Кримінальна практика Архіви | Сторінка 7 з 28

Дійти до Гааги за верховенством права: як змусити росію поплатитися за злочини в Україні?

Щодня в Україні фіксують воєнні злочини з боку російських військових. Буча, Ірпінь, Гостомель — свідчення нелюдської жорстокості окупантів та повного нехтування законами війни. А ми ще не бачили міста, які нині перебувають у тимчасовій окупації. І головна місія нашого покоління — допомогти знайти і покарати кожного. Кожного причетного до геноциду українців.

Природно, що ми бажаємо всім, хто віддавав та виконував злочинні накази, смерті. Але перед цим надважливо, щоб винні постали перед міжнародним трибуналом.

Хто може карати за воєнні злочини?

Головне місце серед інституцій, які мають можливість притягнути до відповідальності за геноцид, військові злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права — Міжнародний кримінальний суд.

Міжнародний кримінальний суд (не плутати з Міжнародним судом ООН), як його ще називають Гаазький трибунал, розпочав роботу 2002 року на підставі Римського статуту. Це постійно діюча інституція, уповноважена розслідувати геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини та інші порушення міжнародного гуманітарного права.

Римський статут є основою правової діяльності МКС, прийнятий у 1998 році і вже за 4 роки набрав чинності. Його підписало понад 150 країн, серед яких і Україна, але так його і не ратифікувала. Однак це не порушує наше право на звернення до Гааги з проханням розслідувати найбільш тяжкі злочини, скоєні в Україні.

Ми вже двічі використовували свою прерогативу юридичного визнання юрисдикції Гаазького суду та дії Римського статуту. Вперше щодо подій на Майдані незалежності, вдруге щодо злочинів, вчинених на Донбасі та в Криму.

Сама преамбула Статуту вказує на стурбованість країн-учасниць подіями ХХ століття, коли мільйони дітей, жінок і чоловіків стали жертвами неймовірних злочинів, що глибоко потрясли совість людства. Держави визнали, що ці найтяжчі злочини загрожують загальному миру, безпеці та благополуччю. Таке не повинно залишатися безкарним і що їхнє дієве переслідування має бути забезпечено як заходами на національному рівні, так і міжнародним співробітництвом.

Тому сповнені рішучості покласти край безкарності осіб, які вчиняють такі злочини та сприяти попередженню подібних, заснували Міжнародний кримінальний суд. Перед МКС немає імунітетів та строку давності злочинів.

На що розповсюджується юрисдикція суду?

злочини геноциду
злочини проти людяності
воєнні злочини
злочин агресії

Під «геноцидом» розуміють дії, що здійснюють з наміром знищити будь-яку національну, етнічну, расову або релігійну групу, зокрема:

вбивство членів такої групи
заподіяння серйозних тілесних ушкоджень чи розумового розладу
навмисне створення таких життєвих умов, які розраховані на фізичне знищення

Під «злочинами проти людяності» розуміють діяння, які здійснюють у межах широкомасштабного або систематичного нападу на будь-яких цивільних осіб, якщо такий напад відбувається свідомо, зокрема:

вбивство
винищування
поневолення
депортація чи насильницьке переміщення населення
ув’язнення або інше жорстоке фізичне позбавлення свободи
тортури
згвалтування, звернення до сексуального рабства, будь-які інші форми сексуального насильства

«Воєнні злочини» означають серйозні порушення Женевських конвенцій від 1949 року, а саме:

умисне вбивство
катування або нелюдське поводження
умисне заподіяння сильних страждань чи серйозних тілесних ушкоджень чи шкоди здоров’ю
незаконне, безглузде та великомасштабне знищення та присвоєння майна, не викликане військовою необхідністю
незаконна депортація, переміщення чи незаконне позбавлення волі
взяття заручників

Інші серйозні порушення законів та звичаїв, що застосовуються у міжнародних збройних конфліктах, а саме:

навмисні напади на цивільне населення або окремих цивільних осіб, які не беруть участі у військових діях
умисні напади на цивільні об’єкти, які не є військовими цілями
умисне завдання ударів по персоналу, об’єктах, підрозділам або транспортним засобам, задіяним у наданні гуманітарної допомоги
умисне вчинення нападу, коли відомо, що він стане причиною випадкової загибелі або каліцтва цивільних
умисне завдання ударів по школах, церквах, госпіталях, історичних пам’ятниках тощо та місцях, де перебувають хворі і поранені
примус громадян до участі у військових діях проти їхньої власної країни
застосування отрути або отруєної зброї
застосування куль, які легко розриваються або сплющуються в тілі людини
застосування зброї, боєприпасів та техніки, а також методів ведення війни такого характеру, що викликають надмірні пошкодження або непотрібні страждання
згвалтування, звернення до сексуального рабства та будь-які інші види сексуального насильства, що також є грубим порушенням Женевських конвенцій
умисне вчинення дій, що наражають цивільне населення на голод, як спосіб ведення війни

«Злочини агресії» — це планування, підготовка, ініціювання або здійснення особою, яка може керувати або контролювати політичні або військові дії держави, акту агресії, який у силу свого характеру, серйозності і масштабів є грубим порушенням Статуту ООН. Це визначення з’явилося у Римському статуті лише у 2010 році. Попри те, що ст. 5 Статуту (злочини, що підпадають під юрисдикцію суду) передбачала розслідування злочинної агресії, норма не діяла через відсутність її юридичного визначення.

Акт агресії означає застосування збройної сили державою проти суверенітету, територіальної недоторканності або політичної незалежності іншої держави, або яким-небудь іншим способом, що суперечить Статуту ООН.

До таких злочинів відносять:

вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої, будь-яка військова окупація чи силова анексія території
бомбардування території іншої держави або застосування будь-якої зброї проти території іншої держави
блокада портів або берегів держави збройними силами
напад на сухопутні, морські чи повітряні сили
застосування збройних сил однієї держави, що перебувають на території іншої за згодою з приймаючою державою
використання території держави для здійснення акту агресії проти третьої держави
засилання державою або від імені держави збройних банд, груп, іррегулярних сил або найманців для збройного нападу на іншу державу

Ще 1974 року в резолюції 3314 (ХХIХ) Генеральної асамблеї ООН було вказано: «Жодні міркування, чи то політичного, економічного, військового чи іншого характеру, неспроможні служити виправданням агресії. Агресивна війна є злочином проти міжнародного світу. Жодне територіальне придбання або особлива вигода, отримані внаслідок агресії, не є і не можуть бути визнані законними».

Як працює суд?

З початку повномасштабної війни в Україні, до Гаазького трибуналу звернулося 39 країн із проханням розслідувати злочини, вчинені рф. Рішення про початок розслідування анонсував прокурор Гаазького суду Карім Хан ще 28 лютого. Він самостійно ініціював розслідування вчинених окупантами злочинів проти людства та воєнних злочинів.

Ба більше, вже почався процес збору доказів, Карім Хан сам приїздив до України. Активно допомагають у процесі збору доказової бази і українські правоохоронці. Офіс Генпрокурора, Нацполіція фіксують вчинені злочини, щоб пришвидшити процес у МКС та використати ці докази у подальшому для національних судових процесів.

