Кримінальна практика Архіви | Сторінка 8 з 28

Справа про вбивство Катерини Гандзюк: суд допитав активіста Романа Сініцина

Першого свідка допитали у справі про вбивство херсонської активісти Катерини Гандзюк. Два тижні тому суд закінчив дослідження доказів у цій справі.

Свідчення дав Роман Сініцин — активіст, волонтер та друг Катерини Гандзюк. Роман повідомив, що він знав про можливих замовників нападу на Катерину, її діяльність та конфлікти у Херсоні.

Крім цього, Роман зазначив — впродовж останнього місяця перед нападом Катерина Гандзюк остерігалася за своє життя та повідомляла про стеження. Навіть ходила в тир і думала про покупку зброї.

Адвокати Владислава Мангера, обвинуваченого у замовленні нападу, намагалися маніпулювати свідком. Зокрема, наштовхнути та довести суду ідею, що Сініцин нібито під час допиту вказував слідчому лише на Євгена Рищука, як головного замовника нападу. А тепер змінив версію.

Проте Роман і під час попередніх допитів неодноразово згадував Владислава Мангера. Наполягав — Катерина Гандзюк вважала, що фактично Херсонською областю керує злочинне угрупування на чолі з Мангером та Рищуком. Роман вважав їх тісно між собою пов’язаними і саме вони, на його думку, основні замовники нападу. Так вважала Катерина Гандзюк. Саме цю думку Роман пояснював раніше слідчому.

Свідок підтвердив, що діяльність Катерини в Херсоні та її публічні висловлювання могли бути мотивом для нападу. Публікації активістики у Facebook впливали на суспільну думку в Херсоні. Хоч адвокати Мангера і намагаються применшити їхню значимість.

Наприклад, на Катерину Гандзюк подавав у суд за публікацію у Facebook Артем Антощук (начальник Департаменту захисту економіки поліції Херсонської області). Пізніше Владислав Мангер судився за стрічку «Хто ви, містер Мангер?» з журналістом Сергієм Нікітенком. Цей фільм також допомагала знімати Катерина. Тобто діяльність Катерини Гандзюк в Херсоні була вагомою і на її позицію звертали увагу.

У чому суть справи?

Нагадаємо, з серпня 2020 року Дніпровський районний суд розглядає справу за обвинуваченням екс-голови Херсонської облради Владислава Мангера та Олексія Левіна в організації нападу на Катерину Гандзюк.

Виконавці цього злочину засуджені у 2019-му. Вони пішли на угоду зі слідством і визнали, що облили керівника справами виконавчого комітету Херсонської міськради Катерину Гандзюк сірчаною кислотою. За це отримали по 500 доларів. Катерина Гандзюк у результаті померла.

Що буде далі?

У вівторок, 22 лютого о 14.00 відбудеться допит наступного свідка сторони обвинувачення.

«‎Допит був тривалим та емоційно напруженим. Планувалось вислухати двох свідків, проте фактично часу вистачило лише на одного. Такий темп допитів вказує на те, що судовий розгляд справи може тривати ще дуже довго. Враховуючи кількість заявлених сторонами свідків»,
повідомила адвокатка кримінальної практики Ольга Веретільник.

Інтереси потерпілих у кримінальному провадженні, окрім адвокатки нашої компанії Оля Веретільник, представляє також адвокатка Евгения Закревская.

Зловживання правом на обвинувачення — нова практика Вищого антикорупційного суду України?

«‎Non bis in idem»‎ (з лат.) — двічі за одне й те саме не карають. Цей юридичний принцип забороняє двічі притягувати до відповідальності за одне і те ж саме правопорушення. Тобто один злочин — одне покарання.

Цей принцип пронизує систему права України та світу. Він закріплений у Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та громадянина (протоколі №7), Конституції України, кодексах, законах та інших нормативно-правових актах.

Він існує для балансу та унеможливлення зловживань кримінальними переслідуваннями правоохоронцями. Але це на папері, у реальності все неоднозначно.

Поясню на прикладі справи колишнього керівника аеропорту «Бориспіль» Євгенія Дихне, чиї інтереси наша компанія захищає у Вищому антикорупційному суді України.

Євгенія Дихне обвинувачують у тому, що він нібито передав приміщення аеропорту «Бориспіль» у користування орендарям до завершення конкурсу Фонду державного майна, не маючи на це права.

