійно.

Це вагома перевага для інвестора — обійти національні суди, яким ті не завжди довіряють. Практика засвідчує, що інвестори швидше оберуть арбітраж. Особливо знижується рівень довіри, коли сторона у спорі в національному суді — держава.

Перевагою арбітражу є і той факт, що на відміну від процедури звернення до ЄСПЛ та національних судів, сума відшкодувань може бути більшою у 10 разів та покрити всі витрати. Якщо це справа ad hoc, витрати будуть залежати від кожної справи окремо. У випадку інституційного арбітражу, то це вартість позову, арбітрів (залежно від їхньої кількості), вартість юридичних та адміністративних послуг.

Як відбувається арбітраж?

Арбітражний розгляд інвестиційного спору — процедура дорога і за часом тривала. Склад арбітражного трибуналу спершу повинен встановити: чи є спір інвестиційним, яка компетенція сторін, чи є згода на арбітраж.

І лише після цього перейти до розгляду справи по суті. Кожен із цих етапів передбачає докладний аналіз: визначення інвестиції, громадянства інвестора, тлумачення положень угоди. Остаточним етапом є винесення рішення, що забирає третину часу всього розгляду. У середньому, з моменту подання позову до винесення остаточного рішення, може пройти до 3,5 років.

Короткий дайджест справ

Україна серед держав-лідерів, проти яких ініціюють арбітражні спори. З відомих справ — арбітражний спір, ініційований ПАТ «Мотор Січ», який розглядається судом ad hoc.

Також справа Філіп Морріс проти України. Суть спору полягає у тому, що національний антимонопольний орган призначив штраф у 44 млн євро через порушення законодавства про захист економічної конкуренції ТОВ «Тедіс Україна». Товариство виконало не у повному обсязі рішення Комітету від 2016 року, тому компанія звернулася до інвестиційного арбітражу.

У межах інвестиційного арбітражу розглядають також справу Ощадбанку проти рф. Йдеться про втрату майна фінустанови в Криму, яку спричинила анексія півострова. Аналогічною є справа «Укренерго » проти рф, яка стосується втрати компанією майна в Криму.

Яка вартість?

Усе буде залежати від того, до якого арбітражу буде заявлений позов. Якщо це інституційний арбітраж, то згідно з Arbitration Rules — вартість позову буде коштувати 5000 доларів, якщо це арбітраж ad hoc — то все індивідуально та залежить від кожного окремого випадку.

Міжнародний інвестиційний арбітраж має багато переваг у наш час.

Арбітраж — це не тільки про великі стягнення збитків, це також і про конфіденційність, можливість вибрати арбітра/ів та остаточність рішення. Саме це дає сторонам певну свободу і можливість наперед встановити результат спору між ними.

Як виключити автомобіль із реєстру, якщо його знищено внаслідок війни?

Спалені, розбиті, вкрадені — тисячі українців втратили свої автівки під час війни. Виникає запитання: як виключити авто з Єдиного державного реєстру транспортних засобів? Це дозволить уникнути небажаних ситуацій стосовно сплати податків, приведення у відповідність балансу компаній, на яких обліковуються ці автомобілі.

Який алгоритм дій?

Для того щоб «списати» пошкоджений автомобіль, власнику треба звернутися до територіального сервісного центру МВС, попередньо записавшись до електронної черги.

У сервісному центрі необхідно буде заповнити заяву та надати:

документ, що посвідчує особу
документ, що посвідчує особу уповноваженого представника (для фізичних осіб — нотаріально посвідчена довіреність)
реєстраційний номер облікової картки платника податків
свідоцтво про реєстрацію ТЗ, тобто технічний паспорт (за наявності)
номерні знаки (за наявності);
довідку про зняття з обліку у ТЦК та СП (колишні військомати).

Якщо номерних знаків чи свідоцтва про реєстрацію ТЗ немає — потрібно у сервісному центрі МВС у письмовій формі пояснити обставини, за яких їх було втрачено. Також подати акт службового розслідування, проведеного на підприємстві, довіреність, копію рішення власника.

Цю послугу надають безкоштовно у день подачі документів. Ваш автомобіль не виключать з реєстру, якщо він знищений, але перебуває у розшуку чи під арештом.

Після вибракування транспортного засобу відновити запис про його реєстрацію буде неможливо.

«Ця дія важлива для обліку засобів на підприємствах. Не слід забувати і про податковий аспект, оскільки серед втрачених автомобілів були марки дорогих автомобілів, з яких потрібно було сплачувати податок. Проте внаслідок втрати автомобіля зникає об’єкт з якого слід сплатити податок. Тому важливо у разі його фактичної втрати, провести виключення з державного реєстру»,
коментує молодший юрист практики захисту бізнесу Андрій Івченко.