Після того, як прокурор вирішить, що підстав для розслідування достатньо, він звертається за санкцією до Палати попереднього провадження. Далі Палата, за заявою прокурора, може видати ордер на арешт особи, якщо достатньо доказів та підстав вважати, що вона вчинила злочин. Після надання особи у розпорядження Гаазького трибуналу, добровільної явки або на підставі наказу про явку Палата проводить слухання щодо питання про затвердження звинувачень у присутності прокурора та обвинуваченого. Проте,слухання може відбутися і без обвинуваченого, щоб затвердити звинувачення, на підставі яких Прокурор має намір домагатися проведення судового розгляду.

Слухання про затвердження звинувачень без обвинуваченого можуть провести, якщо:

він відмовився від свого права бути присутнім на слуханні
він ховається або неможливо встановити його місцезнаходження

Щодо самого судового розгляду, який здійснює Судова палата, то тут потрібна присутність обвинуваченого.

До відповідальності Гаазький трибунал може притягнути, серед іншого тих, хто:

вчиняє злочини
наказує, підбурює чи спонукає вчинити злочин
допомагає, підбурює або якимось іншим чином сприяє його вчинення, включаючи надання коштів на його вчинення
щодо злочину геноциду, прямо та публічно підбурює інших до здійснення геноциду

Для трибуналу немає значення посада особи. Рівноцінно до відповідальності можуть бути притягнуті, як глави держав чи уряду, члени уряду чи парламенту, військові командири та воєначальники.

Так, до відповідальності можливо притягнути президента рф путіна, міністра закордонних справ рф лаврова, міноборони шойгу, президента білорусі лукашенка та інших.

Той факт, що злочин, який підпадає під юрисдикцію Гаазького трибуналу вчинено особою за наказом уряду, начальника, не звільняє її від кримінальної відповідальності.

Суд може призначити одне з таких видів покарання:

позбавлення волі на певний термін, що не перевищує 30 років
довічне позбавлення волі

Також суд може призначити:

штраф
конфіскацію доходів, майна та активів, отриманих внаслідок злочину

Відбувати покарання засуджений може у призначеній судом державі, із переліку тих, які готові забезпечити виконання покарання.

Відшкодування збитків

Суд ухвалює рішення щодо відшкодування потерпілим, включаючи реституцію, компенсацію та реабілітацію. Суд може у своєму рішенні визначити розмір шкоди та збитків. Також, має право винести ухвалу про виплати суми у порядку відшкодування збитків до Цільового фонду.

Історія міжнародних трибуналів: чи домоглися країни правосуддя?

Нюрнберзький процес

Першим і безпрецедентним став Нюрнберзький процес, який слухали у Міжнародному військовому трибуналі.

Процес розпочався 1945 року в Палаці правосуддя міста Нюрнберга над колишніми посадовцями нацистської Німеччини. Міжнародний військовий трибунал став тим судовим органом, що наділений повноваженнями притягнути до кримінальної відповідальності головних військових злочинців — політиків та військових гітлерівської Німеччини.

Над створенням трибуналу та розробкою його статуту працювала країни-переможниці Другої світової: Америка, Британія, Франція та радянський союз. До речі, головним представником сторони обвинувачення від срср став українець (виходець з Чернігівської області) Роман Руденко, генеральний прокурор УРСР.

Під час судового засідання, у якості доказу було продемонстровано фільм про нацистські концентраційні табори. Цей матеріал було відзнято під час звільнення. Реакція присутніх була відверто приголомшливою, адже важко уявити, що такі жахіття можуть відбуватися насправді.

На лаві підсудних повстали злочинці, серед яких начальник штабу Верховного головнокомандування військовими силами Німеччини, міністр внутрішніх справ, міністр зовнішніх справ Німеччини, головнокомандувач військово-повітряними силами, міністр озброєнь, керівник відділу друку і радіо у міністерстві пропаганди та інші. Їх звинуватили у злочинах проти людяності, миру, військових та інших.

За вбивства мирного населення, жорстоке поводження з цивільними та військовополоненими, взяття в рабство, зруйнування міст, вторгнення в інші країни, та багато інших нелюдських безжальних злочинів, було покарано прибічників гітлера.

Винних засудили до смертної кари, довічного або тюремного ув’язнення від 10 до 20 років.

Судові процеси над іншими військовими злочинцями, які не відносились до верхівки нацистської Німеччини продовжувались ще до 50-х років минулого століття. Загалом засуджено 177 осіб, серед яких були і лікарі, і члени айнзатцгруп (розвідувально-військових частин, створених німецьким нацистським керівництвом для ліквідації населення, знищення військовополонених на окупованих територіях).

Вперше в історії до кримінальної відповідальності притягнуто не лише виконавців, а й значну кількість верхівки, яка видавала протиправні накази.

Токійський процес

1946 року створено Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу у Токіо.

Дуглас Макартур, командувач військами США на Далекому Сході видав прокламацію, якою наказав створити спеціальний військовий трибунал. Тоді було розроблено статут, за аналогією Нюрнберзького. У документі прописали злочини, які розглядатиме трибунал та як він працюватиме.

Обвинувачення висунули за масові вбивства, злочини проти звичаїв війни, людяності та миру на Далекому Сході. На лаві підсудних опинилися головні японські злочинці: генерали, прем’єр-міністри Японії, міністри, воєначальники та посли.

Токійський процес завершився у 1948 році, за цей час було винесено смертні вироки, довічне позбавлення волі та менші тюремні сроки для високопосадовців та військових Японії.

За теренами Японії також було влаштовано інші трибунали, якими визнано винними приблизно 5 тис. військовослужбовців-японців. Частину з них засудили до смертної кари.

Польський національний трибунал

1946 року також створено Польський національний трибунал. Спеціальний суд займався злочинами нацистів та зрадників Польщі. Серед засуджених були і працівники Аушвіца та командувач концентраційного табору Плашув.

Післявоєнні міжнародні судові інституції створили прецеденти, за якими злочини проти миру, людяності, геноцид та інші страшні діяння повинні бути покарані. Так, в 1948 році Організація Об’єднаних Націй прийняла Конвенцію про запобігання геноциду та покарання за нього.

Трибунал для колишньої Югославії

1993 року Рада Безпеки ООН за ініціативи Франції, створила Міжнародний трибунал для колишньої Югославії.

Приголомшливі злочини, вчинені проти мирного населення Хорватії, Боснії і Герцеговини стали підставою створення спеціального органу, який був би уповноважений їх розслідувати.

Югославський трибунал не був типовим для того часу, адже мав мандат Ради безпеки ООН. Орган займався розслідуванням порушення Женевської конвенції, інших норм міжнародного права (злочинами проти людства, миру та геноциду), що відбувалися у колишній Югославії під час воєн 1991-2001 років. Зокрема, проти масових убивств, тортур, примусової депортації, руйнування міст, застосування отруйних речовин.

Трибунал тривав 24 роки, за цей час було висунуто обвинувачення 161 особі, засуджено 90 злочинців. Максимальним покаранням було довічне ув’язнення.

Важливо відмітити, що тут вже не вдавались до такого виду покарання, як смертна кара.

До відповідальності Міжнародним військовим трибуналом було притягнуто колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича і колишнього віце-президента Сербії Воїслав Шешель, президента Республіки сербської в Боснії і Герцеговині Радована Караджича.