Йдеться про 2 договори, випадково вибрані з-понад 150 аналогічних. Підписано їх було, як до керівництва Дихне, так і після. Для зручності назву їх Договір №1 та Договір №2.

Провадження, кваліфіковане за ст. 364 КК України (зловживання владою та службовим становищем), детектив НАБУ зареєстрував у 2018 році, а вже за три роки направив справу до суду.

Одночасно, аналогічну справу, також за ст. 364 КК України стосовно укладання Договору №1 вже розслідували у 2016-2020 роках. Її зареєстрував та розслідував місцевий відділ поліції Борисполя. Наприкінці 2020 року слідчий закрив справу через відсутність складу злочину.

Цей факт прямо забороняє детективу НАБУ направляти справу до суду. Тобто є порушення і пряма норма КПК вимагає від нього перевірити наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо одного й того ж самого кримінального правопорушення. Але цього не зробили.

Парадокс у тому, що саме від детектива та прокурора ми дізнались про існування першого кримінального провадження. У численних клопотаннях щодо продовження строків розслідування одним із обґрунтувань зазначали необхідність долучити матеріали першого провадження до справи НАБУ. Але цього теж не зробили.

Чому це важливо?

У законі є пряма норма і вона дозволяє припинити справу, якщо існує нескасована постанова слідчого про закриття аналогічної справи щодо того ж самого порушення (що розслідували із дотриманням вимог підслідності).

Що ми зробили для закриття справи?

1. Подали запит до Бориспільської окружної прокуратури щодо стану справи. Нам відповіли, що справу закрито.

2. Попросили колегію суду надати тимчасовий доступ до постанови слідчого про закриття провадження.

3. Отримали у передбаченому законом порядку постанову слідчого.

4. За три дні до дати чергового засідання направили запит до Бориспільської окружної прокуратури з проханням надати актуальний витяг із ЄРДР.

5. Засідання було призначено на 9:00 понеділка. У цей час наш юрист вже був в прокуратурі та отримав актуальний витяг з інформацією, що провадження все ще закрито, направивши скан-копію в суд.

Ми заявили клопотання про закриття справи в частині укладання Договору №1. Надали суду нескасовану постанову слідчого, підтвердження тотожності діянь та того, що процесуальний керівник, обізнаний про статус кримінального провадження, не скасував рішення про закриття.

Далі найцікавіше. Прокурор спочатку з порушенням процедури, але отримав тимчасовий доступ до всіх матеріалів першого провадження. Приніс їх в суд, не відкривши їх стороні захисту. А коли суддя відклав розгляд для ознайомлення адвокатів, приніс свій рапорт на ім’я в.о. керівника САП та постанову керівника Київської обласної прокуратури про скасування постанови слідчого про закриття першого кримінального провадження.

Суд, заслухавши думку адвокатів, не прийняв до уваги інформацію з документів прокурора та визнав їх недопустимими, врахувавши при цьому всі наші аргументи. Майже всі. Загалом колегія суду підійшла дуже відповідально до аргументації рішення. На мою думку, рішення якісне.

Але все ж таки відмовила в закритті справи на підставі формального порушення підслідності з-боку бориспільських слідчих. Формальне, тому що доказів підтвердження немає.

Замість висновку

Хочу висловити свою повагу роботі Вищого антикорупційного суду України. Вони дійсно підходять до винесення рішень відповідально. І найкраще підтвердження цього – постійне збільшення виправдувальний вироків.

Але схильність до обвинувачення все ще трапляється. І правоохоронна система залишається каральною машиною.

В мене немає сумнівів, що ми виграємо цей кейс. Але це витрати часу, грошей та репутації клієнта. Яких можливо було б уникнути, якби у нас насправді діяв принцип презумпції невинуватості. А поки це, на жаль, презумпція винуватості.

І як результат такого підходу, ми маємо 2 однакових кримінальних провадження щодо одного й того ж порушення. Тобто ситуацію, що прямо заборонена ст. 4 Додатку №7 до Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини та громадянина. І це дає нам можливість звернутись до ЄСПЛ.

Подібна практика має змінитися. Змінитися на вчора. Лише тоді ми зможемо використовувати термін «справедливість» без скептичної посмішки на обличчі.