Winter is coming: поради, які допоможуть підготуватися до опалювального сезону

Напередодні міський голова Києва Віталій Кличко закликав киян готувати на зиму теплий одяг та ковдри. Все через ймовірні проблеми з опаленням через газовий шантаж росії та можливість посилення обстрілів українських ТЕЦ.

Ми впевнені, що держава буде робити все можливе для захисту об’єктів критичної інфраструктури, а також шляхів газо-, електро-, та водопостачання, щоб ми перенесли зиму у схожому до звичного нам режимі.

Проте не варто забувати проти кого ми воюємо, може статися що завгодно. Тому розраховуємо насамперед на себе. Як не замерзнути цієї зими — читайте у нашому матеріалі.

Підготуйте план дій

Складні ситуації легше проживати разом. Подбайте, щоб ваші рідні були готові так, як і ви. Продумайте, які проблеми можуть статися та розробіть план для їх розв’язання заздалегідь (тепло, вода, бензин, продукти тощо).

Ніхто не може передбачити, куди прилетить російська ракета. І навіть якщо вибух пошкодить лише вікно, це вже не дозволить вам перебувати у теплі, навіть при достатньому обігріві помешкання.

Тому подумайте куди та до кого ви можете поїхати у разі подібного сценарію. Можливо ваші друзі або ви маєте у власності дачу з можливістю опалювати її дровами, в яку вже давно не заїжджали. У такому випадку попіклуйтеся про запас дров та кількість спальних місць в оселі для комфортної зимівлі.

У критичній ситуації без опалення або електроенергії вам можуть знадобитися:

додатковий обігрівач (електрообігрівачі, конвектори, теплові, тепловентилятори)
спальний мішок
термобілизна, теплі ковдри, пледи, шкарпетки, шарфи
грілка для приготування їжі (можливо туристичний варіант)
ліхтарик (краще кілька)
павербанк (краще кілька більшого об’єму та від перевіреного виробника; якість пристрою грає важливу роль, адже на холоді вони можуть розряджатися швидше)
великий термос

Продукти

зробити резерв продуктів харчування (крупи, макаронні вироби, консерви тощо)
мати резерв питної та технічної води
закупити снеки/продукти, що легко готувати/брати з собою в дорогу
сухофрукти/консерви/варення

Медицина та медикаменти

У сучасних реаліях вже не тільки корисно, а й надважливо пройти курс надання першої домедичної допомоги, а також завжди мати вдома медикаменти, що можуть знадобитись у критичних випадках.

Це може бути:

турнікет для зупинки артеріальної кровотечі
набір еластичних бинтів
одноразові хірургічні рукавички
перев’язувальний бинт для термінової допомоги з гемостатиком

та наступні медикаменти:

жарознижувальні або протизастудні
при шлунково-кишкових розладах
знеболювальні, протизапальні
заспокійливі
протиалергічні

Важливо завчасно подбати про своє здоров’я, здоров’я родини та близьких.

зробити планові щеплення заздалегідь, наприклад, від ковіду та грипу
актуалізувати наявність медикаментів першої необхідності в аптечці, також подбати про противірусні препарати
зробити резерв необхідних препаратів, якщо у вас чи у близьких є хронічні захворювання, наприклад цукровий діабет
якщо у вас є якісь питання стосовно здоров’я, не відкладайте їх, вирішуйте вже

Наприклад, сходити на прийом до стоматолога чи окуліста. Подбайте про себе завчасно.

Домашні улюбленці

Війна нам показала, що у критичних ситуаціях люди можуть панікувати та думати лише за себе, тому краще передчасно підготувати план, та знати що робити із тими, за кого ви несете відповідальність.

Кілька порад, як підготуватись до критичної ситуації, якщо у вас вдома живе домашній улюбленець:

зробіть резерв звичного для тварини корму
подбайте про щеплення
запасіться профілактичними таблетками
зробіть документи (у випадку перетину кордону наявність документів може бути обов’язковою)

Кілька практичних порад

До критичних ситуацій варто бути готовими завчасно, це допоможе вам швидко зорієнтуватися та зрозуміти, як діяти.

Наприклад, наша команда пройшла курс з надання домедичної допомоги, і зараз ми активно займаємося пошуком альтернатив для опалення офісу та власних домівок.