Трибунал для Руанди

1994 року на підставі резолюції Ради Безпеки ООН створено Міжнародний трибунал щодо Руанди. Суд займався справами, пов’язаними з геноцидом, який скоїли у Руанді та іншими порушеннями міжнародного гуманітарного права. Вважається, що цей суд найбільше в історії виніс вироків у справах проти геноциду.

Тимчасовий уряд, який прийшов 1994 року до влади африканської країни, за 100 днів знищив від 800 тис. до 1 млн людей. На цій підставі створили близько 12 тис. судів, серед яких і Міжнародний трибунал, які розглянули більше 1 млн справ. Сам Міжнародний військовий трибунал займався злочинами, вчиненими верхівкою тодішньої влади Руанди, міністрами, іншими урядовцями, політиками, бізнесменами та керівниками ЗМІ.

Трибунал займався розглядом справ до 2015 року та виніс 95 вироків.

Спочатку Нюрнберзький процес та Токійський трибунал, потім Міжнародний трибунал щодо колишньої Югославії та Руанди стали підставами для формування єдиної міжнародної системи, яка могла б розслідувати подібні злочини та виносити обвинувальні вироки. Такою інституцією став Міжнародний кримінальний суд.

«Попри те, що росія не є учасницею Римського статуту з 2016 року, це не зупинило Гаазький трибунал у намірі розслідування злочинів окупантів та притягнення рф до відповідальності. Проте, не варто виключати варіант створення окремого військового трибуналу. Це вже робили раніше на підставі резолюції Ради Безпеки ООН. Чи не накладе на такі спроби вето росія, яка поки що є членом Ради Безпеки? Ймовірно, що так. Можливо ми дочекаємося, що росію виключать з Радбезу. А можливо буде створено спеціальний суд на підставі резолюції Генасамблеї ООН, як зробили 2006 року на прикладі Камбоджі. Що стосується посадовців нижчого рангу чи звичайних військових, безумовно Гаазький трибунал, зважаючи на свої обмежені ресурси, не зможе охопити такий спектр злочинців. Проте, в цьому зможуть допомогти українські національні суди, та за потреби наші міжнародні партнери. Такі розслідування розпочали Франція, Німеччина, Польща, Словаччина, Норвегія та інші країни»,
коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.

Прочитати про міжнародне гуманітарне право, порушення Гаазької та Женевської конвенцій можна

Надсилати інформацію про воєнні злочини, скоєні росією, можна на e-mail: otp.informationdesk@icc-cpi.int.

А також за допомогою платформи warcrimes.gov.ua та tribunal.in.ua.

Клуб вигнанців: чому росія має бути у чорному списку FATF?

Вигнати росію з FATF, як державу, що фінансує тероризм. Україна вимагає від країни-членів організації негайно виключити рф із консорціуму та внести її до чорного списку.

Що це за організація?

Назва FATF (Financial Action Task Force on Money Laundering) розшифровується як Група розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей. Це міжурядова організація, мета якої розвивати та впроваджувати світові стандарти протидії відмиванню грошей та фінансування тероризму.

Служба фінансового моніторингу України неодноразово направляла до FATF листи з пропозицією виключити росію з членів FATF та внести її до чорного списку організації як «юрисдикцію високого ризику». Аналогічні заклики до FATF направляли Міністерство закордонних справ та Верховна Рада України.

Служба Фінмоніторингу закликала підписати петицію з відповідними закликами до FATF .

Завданням боротьби з відмиванням грошей є:

запобігати легалізації грошей, здобутих злочинним шляхом
фінансуванню тероризму

Росія — держава-терорист. Вона розв’язує агресивні війни, використовує заборонені способи ведення війни, тероризує та вбиває мирне населення, атакує лікарні та житлові масиви, займається репресіями та переслідуваннями на своїй території, створює фейкові республіки в сусідніх державах.

Очевидно за своїм визначенням вона давно провалила боротьбу з фінансуванням тероризму, а її механізми протидії цьому явищу не працюють. Бо вона ініціатор та виконавець усіх цих явищ.

У чому суть такої ідеї і навіщо це?

FATF регулярно моніторить стан боротьби з відмиванням грошей/боротьбу з фінансуванням тероризму в різних юрисдикціях. Виявляє країни зі стратегічними недоліками в цій сфері і дає рекомендації щодо виправлення ситуації.

Також FATF публікує списки юрисдикцій, до яких фінансовим інституціям рекомендує застосовувати посилені заходи обачності — тобто ті країни, де стан боротьби з брудними грошима катастрофічний. Це і є чорний список. Там зараз всього дві країни — Північна Корея та Іран.

Що це означає простими словами?

Включення в цей список — індикатор того, що країнам і тамтешньому бізнесу не варто довіряти та інвестувати в нього.

Це означає, що будь-яку транзакцію з представниками цієї країни банк має перевіряти врай скрупульозно: отримувати підтвердження походження грошей, походження статків клієнта, цілей розрахунків тощо. А краще просто відмовитися обслуговувати таку транзакцію, з урахуванням неприйнятно високого ризику відмивання грошей чи фінансування тероризму. Те ж саме стосується не тільки банків, а й, наприклад, інвесторів.

Як включення росії до чорного списку допоможе Україні?

Це ще один крок до економічної ізоляції росії. Чорний список хоч і не є санкційним заходом, але вкрай обмежує можливості для міжнародних розрахунків чи залучення коштів з-за кордону.

Щодо виключення з FATF, логіка проста — держава-терорист просто не повинна впливати на формування політики в сфері протидії відмиванню грошей.
«Сподіваємося, що у FATF прислухаються до закликів України, оскільки це одна з найвпливовіших міжнародних організацій у сфері протидії фінансуванню тероризму. Поки що вона реагує лише обережними заявами. На фоні того, що світ побачив в Київській області варто ще раз нагадати, що з державами-терористами, варто поводитися як з терористами»,
коментує старша адвокатка Ольга Веретільник.

Кримінальне законодавство адаптують до вимог війни: як це допоможе боротися з окупантами?

Від початку війни Верховна Рада внесла чимало змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України, спрямованих як на забезпечення ефективності кримінальних розслідувань, так і на допомогу у захисті від окупантів. Пояснюємо детальніше, що це за зміни та як вони стосуються нас.

Заборона знімати пересування та місцеперебування військ ЗСУ

Проєктом закону 7189, прийнятий 24 березня, до Кримінального кодексу України додається новий злочин за ст. 114-2. Він передбачає відповідальність за розповсюдження інформації про рух чи розташування міжнародної військової допомоги в Україну, ЗСУ чи інших військових формувань України, за умови, що інформація не розміщував у відкритому доступі Генштаб ЗСУ, або без отримання письмового дозволу Генштабу на її розповсюдження, в умовах воєнного або надзвичайного стану. Такі дії караються ув’язненням від 3 до 12 років.

Важливо, що розповсюдження, за аналогією із цивільним правом, означає показати чи передати інформацію двом чи більше особам. Тобто, саме знімання не забороняється. Заборонено ділитися контентом з іншими.

Але ми наголошуємо: знімати щось варто лише тоді, коли порушуються ваші законні права та інтереси, наприклад, у військкоматі. І таку інформацію можна передавати виключного слідчому, прокурору або суду. Це ваше право яке забезпечується ст. 55 Конституції України.