Справа про самозахист Сергія Стерненка: адвокати спростували обвинувачення щодо деталей смерті нападника

Судово-медичні експертизи обвинувачення у справі щодо самозахисту Сергія Стерненка є необґрунтованими та недопустими доказами. Це довели адвокати активіста під час чергового судового засідання. Йдеться про висновок експертів сторони обвинувачення щодо отримання ушкоджень, місця та часу, протягом якого помер один із нападників на Сергія Стерненка — Іван Кузнєцов. Заключення не відповідають дійсності.

Які саме докази надали?

Висновок спеціаліста Львівського геріатричного пансіонату, який обґрунтовано довів — смерть Івана Кузнецова після того, як він зазнав поранення серця, настала через значно більший проміжок часу, ніж 20 секунд, як це намагається довести обвинувачення.
Висновок спеціаліста Державної спеціалізованої установи «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України», що підтвердив безпідставність та наукову необґрунтованість висновку експертів обвинувачення (зазначено, що Іван Кузнецов не міг пробігти 99,1 метр після отримання ним поранення лівого шлуночка серця). Фахівець зазначив, що висновки київських експертів базувалися на суто математичних розрахунках, без врахування безлічі компенсаторних властивостей організму людини, а людина з таким пораненням може пробігти 100 і навіть більше метрів.
Висновок експерта Вінницького обласного бюро судово-медичної експертизи, який доводить — поранення правого плеча Іван Кузнецов отримав не на місці настання його смерті, а саме на місці нападу на Сергія Стерненка.
Наукові праці та приклади судових рішень, у яких описано обставини, коли за наявності аналогічних поранень люди могли тривалий час рухатися та навіть більше — виживали, за умови надання їм своєчасної та належної медичної допомоги.

Також захист попросив суд дослідити документи та трафіки з’єднань за номерами мобільних телефонів нападників на Сергія Стерненка — Олександра Ісайкула та Івана Кузнецова. Інформація в них свідчить про те, що вони ретельно готувалися. Перед нападом вимкнули мобільні телефони, щоб у подальшому уникнути відповідальності за скоєне.

Чому це важливо?

Наведені адвокатами факти спростовують бездоказове обвинувачення Сергія Стерненка в умисному вбивстві. Крім цього, підтверджують позицію захисту щодо перебування підзахисного в умовах, викликаних необхідною обороною.

Що далі?

На наступному судовому засіданні 18 лютого продовжать досліджувати докази захисту, зокрема ті, що вказують на організацію та підготовку нападу на Сергія Стерненка.

«Зараз триває боротьба не тільки за громадського активіста Сергія Стерненка, а й за фундаментальне право на самозахист. На цей момент в Україні існує тенденція притягати до кримінальної відповідальності за реалізацію цього права, наш обов’язок — змінити цю сталу практику»
коментує адвокат кримінальної практики і захисник Сергія Стерненка Ілля Воробйов.

Нагадаємо

Напад на українського активіста Сергія Стерненка стався 24 травня 2018 року. Захищаючись, Сергій поранив своїх нападників. Один з них внаслідок отриманого поранення помер. Прокуратура обвинувачує Сергія Стерненка в умисному вбивстві.

У цій справі Сергія Стерненка, крім адвокатів нашої компанії, захищають також Vitaliy Kolomiets, Mykola Orekhovsky, Вадим Оксюта та Andrii Pysarenko.

Відповідальність за неналежне поводження зі зброєю: чи можна порушити те, чого не існує?

Кожна людина в Україні має право купити собі зброю для самозахисту, спорту чи полювання. Для цього потрібно отримати дозвіл та бути законослухняним громадянином. Та чи відомо всім про відповідальність, яка виникає за порушення правил поводження зі зброєю?

Для притягнення до відповідальності, зокрема щодо незаконного поводження зі зброєю, до людини застосовується процедура, яка має відповідати законодавству та основним принципам нашої держави.

У сучасних реаліях незаконне поводження зі зброєю — це дії, спрямовані на порушення правил, встановлених наказом МВС №622. За недотримання передбачена адміністративна або кримінальна відповідальність.

Не забуваймо про відсутність закону, який має регулювати питання обігу зброї, оскільки це напряму впливає на притягнення до відповідальності. Описуємо основні види відповідальності та загальну проблематику притягнення.