Буде корисно провести такий собі «квест» разом зі своєю родиною чи друзями, та прожити бодай один день без світла та газу. У таких умовах ще з самого ранку буде помітно, що все виявляється не так просто і ви відчуєте певний дискомфорт від неможливості зробити улюблений сніданок або навіть каву. Тому проведіть такий день, запишіть усе чого вам не вистачало, та попіклуйтесь, щоб у критичній ситуації ви вже були готові та допомогли не тільки собі, а й своїм близьким.

Як війна впливає на націоналізацію підприємств?

Питання націоналізації підприємств набуло особливої актуальності після початку повномасштабної війни в Україні. Ряд пропозицій було внесено законодавцями ще з 2014 року. Ця процедура має підсилити економіку завдяки залученню грошей у державний бюджет. Розбираємося, чим важлива націоналізація під час війни.

Що таке націоналізація?

Це примусове відчуження приватного майна на користь держави. Наразі існує дві мети такого «привласнення»:

коли власник — резидент рф, майно якого може бути вилучено у будь-який момент (у такому випадку майно не підлягає відшкодуванню)
якщо у випадку окупації міста, будь-яке підприємство може бути використане російськими загарбниками у військовому комплексі, тобто у виробництві зброї (у цьому випадку майно підлягає відшкодуванню)

Розглянемо на першому прикладі. Верховна Рада дозволила відчужувати на користь держави російське майно, ухваливши закон «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів». Йдеться про будь-яке рухоме та нерухоме майно, включно з цінними паперами, грішми, вкладами у банках, активами, корпоративними правами, що безпосередньо або через афілійованих осіб належить рф або резидентам.

Зараз держава планує націоналізувати багато підприємств російських власників в Україні, наприклад, ТРЦ «Оушен Плаза», яким володіє сім’я Ротенбергів. Наразі торговий центр передали Агентству з розшуку та менеджменту активів. Також було передано арештовані корпоративні права товариств на понад 350 мільйонів гривень, серед них і один з найбільших торгово-розважальних центрів столиці. Генпрокурор зазначив, що гроші, отримані від роботи ТРЦ, використовували для виробництва й постачання боєприпасів рф.

Також актуальним є питання націоналізації Львівського автобусного заводу, оскільки його власниками є росіяни. За словами міського голови Львова, на території заводу планують збудувати муніципальний індустріальний парк. Наразі місто чекає рішень від Кабінету Міністрів України та РНБО щодо націоналізації підприємства.

Яка процедура націоналізації?

Кабінет Міністрів України повинен сформувати проєкт про примусове вилучення, після чого винести його на розгляд Ради національної безпеки та оборони, яка безпосередньо ухвалює таке рішення. Наступним кроком є підписання Президентом указу, який вводить у дію рішення РНБО про примусове вилучення об’єкту.

Розглянемо на прикладі, коли власники — громадяни України. Новокраматорський машинобудівний завод — один з найпотужніших та найбільших заводів важкого машинобудування в Україні та світі. Підприємство розташоване у Краматорську, на Донеччині, і нині зазнає постійних обстрілів рф.

19 липня Верховна Рада ухвалила постанову №7566, якою вирішила передати майно НКМЗ у державну власність.

У зв’язку з чим було ухвалено це рішення?

Націоналізувати завод вирішили, щоб не втратити виробничі потужності у зв’язку із можливістю захоплення його російськими військовими. У відповідь підприємство звернулося до президента України Володимира Зеленського з проханням призупинити виконання ухвали про примусове відчуження майна заводу. Тобто не забирати майно заводу.

НКМЗ є лідером машинобудування України, а інвестиції в переобладнання заводу за останні 20 років перевищують $500 млн. На підприємстві працюють 7,6 тис. людей, які все ще отримують заробітну плату.

Питання вивезення потужностей з території заводу складне, деяке обладнання перемістити неможливо, але зараз для держави важливо вивести обладнання подалі від лінії фронту.

Згідно з законом, власник компанії отримає компенсацію вартості вилученого майна. Частину грошей він повинен отримати до вилучення майна, а повну суму – протягом п’яти років після скасування воєнного стану. Тоді ж власник може повернути своє майно за рішенням суду, якщо воно вціліло.

Чого чекати подібним підприємствам?

Неподалік від Краматорська також розташовані Лисичанський машинобудівний завод, який не є державною власністю та наразі перебуває під окупацією, а також Дружківський машинобудівний завод, який перебуває на стадії банкрутства. Наразі наказу про націоналізацію цих підприємств немає. Якщо потужності таких заводів потраплять до рук ворога, то вони ймовірно можуть бути задіяні в оборонно-промисловому комплексі. А саме — у виробництві великокаліберних снарядів, компонентів артилерійських озброєнь та новітніх вітчизняних комплексів артилерійського озброєння.