Скасування тримання під вартою для проходження військової служби

Закон України № 2125-IX дозволяє людям, щодо яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, звільнитись з нього для участі у війні. Важливо:

Людина не повинна підозрюватись або обвинувачуватись у вчинення таких правопорушень — вбивстві, викраденні людини, захопленні заручників, зґвалтуванні та інших сексуальних злочинах, грабежі, розбої, вимаганні, створенні або керівництві злочинної організації, бандитизмі, терористичних злочинах, злочинах із наркотиками та іншими забороненими речовинами, збиранні та передачі слідчої інформації, ухиленні від військової служби та інших військових злочинах.
Особа, яка бажає вступити до лав ЗСУ, звертається з клопотанням про зміну запобіжного заходу для проходження військової служби до прокурора.
Прокурор після розгляду такого клопотання, звертається до слідчого судді або суду, із клопотанням про скасування запобіжного заходу.
Слідчий суддя або суд мають невідкладно розглянути це клопотання і при існуванні підстав звільнити особу.
Після звільнення людина має не пізніше 24 годин з’явитись до військкомату для проходження медичного огляду і подальшого розподілу.

Додатково цей закон надає право особи змінити заставу на особисте зобов’язання, а гроші, які були надані, як застава, передати на рахунок ЗСУ.

Можливість проведення розслідування невідкладно

Закон України № 2137-IX, вносить одразу декілька змін до Кримінального процесуального кодексу, що направленні на швидке та ефективне розкриття правопорушень. Серед них:

Нова слідча дія — зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису.

Вона передбачає, що за постановою слідчого або прокурора, людина, яка має технічний прилад (телефон, камера спостереження, автомобільний реєстратор, тощо), на яких містяться аудіо- відео- записи публічних місць, має надати їх представнику правоохоронного органу, або самостійно, скопіювати цю інформацію на носії, які надаються слідчим чи прокурором.

На час дії воєнного або надзвичайного стану, доступ до лікарської, банківської таємниць, інформація від операторів мереж та про персональні дані людини надається в порядку тимчасового доступу до речей та документів просто за постановою прокурора (раніше було необхідно рішення слідчого судді).

Процесуальні рішення (клопотання, постанови тощо) слідчого або прокурора, тепер можуть підписуватися електронним підписом.

«Кримінальний закон за час війни зазнав багатьох змін та новаторств, задля забезпечення швидкого та якісного розслідування кримінальних проваджень, проведення ефективної відсічі окупантам та притягнення до відповідальності всіх винних, які своїми діями допомагають/можуть допомогти російським загарбникам. Ці зміни можуть торкнутись кожного, тому необхідно дотримуватисz встановлених правил, за бажанням використати наданні «поблажки» та разом допомогами у боротьбі», —
зазначив помічник адвоката кримінальної практики Євген Скуратівський.

Гуманітарна допомога з-за кордону: як убезпечити вантаж від розкрадання?

З першого дня війни тисячі людей допомагають в тилу та збирають гуманітарну допомогу для українських армійців та тих громадян, які постраждали від війни.

Волонтери готують їжу, розвозять ліки та речі першої необхідності, плетуть маскувальні сітки та шукають донорів крові.

Точкою збору всього необхідного, зазвичай, є певна доступна всім локація, куди небайдужі доставляють продукти, предмети гігієни та інші необхідні речі.

Через те, що подекуди вантажі з допомогою долають довгий шлях, іноді до пункту призначення доїжджає не все. Часто трапляються випадки крадіжок. Волонтери передають продовольство, медикаменти, дитяче харчування поїздами, автомобілями, поштою та не завжди можуть прослідкувати чи проконтролювати весь маршрут.

Нещодавно поліцейські у Вінницькій області отримали інформацію, що з місцевого центру збору гуманітарної допомоги планують викрасти речі, зібрані для переселенців та українських військових. На щастя злочину вдалося запобігти.

Ще однією проблемою є використання гуманітарної допомоги не за призначенням (для отримання прибутку, наприклад). Тому сьогодні Верховна Рада прийняла закон, яким внесено доповнення Кримінального кодексу спеціальною статтею. Вона передбачає відповідальність за нецільове використання гумдопомоги під час дії воєнного стану. За це тепер визначена кримінальна відповідальність. Зокрема, за:

використання гуманітарної допомоги задля власного збагачення можна опинитися за гратами від 3 до 7 років (з конфіскацією майна або без такої)
повторне скоєння або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням влади чи службового становища, або у великому розмірі від — від 7 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 3 років та з конфіскацією майна
дії, вчинені організованою групою чи в особливо великому розмірі — від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю до 3 років та з конфіскацією майна

Ми підготували кілька практичних та організаційних порад можуть допомогти убезпечити від потенційних крадіжок та зберегти цілісність вантажу.

Для цього потрібно:

1. Залишити заявку на відправку через гарячу лінію Укрзалізниці #залізнадопомога за номером 0800 503 222 або 044 465 03 87. Також потрібно надати характеристики вантажу, що буде відправлений: в пріоритеті — медикаменти, продукти харчування довготривалого зберігання, вода та засоби гігієни.

2. Отриманий номер заявки, включно з ім’ям, місцем призначення та контактним номером особи, що зустрічає, та нанести на гуманітарну допомогу, що буде завантажена в поїзд: це дасть можливість відстежувати та знаходити вантаж в точці призначення.

3. Надійно запакувати всі вантажі.

Укрзалізниця залишає за собою право перевірки відправленого вантажу.

Для посилення заходів безпеки та схоронності вантажів Нацполіція організувала порядок взаємодії з органами Держмитниці. Вони фіксують обсяги ввезеного майна під час перетину кордону, маршрути та отримання гуманітарної допомоги у точці призначення.

Наша компанія може допомогти налагодити процеси з мінімізації ризиків, пов’язаних з втратою майна, а також взаємодії з правоохоронцями. Крім цього, забезпечити юридичний супровід пошуку та налагодження поставок гуманітарної допомоги з-за кордону, або з різних куточків України.

Записатися на консультацію можна через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
сайт https://millerlawfirm.ua (кнопка «залишити запит» праворуч вгорі сторінки)
месенджер Facebook
за телефоном +380 (67) 538 45 38

На шляху до НАТО: чи готовий Альянс прийняти Україну?

Перший Генсек Альянсу генерал Гастінгс Ісмей зауважив, що новостворена організація має «тримати росіян на відстані, американців всередині Європи, а німців — під контролем». Вислів «тримати росіян на відстані» крізь роки не втратив актуальності.

Вступ України до НАТО міг би стати беззаперечною гарантією нашої безпеки, територіальної цілісності та незалежності. Але ми не в НАТО. І 28 днів тому росія безжально порушила всі моральні та демократичні принципи і вторглася в Україну. З того дня українці стоять на форпості боротьби всієї цивілізованої спільноти.

То чому мовчить Альянс, покликаний захищати мир, зокрема, сусідніх з Україною держав, які є її членами?

Північноатлантичний Альянс (НАТО) створено у 1949 році. Друга світова війна, загроза післявоєнної Німеччини, політика СРСР спровокували США та Європу створити військово-політичне об’єднання, до якого тоді приєдналося 12 країн. До цього моменту будь-яка інша організація не надавала таких гарантій безпеки, як НАТО. Нині учасниками Альянсу є 30 держав.