Адміністративна відповідальність

Кодекс України про адміністративні правопорушення передбачає відповідальність щодо власників зброї за:

Порушення порядку придбання, зберігання, передачі або продажу мисливської вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї, без дозвільного документа (ст. 190). Наприклад:
1) передання власником зброї, яка має дозвіл, іншій людині без відповідних дозвільних документів (приклад із судової практики: ).
2) зберігання зброї у спадок без відповідних дозвільних документів (приклад із судової практики: ).
Порушення правил зберігання, носіння або перевезення нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів, які мають на неї дозвіл (ст. 191). Наприклад:
1) зберігання вогнепальної зброї не в сейфі.
2) перевезення вогнепальної зброї без чохла та в зарядженому стані.
Порушення строків реєстрації (перереєстрації) нагородної, вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і правил взяття її на облік (ст. 192). Наприклад:
1) у разі закінчення строку дії дозволу без продовження;
2) якщо змінено місце проживання або реєстрації без перереєстрації вогнепальної зброї.
Ухилення від реалізації (тобто продажу або дарування) вогнепальної, холодної чи пневматичної зброї і бойових припасів (ст. 193). Наприклад — пропущення строку з моменту анулювання дозволу, з якого власник повинен передати зброю до поліції та ухвалення рішення щодо подальшого її переоформлення, продажу або дарування.

Покарання за такі адміністративні правопорушення — штраф від 85 до 255 грн. Зброю можуть конфіскувати або ж платно вилучити.

Конфіскація зброї

Протоколів щодо таких адміністративних правопорушень чимало. Пояснюємо, чому такі притягнення незаконні, особливо конфіскації.

Притягнення до адміністративної відповідальності та право конфіскувати зброю правоохоронцями повинно ґрунтуватися на основі відповідного закону. Верховний Суд встановив, що на основі підзаконних актів, неможливо обмежувати у праві власності на зброю, а отже й вилучати її також ().

Кримінальна відповідальність

Кримінальні правопорушення щодо незаконного поводження зі зброєю несуть значно більшу небезпеку, а отже встановлено значно серйозніше покарання.

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність щодо власників зброї за:

Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), патронів, вибухівки або привласнення шахрайським шляхом (ст. 262). У цьому випадку порушується сакральне право власності на перераховані предмети. Викрадення гладкоствольної вогнепальної зброї, кваліфікується як крадіжка (ст. 185).
Носіння, виготовлення, ремонт або збут холодної зброї, а також за носіння, зберігання, придбання, передавання чи збут вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), патронів, вибухівки без передбаченого дозволу (ст. 263). У цьому випадку випадку порушуються правила, встановлені наказом МВС №622.
Виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухівки (ст. 263-1). Аналогічно, порушуються правила, встановлені наказом МВС №622.
Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це призвело до загибелі людей або інших тяжких наслідків (ст. 264).

Закону немає: чи законно без нього притягати до відповідальності?

Найчастіше до кримінальної відповідальності за незаконне поводження зі зброєю притягують за ст. 263 Кримінального кодексу України.

Основним посяганням у таких злочинах є суспільні відносини в сфері обігу зброї, бойових припасів та вибухових речовин. Зброя — це річ, тобто власність. Правовий режим власності має регулюватися лише законами (ст. 92 Конституції України), а закону щодо регулювання обігу зброї немає.

Така неврегульованість суперечить Конституції та Цивільному кодексу. З цього випливає, що ми не можемо порушити закон, який регулював би правила обігу зброї, оскільки його не існує. Немає того, на що посягають — тобто об’єкту злочину (один з його складових елементів).

Відсутність такого закону не дозволяє людині усвідомити межу протиправної та правомірної поведінки. Оскільки вона не розуміє, що саме порушила, а це свідчить, що суб’єктивної сторони складу злочину немає.

Незаконні дії, перераховані в статті 263, відсилають саме до закону («без передбаченого законом дозволу»). Однак його в Україні не існує, що виключає об’єктивну сторону злочину.

Відсутність хоч одного елементу злочину свідчить про неповноту складу кримінального правопорушення. А це унеможливлює притягнення людини до відповідальності та є підставою для закриття кримінального провадження.

Але всупереч такій позиції, Верховний Суд дійшов до висновку, що трактування слова «закон» у ч. 1 ст. 263 КК України належить тлумачити в широкому значенні, а не у вузькому розумінні, оскільки поняття «закон» на нормативному рівні не визначено (). Іншими словами, суд стверджує, що підзаконний акт є законом.
Таке рішення Верховного суду прямо суперечить принципу правової визначеності (норми повинні однаково трактуватися та не суперечити одне одному), Конституції України, яка встановлює основні ознаки закону, а також рішенню Конституційного суду України, в якому є визначення поняттю «закон» ().