Компенсація шкоди, завданої росією: які механізми можуть допомогти отримати відшкодування?

Дискусія на тему відшкодувань збитків, завданих росією, триває ще з 2014 року. За весь час механізмів було запропоновано багато: частина з них існує тільки в уяві політиків та юристів, частина має мінімальні наробітки і лише кілька вже можуть працювати. З останніх можна виділити два найбільш сприятливих для наших реалій: кримінально-цивільний та європейський, хоча і вони мають проблеми, що заважають та потребують вирішення.

Кримінально-цивільний механізм

Кримінальне процесуальне та цивільне законодавство містить інструменти, що можуть допомогти притягнути рф до відповідальності та компенсувати потерпілим українцям шкоду за рахунок російських активів.

З початку великої війни правоохоронці вже порушили понад 20 000 кримінальних проваджень за різними статтями — від ст. 110 ККУ (посягання на територіальну цілісність і недоторканність України) до ст. 442 ККУ (геноцид українського народу). Також цікавою є ст. 438 ККУ — порушення законів війни, що охоплює весь спектр злочинів проти мирного населення, починаючи від розграбування людей, закінчуючи їх вбивством.

У межах цих проваджень і звичайних людей, і бізнес може бути визнано потерпілими, що надалі дозволить їм компенсувати збитки, спричинені діями російських військових.

Кримінальне провадження

Насамперед, щоб отримати компенсацію, потрібно довести провину тих, хто скоїв злочини і встановити факт спричинення шкоди війною. Якщо військового було затримано українськими правоохоронцями, то порушують звичайне провадження (якби затримали якогось грабіжника). Проте враховуючи, що більшість російських солдат перебувають на окупованих територіях України, або в рф, то провести повноцінне розслідування з ними могло б бути важко.

Щоб полегшити роботу правоохоронцям, у нашому КПК існує інститут «in absentia» (спеціальне розслідування без участі підозрюваного/обвинуваченого).

Фактично цей процес, можна умовно поділити на три етапи:

На підставі ст. 278 та ч. 8 ст. 135 КПК України — публікація повідомлення про підозру на сайті Генеральної прокуратури та у ЗМІ, що буде вважатися належним повідомленням особи про підозру.

Фактичне ведення розслідування без участі підозрюваного на підставі Глави 24-1 КПК України. Це один з найважливіших процесів під час якого будуть зібрані та перевірені докази вини військовослужбовця та рф. Надалі їх можна буде використати не лише у кримінальному провадженні, але і в міжнародних судах.

Проведення судового розгляду та винесення вироку, без участі обвинуваченого, на підставі ч. 3 ст. 323 КПК України — що має констатувати провину російського військового.

Компенсація у цивільному процесі

У межах кримінального провадження, потерпілі можуть ініціювати цивільний позов, або вже після закінчення кримінального розгляду звернутися до суду у межах цивільного провадження і вимагати компенсації від причетних до злочину, матеріальної та моральної шкоди.

Ст. 16 Цивільного кодексу рф говорить, що шкоду, завдану посадовими чи службовими особами рф, відшкодовує сама ж росія. А 18 травня наш Верховний Суд у своєму рішенні вказав, що «судовий імунітет російської федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже не є здійсненням росією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом».

Це дає підстави залучати росію як співвідповідача у таких позовах, керуючись ст. 170 КПК України та ст. 150 ЦПК України, накладати арешти на активи рф (нерухомість, російські (державні) компанії, банківські рахунки тощо), розташовані на території України, і які ще не були арештовані та компенсувати потерпілим шкоду, завдану військовими рф та її вищим керівництвом, за рахунок російського майна.

Механізм ЄСПЛ

Також є можливість звернутися за захистом порушених прав і компенсації до Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

ЄСПЛ має змогу захистити право на життя (завдання каліцтва, вбивства), заборону катувань, право на приватність (ведення бізнесу, конфіденційність переписок), право на сімейне життя (загибель родича, насильницке зникнення людини), право на власніть (зруйноване чи викрадене майно, нерухомість).

Практичний кейс «Грузія проти Росії», на жаль, не гарантує, що держава-агресор буде відповідальною за порушенням прав, які відбулися у гострий (активний) період ведення вогню та там, де ця країна не здійснювала ефективного управління. Проте ця позиція не є безспірною.