Основна ідея — об’єднати зусилля для колективної оборони, збереження миру, забезпечення свободи та безпеки країн-учасниць за допомогою військових і політичних засобів.

Сторони Північноатлантичного договору ще 1949 року підтвердили своє прагнення жити у мирі з усіма народами і урядами, захищати свободу, спільну спадщину, об’єднувати свої зусилля для колективної оборони та підтримки миру і безпеки.

Стаття 5 договору зазначає — збройний напад на одного або на кількох членів НАТО розглядатиметься як напад на всіх членів і в разі його здійснення кожна з них надасть допомогу тій стороні, яка зазнала нападу, і одразу здійснить дії, які вважатимуться необхідними, включаючи застосування збройної сили, для відновлення і збереження безпеки.

Наочним прикладом дії Північноатлантичного договору був теракт у США 11 вересня 2001 року. Тоді НАТО, посилаючись на статтю 5, проголосило це нападом на всі країни-учасниці Альянсу, та почало світову боротьбу з тероризмом.

Щодо співпраці України з НАТО

Взаємини України та НАТО почали розвиватись ще на початку 90-х, а першу програму партнерства розробили у 1994-му. Вже за три роки Україна підписала Хартію про особливе партнерство, заснувала Комісію Україна-НАТО, відкрила Місію України при Північноатлантичному альянсі, а згодом Офіс зв’язку НАТО в Україні.

2008 року, після інтенсивного діалогу щодо членства в Альянсі підписано лист-подання заяви щодо можливого приєднання України. Тоді на саміті в Бухаресті країни-учасниці пообіцяли, що Україна долучиться до організації. Однак рішення щодо надання Україні Плану дій з членства в НАТО так і не було прийнято. Одна із підстав — відсутність єдності українського народу щодо бажання стати його частиною.

2010 року, на той момент ще Януковичем, підписано закон «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики», в якому йдеться про дотримання Україною політики позаблоковості. Це означало неучасть України у військово-політичних союзах, пріоритетність у розвитку європейської системи колективної безпеки, продовження конструктивного партнерства з НАТО та іншими військово-політичними блоками.

Такий статус виявився неефективним для безпеки України та захисту територіальної цілісності. Адже в 2014 році це не зупинило росію в анексії Криму та окупації Донецької та Луганської областей. Того року, враховуючи конфлікт з росією, Україна відмовилась від позаблокового статусу та обрала курс на інтеграцію. У новій редакції закону України «Про засади внутрішньої та зовнішньої політики» вказано, що однією з засад зовнішньої політики є поглиблення співпраці з Альянсом для набуття членства.

У 2016 році Україна ратифікувала угоду про статус Представництва НАТО в Україні, якою об’єднала Офіс зв’язку і Центр інформації та документації — це перший прецедент за час існування Альянсу. Згодом Конституцію України доповнило положення про реалізацію стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України.

2020 року НАТО визнало Україну партнером із розширеними можливостями. Мета такого партнерства — вдосконалити взаємосумісності та поглибити співпрацю між союзниками та партнерами, які роблять значний внесок в операції та місії під проводом НАТО. Це нові формати військово-політичного діалогу, доступу до навчань, відкритих лише для учасників Альянсу.

В оборонній сфері визначено такі пріоритети:

досягти взаємосумісності ЗСУ, інших безпекових і оборонних структур зі структурами країн-учасниць НАТО
активізувати реформи, необхідні для досягнення критеріїв членства
отримати запрошення та приєднання до плану дій членства в Альянсі

Торік лідери НАТО озвучили, що Україна отримає членство. Тобто ми були на шляху до інтеграції. До того ж, НАТО ще тоді надавало розширену військову підтримку Україні.

18 лютого цього року на Мюнхенській конференції з безпеки Президент України звернувся до НАТО зі словами:

«Нам кажуть — двері відкриті. Але поки що: стороннім вхід заборонено… Якщо не всі члени Альянсу хочуть нас бачити або всі члени Альянсу не хочуть нас бачити — скажіть чесно. Відкриті двері це добре, але нам потрібні відкриті відповіді, а не роками не закриті питання. Хіба право на правду не входить до наших розширених можливостей?»

Фактично ця промова додатково підтвердила бажання українського народу та українського уряду на інтеграцію та вступ до НАТО. Як стверджують самі представники Альянсу, вони суворо засуджують дії росії, вважають їх порушенням міжнародного права та загрозою для європейської безпеки. Країни, які входять до складу Альянсу, закликають окупантів вивести свої війська з нашої країни.

НАТО багато років навчає українське військо, країни-члени підтримують нас зброєю, обладнанням та гуманітарною та фінансовою допомогою. Те, що ми зараз боремось за нашу незалежність стало можливим, серед іншого, завдяки підтримці країн-учасниць. Альянс в Європі нині проводить активну підготовку, навчання військових, переводить їх в режим боєготовності. Разом з тим, продовжує спостерігати, як в Україні вбивають людей, калічать життя тисячам українців, знищують майно та інфраструктуру.

За словами чинного Генсека НАТО Єнса Столтенберга, Альянс готовий співпрацювати з Україною щодо членства, проте термін ще не визначений. Договір передбачає захист країн-учасниць Альянсу, однак сюди не входить втручання в конфлікт, якщо країна не є членом НАТО, навіть якщо вона має позаблоковий статус, або партнерство з розширеними можливостями.

Щодо вступу до НАТО

Підстави вступу до НАТО є у статті 10 Північноатлантичного договору. Так, сторони можуть за одностайною згодою запросити приєднатися будь-яку іншу європейську державу, здатну втілювати його принципи. Рішення ухвалює Північноатлантична рада, за згодою усіх держав-учасниць.

План дій щодо членства в Альянсі включає: політичні та економічні, оборонні, правові, військові питання, питання ресурсів та безпеки. Тільки після виконання плану дій та погодження усіма учасниками Альянсу, країна отримує статус повноцінного члена. Тобто, ми не можемо автоматично потрапити до НАТО, навіть маючи неймовірне бажання для вступу. Це досить тривалий процес інтеграції, який потребує проведення ряду реформ для досягнення стандартів НАТО.

Україна з 2014 року перебуває у збройному конфлікті з росією, ця обставина сильно впливає на рішення країн-членів щодо нашого вступу. Деякі не вважають за доцільне брати до себе державу, яка перебуває в стані війни, або просто бояться, що будуть втягнуті в конфлікт з росією. НАТО прямо заявляє, що боїться такого протистояння, ми це бачимо навіть на прикладі безпольотної зони над Україною. У нас щодня летять російські ракети, а небо досі не закрили.

Є припущення, що основна мета наступу путіна — не допустити наближення НАТО до своїх кордонів. Чи може це бути правдою?

Варто зазначити, що підписання у 1949 році Північноатлантичного договору отримало спротив від СРСР, адже останній вважав — договір суперечить статуту ООН та спрямований на агресію. У радянській пропаганді Альянс вважався агресивним блоком. СРСР та його прибічники протистояли НАТО під час Холодної війни, яка стала причиною розпаду на початку 90-х років радянського союзу.