«У сучасних умовах, вирішення питання законодавчого регулювання обігу зброї є одними із пріоритетних напрямків нашої держави, оскільки це закріпить належне використання кримінального законодавства в частині ст. 263 КК України. Без прийняття такого закону ефективна протидія незаконному обігу зброї в Україні є неможливою, та з кожним роком вказане явище буде посилювати негативний вплив на правове становище в Україні»
зазначив юрист кримінальної практики Artur Solopenko.

Як отримати дозвіл на зброю читайте у нашому попередньому матеріалі: .

Справа Стерненка про один патрон: Верховний Суд розгляне касаційні скарги наших адвокатів

У четвер, 10 лютого о 14:00 Верховний Суд розгляне касаційні скарги на рішення судів попередніх інстанцій у справі про обвинувачення Сергія Стерненка та Руслана Демчука. Йдеться про викрадення та незаконне позбавлення волі одеського екс-депутата Сергія Щербича навесні 2015 року.

У чому суть справи?

Рішення першої інстанції

Приморський районний суд Одеси визнав Стерненка та Демчука винними у незаконному позбавленні волі та викраденні людини (ч. 2 ст. 146 ККУ), розбої (ч. 2 ст. 187 ККУ), а також незаконному поводженні зі зброєю та боєприпасами (ст. 263 ККУ, лише стосовно Сергія Стерненка).

Рішення другої інстанції

Торік у травні Одеський апеляційний суд виправдав Стерненка та Демчука за нібито вчинення розбою та викрадення у потерпілого 300 гривень, однак визнав винними щодо незаконного позбавлення волі та викрадення Сергія Щербича. Суд звільнив наших клієнтів від покарання за викрадення потерпілого, оскільки минули строки притягнення до кримінальної відповідальності. В частині обвинувачення за ст. 263 суд притягнув Стерненка до відповідальності за зберігання одного патрону. Адвокати подали касаційні скарги. Більше про це тут: .

Про нашу позицію, резонансність та важливість цієї справи для суспільства читайте тут: .

Захисниками Сергія Стерненка, окрім адвоката нашої компанії Masi Nayyem, також є Vitaliy Kolomiets, Mykola Orekhovsky, Вадим Оксюта та Andrii Pysarenko.Руслана Демчука захищає адвокат нашої компанії Ілля Воробйов.

Наші адвокати повернули майно, незаконно вилучене в IT компанії

Головне слідче управління Нацполіції провело обшук в офісі ІТ компанії. Слідчі вилучили майно, яке не було передбачене ухвалою суду. Це комп’ютерна техніка, мобільні телефони та планшети приблизно на 500 000 гривень.

У чому суть справи?

Кримінальне провадження, у межах якого відбувся обшук, порушено через незаконну діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей. При цьому у слідства не було доказів причетності до злочину представників ІТ компанії, жодному працівнику не вручили підозру.

Слідство безпідставно тримало у себе вилучене майно та відмовлялося його повернути без рішення суду. До органу досудового розслідування та прокуратури подавались клопотання з вимогою повернути техніку. Проте слідчі та прокурори ігнорували запити.

Правоохоронці навіть не звернулись до суду з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. За законом на це є 2 доби, інакше його необхідно повернути власнику. Ми подали до Печерського райсуду столиці скарги на бездіяльність слідчого ГСУ НП України та прокурора Офісу Генпрокурора. Суддя задовольнив подані скарги і зобов`язав слідчого повернути майно. Втім, навіть попри ухвалу, цього не сталося.

Чому не повернули майно?

Номери майна, вписані в протоколі обшуку та зазначені в ухвалах не співпадали з тими, що були на техніці. Уповноважені особи ГСУ, які проводили обшук, неправильно їх вписали. Через це довелося звернутися до суду з новою скаргою, вже з вказівкою правильних номерів — суд зобов’язав слідчого повернути майно.

Чому це важливо?

Це не поодинокий випадок. До нас часто звертаються клієнти з потребою повернути безпідставно вилучене майно. Прогалиною кримінального процесуального кодексу є невизначеність його статусу. Правоохоронці самі повинні повертати вилучене впродовж 48 годин або звертатися до суду з клопотанням про арешт. Проте, здебільшого зловживають втручанням у право власності.

Зокрема, по-своєму інтерпретують норми КПК та не вважають прямо не вказане в ухвалі майно тимчасово вилученим. Тому і не звертаються до суду із клопотанням про арешт.