Водночас саме росія виступає відповідачем за порушення на окупованих територіях. Ще 1 березня ЄСПЛ визнав збройний напад росії на Україну та постановив ухвалу, де закликав рф припинити вогонь, та не порушувати прав цивільних. Але росія так цього і не зробила.

А враховуючи кейси «Лоізіду проти Туреччини», «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» та багато інших, можна точно стверджувати, що росія ефективно контролює (тобто керує) окуповані території та є відповідальною за багаточисельні порушення прав людей.

Важливо, що ЄСПЛ визнає неспроможність захистити конвенційні права від порушень у національних судах, тому дозволяє у такому випадку звертатися до Страсбургу напряму. Проте суд зможе розглянути тільки ті випадки, які трапилися до 16 вересня цього року. На жаль, саме з цього дня росія перестає нести відповідальність за свої дії в аспекті ЄСПЛ.

Встановлення порушення росією прав, закріплених Європейською конвенцією, ще не гарантує компенсацій, оскільки держава-агресор не завжди виплачує компенсацію навіть власним громадянам. Проте мати рішення міжнародного суду із констатацією факту такого порушення може полегшити компенсацію за допомогою національних чи міжнародних механізмів, які буде створено у майбутньому.

Міжнародна допомога

З24 лютого у світі почалися масові арешти (заморожування) активів громадян рф та росії, зокрема, Центрального банку. Надалі це може допомогти Україні конвертувати майно у гроші для компенсації збитків.

Якщо говорити про кримінально-цивільний механізм, то Україна може звертатися до іноземних держав із проханням про виконання рішення наших судів на території цієї держави. Такі домовленості є у багатьох двосторонніх та багатосторонніх міжнародних угодах. За відсутності таких, у міжнародному праві існує «принцип взаємності», що сприяє державам у взаємній допомозі.

В такому випадку застосовується звичайний механізм виконання судових рішень. В процесі цього іноземні суди арештовують активи та майно рф, за рахунок якого виплачують компенсації потерпілим. Проте залишається відкритим питання судового (державного) імунітету рф поза Україною, тому, на жаль, не всі країни будуть готові на такий крок.

Деякі проєкти передбачають передачу майна рф Україні, яка надалі зможе проводити компенсаційні виплати. До такого інструменту максимально наблизилася Канада, парламент якої 24 червня ухвалив закон «Про спеціальні економічні заходи». Документ передбачає конфіскацію майна іншої держави (наприклад, рф) та передачу цих активів іншій стороні, зокрема, для компенсації порушених міжнародних стандартів прав людини. Це чудова можливість для подальшого виконання цивільних рішень та рішень ЄСПЛ в Україні. Ймовірно, що в майбутньому такі закони та процедури будуть існувати і в інших країнах.

Тому міжнародна допомога може скласти значну частину у процесі компенсацій за завдану рф шкоду.

Що не так із цими механізмами?

Ці інструменти мають слабкі місця, проте це не означає, що вони не будуть працювати. У нас та міжнародної спільноти є всі можливі засоби, щоб захистити людей та бізнес. Найголовніше у цьому — побудувати ефективну систему, в якій всі будуть допомагати один одному як у пошуку російських активів, так і в їх конфіскації та передачі потерпілим.

У механізмі кримінально-цивільного відшкодування наявні кілька проблем:

По-перше, це інституційна спроможність розглянути величезну кількість справ з великою кількістю потерпілих. Цю проблему можливо вирішити, створивши окремі слідчі групи, які будуть займатися конкретними категоріями справ, а також системним та якісним підходом до розслідувань, коли за рахунок виявлення ключових позицій доказують шкоду іншим потерпілим.

По-друге, компенсації. У цілому із судовим рішенням можна звернутися до виконавця, який починає процедуру примусового стягнення. Тут постає проблема наявності майна рф, яке можна стягнути. В Україні діє два закони про примусове вилучення майна за рішенням РНБО та ВАКС. Вони передбачають, що таке майно звертається у власність держави. Як надалі країна розпорядиться цим майном чи коштами від нього невідомо.

Це призводить до наступної проблеми, що в Україні відсутній механізм розподілу отриманих коштів (від арештованого майна чи від міжнародної допомоги). Тому відсутні гарантії, що вони підуть на відшкодування за судовими рішеннями, а не тільки тим, хто подав заявку на компенсацію за зруйноване житло, чи щодо майна якого складені акти огляду органами влади.

Та насамперед всі ці інструменти можуть виступити фундаментом для побудови нових механізмів із наявною доказовою базою, яку ми здобудемо під час таких розслідувань.

Posts tagged "війна"