З 1985 року до падіння Берлінської стіни, путін, як співробітник КДБ, займався вербуванням мешканців Східної Німеччини. Він був свідком виведення радянських військ з Німеччини. Як зауважив путін, після падіння Берлінського муру та об’єднання Німеччини говорилось, що НАТО не буде розширюватися на схід, проте цього не сталось. У згадках про життя й роботу путіна в Дрездені йдеться, що ним неодноразово використовувались формулювання: «Нашим найбільшим ворогом є НАТО». Перемога НАТО в Холодній війні, розпад СРСР, Югославії, об’єднання Німеччини, в якій він будував кар’єру не могли сказатися на відношенні путіна до Альянсу.

Після падіння Берлінської стіни, розпаду Організації Варшавського договору після Холодної війни, НАТО отримало можливість свого розширення. З часом до НАТО приєднались Польща, Чехія, Угорщина, інші країни, які фактично перебували на відстані витягнутої руки від росії.

2007 року під час конференції з безпеки в Мюнхені путін заявив, що розширення НАТО є серйозною провокацією. Дослівно: «Процес НАТівського розширення не має жодного стосунку до гарантування безпеки в Європі. Навпаки, це фактор, який серйозно провокує».

До тепер, путін прямо визнає, що боїться наближення НАТО. Так, одним із аргументів та підстав війни він визнає своє невдоволення тим, що Україна теоретично колись може вступити в НАТО.

«Зараз нам варто сконцентруватися на захисті своєї держави і подякувати всім партнерам, які нам допомагають. Вступ України до НАТО є питанням часу. Але не варто робити його єдиним рятувальним кругом, за який треба вхопитись. Якби Альянс зараз був готовий врятувати нас від російських «Градів», він би запропонував свій варіант вирішення конфлікту. За майже місяць війни Альянс довів те, що не варто ідеалізувати організації, навіть, якщо вони покликані забезпечувати мир та безпеку. НАТО не хоче бути стороною конфлікту. Організація виконує свої зобов’язання перед державами-учасницями, передбачені Північноатлантичним договором, не порушує статтю 5. З точки зору людяності, дивлячись на всі знущання, жорстокість та геноцид українського народу, доцільно об’єднати спільні зусилля проти ворога. Це було б правильно і логічно. Проте, ми не можемо їх змусити. Країни-учасниці Альянсу нам допомагають, зокрема, зброєю та військовим обладнанням. Вони дозволили добровольцям приїздити до України та воювати на нашому боці. Альянс не готовий надати нам членство, проте ми як ніколи близькі до цього. Але зараз потрібно розраховувати виключно на сили наших бійців»,
зазначила юристка кримінальної практики Наталія Баранова.

Якось Ангела Меркель натякнула, що відплата неминуча, навіть для найбільшого циніка — путіна, і десь там на нього чекає історична справедливість і, можливо, навіть Міжнародний кримінальний суд у Гаазі.

Саме зараз час для історичної справедливості. Тож бажаємо нам спочатку перемогти. А потім НАТО і саме захоче, щоб ми до них приєдналися.

Перетин кордону на власному авто: що потрібно знати?

Багато українців через війну шукають притулку чи постійного місця проживання в інших країнах. Чи не найпоширеніший спосіб — переїзд на власному авто.

Попри те, що наразі більшість країн-сусідів значно спростили умови перетину кордону, ряд обов’язкових вимог залишилися незмінними.

Для виїзду за кордон потрібно мати:

національне посвідчення водія, яке відповідає міжнародним вимогам
свідоцтво про реєстрацію транспорту
розпізнавальний знак України на автівці
«зелену картку» (договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів)
державний номерний знак на автомобілі (номерні знаки, серіям яких присвоєно літери латинського алфавіту)

Національне посвідчення водія

Більшість країн світу визнають національні посвідчення водіїв інших країн, якщо вони відповідають вимогам Конвенції про дорожній рух. Національне посвідчення має бути замінене на пластикову картку.

У посвідченні повинні бути вказані:

прізвище, ім’я і по батькові
дата і місце народження
місце проживання
орган, що видав посвідчення
дата і місце видачі посвідчення
дата закінчення дії посвідчення
номер посвідчення
підпис і / або штамп або печатку органу, що видав посвідчення
підпис власника
фотографія власника
категорія/категорії, або підкатегорії транспортних засобів, на які поширюється це посвідчення, із зазначенням дати видачі посвідчення і дат закінчення дії для кожної з цих категорій

Якщо ви хочете поїхати в країну, яка не визнає українське національне посвідчення, то необхідно додатково виготовити «міжнародні» водійські права. Міжнародне посвідчення водія видається на підставі національного у територіальних сервісних центрах МВС.

Свідоцтво про реєстрацію транспорту

Документ повинен відповідати міжнародним стандартам. Особиста інформація має дублюватися латиницею. У свідоцтві повинно бути вказано:

порядковий (реєстраційний) номер
рік випуску автомобіля
прізвище, ім’я і по батькові та місце проживання власника техпаспорту
назва марки і моделі автомобіля, заводу-виробника транспортного засобу
порядковий номер шасі (заводський або серійний номер заводу-виробника)
дозволена максимальна вага (для вантажних ТЗ)
дата закінчення терміну дії свідоцтва, якщо вона обмежена

Розпізнавальний автомобільний знак України

Розпізнавальний автомобільний знак України — еліпс білого кольору з чорною каймою і нанесеними усередині латинськими літерами UA (довжина осей 175 і 115 мм) Розміщується ззаду автівок після перетину кордону (п. 30.3.і ПДР України).

«Зелена картка»

Нині громадяни, які хочуть виїхати за кордон на власному авто, можуть не мати полісів страхування на момент виїзду. Це стосується перетину кордонів з Польшею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією і Молдовою. Однак для подальшого пересування потрібно буде купити місцевий поліс страхування. Це можна зробити завчасно у страховика на території України або вже за кордоном.

Тим, хто вирішив виїхати на постійне місце проживання за кордон, додатково потрібно зняти автівку з обліку в Україні. На такі авто видають відповідні свідоцтва про реєстрацію та номерні знаки на два місяці.

Питання оформлення документів вирішується у сервісних центрах МВС України. Через війну наразі вони можуть виконувати не весь спектр послуг, поступово відновлюють роботу на окремих територіях (список працюючих центрів тут).

Процедура реєстрації авто, ввезеної з території України, за кордоном може відрізнятись. Однак у будь-якому випадку необхідно буде розмитнити транспорт, сплатити податки та внески, підтвердити права власності та перевірити його технічний стан.

«Наявність документів, а також їх відповідність міжнародним стандартам значно прискорить можливість виїзду за кордон на власному авто. Крім того полегшить перебування на території іншої країни та убезпечить від можливих адміністративних порушень та небажаних штрафів»,
зазначив адвокат кримінальної практики Артем Облетов.

Ми надаємо консультації та фаховий юридичний захист щодо питань процедури перетину кордону та перебування особи за межами України.

Зловживання правом на мобілізацію: де межа?

В Україні 23-й день війна. Повномасштабна війна за людей, територію, суверенітет та націю. Ми воємо не лише за власну свободу та майбутнє, а й за демократію цілого світу.

Ми радіємо та підтримуємо нові санкції проти країни-агресора, бачимо черги в магазинах, бійки за цукор, сльози за чізбургерами та інстаграмом і стежимо за падінням економіки росії щодня. Це мотивує. І в цьому є вклад кожного з нас.