Усе через ст. 236 КПК (виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи). Частина 7 передбачає: майно, що не входить до переліку, на яке прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі, вважається тимчасово вилученим майном. Правоохоронці виходять із протилежного — майно, яке входить до переліку не вважається тимчасово вилученим. Відповідно не потребує додаткового накладення арешту.

Наприклад, якщо в ухвалі надано дозвіл на відшукання мобільних телефонів, ноутбуків, що мають значення для кримінального провадження, то слідчі вважають — це ті речі, на вилучення яких прямо надано дозвіл суду. Тому і не звертаються до суду з клопотанням про арешт.

Під час надання дозволу на обшук слідчий суддя повинен вказувати в ухвалі ознаки майна, за якими його потім можна ідентифікувати. Інакше це порушення прав осіб у кримінальному провадженні. Оскільки може мати наслідком непропорційність дій осіб, яким надано дозвіл на проведення обшуку.

І навіть судді не завжди стають на сторону тих, чиє майно вилучили. Тому його повернення інколи перетворюється на цілий квест судовими інстанціями.

Незаконне втручання у право власності має негативні наслідки, та інколи має корупційні чинники — коли слідчий/прокурор готовий швидко повернути майно, але за гроші.

«У статті 41 Конституції України закріплено, що нікого не можна протиправно позбавити права власності. І це право є непорушним. Проте, подібні порушення щодо неповернення тимчасово вилученого майна — досить розповсюджена практика трактування правоохоронцями норм КПК на власний розсуд. У 2020 році Верховна Рада зареєструвала проєкт закону щодо посилення захисту права власності після проведення обшуку, проте його було знято з розгляду. І наразі питання захисту права власності залишається неврегульованим »
коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.

Судове засідання у справі ветерана АТО Петра Олексюка вкотре відклали через неявку прокурорів

Засідання у справі ветерана АТО Петра Олексюка вчергове зірвали. Прокурори не з’явилися у Печерський суд Києва. Йдеться про справу щодо вимагання хабара медичною комісією за присвоєння Петру Олексюку інвалідності за поранення, отримане на Донбасі. Причини своєї неявки в суд прокурори не повідомили.

Ще у грудні 2020 року сторона обвинувачення виправила свої помилки в обвинувальному акті та повторно направила його до суду. Однак, за два роки не відбулося ні підготовче засідання, ні, відповідно, не розпочато розгляд справи по суті.

Все через системну неявку учасників процесу та призначення судових засідань з перервами на кілька місяців. Цього разу не з’явилися прокурори, які були на попередньому засіданні та точно знали про дату та час призначення наступного. Сторона обвинувачення вже не вперше нехтує судовими засіданнями у цій справі. Торік у жовтні прокурори його теж проігнорували.

На що це впливає?

Затягування розгляду справи може призвести до звільнення обвинувачених від кримінальної відповідальності через сплив строків їх притягнення. Тобто, якщо суд визнає їх винними та призначить покарання, то муситиме звільнити від його відбування.

Наша позиція

Нехтування прокурорами своїх прямих обов’язків у сукупності з тривалими розривами між засіданнями — неприпустимі. Винуватці порушення розумних строків повинні нести передбачену законом відповідальність.

Ми наполягаємо на особливій увазі суспільства та суду до цієї ситуації. Оскільки Петро Олексюк був серед військових, які брали участь у бойових діях на Донбасі. І саме завдяки ветеранам у нас взагалі є той час, який зараз даремно витрачає сторона обвинувачення.

Наші подальші дії

Ми звернемося з офіційними листом до столичної Оболонської окружної прокуратури. Будемо вимагати пояснити причини неявки прокурорів до суду та проконтролювати їх участь у наступному засіданні, яке відбудеться 23 березня об 11:00.

«Дії прокурорів носять не лише характер процесуальних порушень. Це ще банальний прояв неповаги до інших учасників процесу, які змогли з’явитися у судове засідання заради досягнення справедливості у змагальному процесі. Враховуючи, що це вже стає системним порушенням з боку сторони обвинувачення, ми звернемося до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та будемо просити притягнути обвинувачів до дисциплінарної відповідальності»
зазначив адвокат кримінальної практики Ілля Воробйов.

Чому це важливо?

Справа Петра Олексюка характерна у кількох аспектах. Для початку, це наочний приклад так званої «ефективності» реформи прокуратури, яка насправді не працює. Це свідчить про необхідність якісних змін у судовій системі.