Проте не варто забувати про економіку України, яка і без санкцій переживає непрості часи. Бізнесу зараз дуже складно, бо зруйновано склади, офіси та інфраструктуру. Є кадровий голод. Більшість працівників або захищають країну у лавах територіальної оборони, або переїхали в безпечні зони, щоб продовжити працювати.

Нині гостро стоїть питання примусової мобілізації тимчасово переміщених осіб. Саме тих, що переїхали із зони бойових дій та продовжують працювати. І є непоодинокі випадки вручення повісток на блокпостах, просто на вулицях, у магазинах та у квартирах. Трапляються випадки, коли людей призовного віку силою садять в автобуси та везуть у воєнкомати.

То де межа законності та як себе поводити в такій ситуації з точку зору права?

Ми підготували кілька порад для переселенців на випадок, якщо описана ситуація трапиться.

1. Після приїзду у безпечне місце питання реєстрації у ЦНАПі, сільраді чи територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки (ТЦК та СП) залишається за вами на власний розсуд. За те, що ви не зареєструвалися, не передбачена відповідальність.

2. Навіть, якщо ви зареєструвалися і вам видали пам’ятку, що потрібно стати на облік — це не повістка, тому не створює жодних правових зобов’язань.

3. Телефонний дзвінок не вважається повісткою з точки зору закону, ви не повинні на слово вірити вашому співрозмовнику. Є непоодинокі випадки шахрайства та грабежів. То ж не реагуйте на дзвінки з неперевірених номерів.

4. Якщо вам представники територіального центру комплектування, правоохоронних чи інших органів вже вручають повістку — відмовлятись не можна. За це передбачена кримінальна відповідальність: штраф від 5 100 до 8 500 грн або від 3 до 5 років. Залежить від того, що написано в повістці та ким вона підписана (ст. 336 та ст. 337 Кримінального кодексу України).

За неявку до територіального центру комплектування при отриманні повістки під підпис — настає адміністративна відповідальність (ст. 210-1 КУпАП), від 1 700 до 3 400 грн штрафу. Його можна оскаржити в суді протягом 10 днів з моменту винесення постанови.

5. При врученні повістки вас не мають права насильно доставляти до територіального центру комплектування. Вам можуть запропонувати сісти в автобус та проїхати з ними, але ви маєте право відмовитись та повідомити, що прийдете добровільно у визначений час.

Якщо вас силою намагаються забрати та доставити у військкомат — це злочин, за який передбачена кримінальна відповідальність (ст. 146 ККУ). Особисто ви або ваші близькі повинні фіксувати це на відео, після чого дзвонити у поліцію та адвокату.

6. Якщо ім’я або прізвище на повістці вказано з помилками (не так, як у документах), то ця повістка не вважається законною та не підлягає виконанню.

7. А от якщо ви були у територіальному центрі комплектування, пройшли медкомісію, і вас визнали придатним до військової служби, а ви не з’явилися на збори у призначений час — за це також передбачена кримінальна відповідальність, від 3 до 5 років позбавлення волі (ст. 336 Кримінального кодексу України).

8. І найважливіше. Відсутній склад злочину за ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336 ККУ), якщо є документально підтверджений факт (наказ) про відстрочення конкретної людини. У такому випадку її неможливо притягнути до відповідальності. Те саме стосується «бронювання» конкретних категорій осіб.

«Закон залишається законом, навіть у воєнний час. Деякі права громадян обмежуються, проте не скасовуються. А отже — їх треба знати та захищати. Зловживання правом з боку правоохоронних чи контролюючих органів — недопустиме. Як у мирний, так і воєнний час. Це те, що, зокрема, відрізняє нас від росії. Варто пам’ятати, що бізнесу зараз як ніколи треба працювати та підтримувати економіку країни. Як ні — то однаково, що ми самі на себе накладаємо санкції»,
коментар команди Miller

Наша компанія готова захистити ваші права від будь-яких протизаконних посягань. Звертайтеся у будь-який час. Ми готові обробляти ваші запити та допомагати 24/7.

Ми приймаємо нові запити від клієнтів через:

офіційний e-mail office@millerlawfirm.ua
розділ запитів на сайті (праворуч вгорі сторінки)
месенджер Facebook

Що робити, якщо ви стали очевидцем мародерства?

Війна прийшла без запрошення і змусила українців тікати зі своїх домівок. Люди полишали квартири та будинки, робочі офіси та магазини. Не було часу на збори речей. Тому від’їжджаючи у безпечні місця, всі здебільшого залишили свої цінності, чим залюбки зараз користуються мародери.

Цю проблему законодавці підняли одразу після початку російського вторгнення, оскільки питання збереження майна є актуальним в умовах війни. Тому Верховна Рада посилила відповідальність за розкрадання чужого майна, розбій, вимагання тощо.

Соцмережі нині рясніють відео та фотографіями, на яких громадяни самотужки затримують мародерів та піддають їх самосуду. Найчастіше — пов’язують до електроопор на загальний огляд. З моральної точки зору можна зрозуміти такі дії людей. Однак з правової точки зору це часто незаконно та може призвести до нових злочинів, де потерпілими стають вже мародери.

Чи будь-яка крадіжка є мародерством?

Не кожна крадіжка є мародерством. Загалом, кримінальний кодекс визначає серед військових кримінальних правопорушень окремий склад злочину, передбачений ст. 432 КК України. Тобто мародерство — це викрадення на полі бою речей вбитих чи поранених.

Проте, в нинішніх умовах, під «мародерством» стали розуміти не лише крадіжки, вчинені на полі бою, а й на інших територіях, які скоєні в умовах воєнного стану. Саме така позиція викладена у Законі України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство».

Пояснюємо, як правильно поводитися, якщо ви стали свідком розкрадання чужого майна, щоб самому при цьому не порушити закон.

Чи можуть громадяни затримувати мародерів?

Так. Кожен, хто застав особу при замаху, вчиненні або безпосередньо після вчинення крадіжки, має право її затримати (ст. 207 КПК України). Про факт виявлення кримінального правопорушення та затримання підозрюваного потрібно оперативно повідомити правоохоронців або доставити затриманого до відділку.

Як правильно фіксувати обставини скоєного злочину?

Зробити фото або зняти відео. Це допоможе довести, що скоєння кримінального правопорушення — це не ваша особиста вигадка, а реальний факт. Наприклад, зафіксувати, як мародер намагається проникнути у приміщення або вже виносить майно з нього. При цьому важливо намагатися зняти не лише обличчя самого мародера, а й майно, яке він намагався вкрасти. Викрадене разом із затриманим необхідно передати правоохоронцям.

Чи можна застосовувати фізичну силу під час затримання?

Так. Швидше за все особа, яку ви спробуєте затримати, буде чинити опір та намагатися будь-яким чином уникнути відповідальності. Однак, ваша фізична сила повинна бути адекватною та співрозмірною обставинам. Тобто — якщо злочинець підняв руки та здався, то немає необхідності його бити при затриманні.

Кримінальний кодекс передбачає відповідальність за умисне вбивство та умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення заходів при затриманні злочинця (ст. 118 та ст. 124 КК України). Кримінальна відповідальність за спричинення легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень особі у разі її затримання громадянами не передбачена. Аналогічна позиція визначена у ст. 38 КК України.

Яка відповідальність за мародерство?

3 березня Верховна Рада ухвалила закон, яким посилила відповідальність за мародерство. Відтепер за злочини, вчинені в умовах воєнного стану, передбачене покарання:

крадіжка (таємне викрадення чужого майна) — від 5 до 8 років позбавлення волі
грабіж (відкрите викрадення чужого майна) — від 7 до 10 років позбавлення волі
розбій (напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством) — від 8 до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна
вимагання (вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим чи його близькими родичами) — від 7 до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна
привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем — від 5 до 8 років позбавлення волі

Ми не знаємо, скільки будемо жити в умовах воєнного стану. Цей час особливо вимагає дотримання законів, як українських, так і міжнародних. Нині, як ніколи, гостро стоїть питання справедливості та невідворотності покарання за скоєні воєнні злочини, зокрема, за мародерство. І тут важливо, щоб дії, спрямовані на запобігання таким проявам та затримання порушників, не створювали нових злочинів та підґрунтя для притягнення законослухняних громадян до кримінальної відповідальності
коментує радник компанії, адвокат кримінальної практики Ілля Воробйов.

Наша компанія готова здійснювати представництво інтересів потерпілих від мародерства у кримінальному провадженні. Звертайтеся у будь-який час.

Перемога України в Міжнародному суді ООН: чи буде щось росії за невиконання зобов’язань?

Міжнародний Суд ООН за позовом України зобов’язав російську федерацію негайно припинити військову операцію в Україні, розпочату 24 лютого. Крім цього, зупинити будь-яке просування армії рф та підтримуваних нею нерегулярних сил українськими територіями.

Це забезпечувальні заходи, про які Україна просила суд.

Справа стосується Конвенції про запобігання і покарання злочину геноциду. Україна доводить — рф не мала права, прикриваючись твердженнями про нібито підготовку чи вчинення геноциду Україною, розв’язувати війну. А також про те, що твердження про геноцид, скоєний в Україні, в принципі неправдиві. Представники України на засіданні зачитали численні заяви російських посадовців та путіна про те, що в Україні відбувається геноцид то російськомовного населення, то жителів Донбасу.

Українська сторона дуже творчо підійшла до підстав позову та фактично попросила суд розтлумачити міжнародну конвенцію, до якої приєднались і Україна і росія, та відповісти на запитання:

Чи вчиняє Україна геноцид (як про це розповідав путін, щоб виправдати розв’язання війни)?
Чи є юридично виправданим застосування росією військової сили проти України на цій підставі?

Рішення 16 березня не є кінцевим у справі, але теоретично має запобігати порушенню прав України на час її розгляду.

Той факт, що суд ухвалив рішення про забезпечувальні заходи означає:

суд погодився, що має повноваження розглядати цю справу (рф це заперечувала)
порушення прав України вже доведене на певному рівні (тобто суд погодився, що відбувається військова агресія росії проти України)

Що нам з того?

Наша адвокатка Ольга Веретільник пояснює.

Безумовно, будь-яке рішення ще потрібно виконати. Всім очевидно, що рф має намір ігнорувати все, навіть рішення суду ООН, однак:

Саме визнання факту вторгнення міжнародним судом ООН та зобов’язання рф припинити воєнні дії уже є важливим. Це посилює позицію України у питаннях введеня санкцій проти росії.
Рішення суду про забезпечувальні заходи є обов’язковим до виконання. Суд може звернутись до Ради Безпеки ООН і та, у випадку, якщо вважатиме за необхідне, може вживати заходів для виконання рішення. Очевидно, що Рада Безпеки не буде цього робити. Вона паралізована, тому що її членами є рф та Китай. Сам суд не має ресурсів, щоб самостійно забезпечувати виконання свого рішення.
Але факт невиконання росією рішення про припинення війни:

посилює аргументацію України при ухваленні рішень, в яких зацікавлена Україна, Генеральною асамблеєю ООН
є однією з підвалин для переслідування керівництва рф, як військових злочинців Міжнародним кримінальним судом, чи спеціально створеним міжнародним трибуналом
може впливати на розмір компенсації, яку в кінцевому підсумку вимагатиме Україна від рф

Але всі ми знаємо, що це вже не війна. Це росія проти всього людства. Це і доводити не треба.

Слава Україні!

Справа про вбивство Катерини Гандзюк: суд допитав двох нових свідків

На судовому засіданні свідчення дали ще двоє свідків — підприємець Віталій Юрасов та активістка Марина Хромих. Обоє були друзями Катерини та знали її давно.

Віталій розповів про роль Катерини Гандзюк у виборчій кампанії мера Херсона у 2015 році. З його слів, Катерина керувала виборчим штабом та привела кандидата Володимира Миколаєнка до перемоги. Нині обвинувачений Владислав Мангер також тоді брав участь у виборах, але програв.

Тут свідок зауважив, що проросійський кандидат Володимир Сальдо відмовився брати участь у другому турі, фактично на користь Мангера, який займав третє місце. Вибори безумовно були одним із аспектів конфлікту померлої та обвинуваченого.

Також свідок згадував, як вони обговорювали особу Владислава Мангера з померлою та з теперішнім захисником Мангера у справі — Дмитром Ільченком ще у 2014 році. Тоді Ільченко був на стороні Катерини та погоджувався, що з Мангером не можна мати справ.

Марина Хромих надала роз’яснення дій активістів та пояснила — чому вони провели десятки акцій, палили фаєри, розгортали плакати та всіляко привертали увагу до цієї справи.

Сторона захисту неодноразово заявляла про те, що це нібито тиск на суд, правоохоронні органи, загалом всіх і політизація справи.

Марина описала ту хвилю нападів на активістів, яка тривала в 2017-2018 роках. За її словами, фактично справа Катерини Гандзюк єдина, де судять ймовірних замовників. У більшості випадків про пошук замовників навіть не йшлось, а свідки, родичі потерпілих були наскільки залякані, що боялись взаємодії з правоохоронними органами.

Публічний розголос справи про напад на Катерину Гандзюк вплинув на зниження ескалації насильства щодо інших громадських активістів.

У чому суть справи?

Нагадаємо, з серпня 2020 року Дніпровський районний суд розглядає справу за обвинуваченням екс-голови Херсонської облради Владислава Мангера та Олексія Левіна в організації нападу на Катерину Гандзюк.

Виконавці цього злочину засуджені ще у 2019-му. Вони пішли на угоду зі слідством і визнали, що облили керівницю справами виконавчого комітету Херсонської міськради Катерину Гандзюк сірчаною кислотою. За це отримали по 500 доларів. Катерина Гандзюк у результаті померла.

Що буде далі?

У вівторок, 1 березня о 12:30 відбудеться допит наступних свідків сторони обвинувачення.

«‎Дуже вдячні свідкам за настільки докладні та емоційні розповіді. Обоє розповіли багато чого, про що всі думали, але не могли сказати настільки прямолінійно та зрозуміло. Наприклад, свідок Марина Хромих дуже зрозуміло пояснила, чому ніде немає публічних негативних висловлювань Владислава Мангера про Катерину Гандзюк — тому що він для такого користувався прес-секретарем, ботами та підконтрольними ЗМІ»
повідомила адвокатка кримінальної практики Ольга Веретільник.

Інтереси потерпілих у кримінальному провадженні, окрім адвокатки нашої компанії Оля Веретільник, представляє також адвокатка Евгения Закревская.

Кримінальна практика