По-друге, поведінка прокурорів у цій справі справи відображає ставлення держави до учасників збройного конфлікту на Донбасі та громадян України загалом. Оскільки, боротьба за справедливість у кримінальному процесі може тривати роками. Наш клієнт, Петро Олексюк, зазнав травм, захищаючи територіальну цілісність України. І мав би отримати належний соціальний захист, натомість роками бореться у судах.

Нагадаємо

Йдеться про кримінальне провадження, щодо лікаря відділу соціальної експертизи Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України Валерія Наумова та голови Центральної медико-соціальної експертної комісії № 1 Київського міського центру медико-соціальної експертизи Віктора Чернявського. Медики обвинувачуються у тому, що вимагали у Петра Олексюка . За ці гроші вони готові були розглянути документи та присвоїти йому інвалідність за поранення, отримане у зоні бойових дій.

Справа «мінера мосту Метро»: ветеран АТО Олексій Белько лікуватиметься амбулаторно

Олексію Бельку замінили лікування у психіатричному відділенні на амбулаторну психіатричну допомогу.

Адвокати юридичної компанії «Міллер» раніше подали заяву до Київської міської психоневрологічної лікарні №3 з проханням ініціювати огляд Олексія Белька медичною комісією та в подальшому звернутися до суду щодо зміни заходів медичного характеру.

Рішення про зміну заходів ухвалив Васильківський міськрайонний суд Київської області на підставі заяви голови комісії Київської міської психоневрологічної лікарні №3 за результатами огляду. Олексій повинен оглядатися лікарем-психіатром раз на місяць, а комісією лікарів-психіатрів — раз на півроку, до вирішення питання про продовження чи припинення такої допомоги.

Що передбачає ця допомога?

Згідно з законом «Про психіатричну допомогу» амбулаторна психіатрична допомога включає в себе, серед іншого:

обстеження стану психічного здоров’я
профілактику, діагностику психічних розладів
лікування
медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади

Амбулаторну психіатричну допомогу може бути припинено за рішенням:

комісії лікарів-психіатрів у разі одужання або зміни стану психічного здоров’я
суду про відмову в продовженні надання особі такої допомоги
про задоволення заяви особи чи її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги

Що цьому передувало?

18 вересня 2019 року ветеран АТО Олексій Белько заблокував рух через міст Метро та нібито погрожував його підірвати. Проте, вибухівки у нього не було.

Олексія затримали відразу. Проти нього відкрили кримінальне провадження за статтями 259 (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності) та 296 КК України (хуліганство).

Судово-психіатрична експертиза встановила, що під час скоєного Олексій був неосудним. 20 січня 2020 року йому змінили запобіжний захід та перевели до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Торік 15 квітня суд визнав Олексія Белька винним у інкримінованих йому злочинах та застосував примусові заходи медичного характеру зі звичайним наглядом. З моменту відкриття кримінального провадження ми надаємо Олексію правову допомогу, адже для нас ця справа — не про тероризм та хуліганство. Ми вбачаємо у тому, що сталося значно ширшу проблему.

«‎Олексій Белько є ветераном АТО і близько 5 років служив у Збройних силах України. Наголошу, що його дії не були спрямовані на спричинення шкоди людям, чи підривання мосту. Його головна мета — привернути увагу до своїх проблем. Безумовно, ми не виправдовуємо такий вчинок, проте впевнені, якби Олексій вчасно отримав психологічну допомогу, то не скоїв би подібного. І не прожив би близько 3 років ізольованим від суспільства. Проблема реабілітації та ресоціалізації військовослужбовців, надання вчасної та кваліфікованої допомоги психологів не повинна замовчуватися»‎
коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова.

Захист Олексія Белька на умовах pro bono — це частина нашої соціальної відповідальності та прояв вдячності до військовослужбовців, які боронять суверенітет України.

Справа «мінера мосту Метро»: ветеран АТО Олексій Белько лікуватиметься амбулаторно

Олексію Бельку замінили лікування у психіатричному відділенні на амбулаторну психіатричну допомогу. Таке рішення 28 січня ухвалив Васильківський міськрайонний суд Київської області на підставі заяви голови комісії Київської міської психоневрологічної лікарні №3.

Олексій повинен оглядатися лікарем-психіатром раз на місяць, а комісією лікарів-психіатрів — раз на півроку, для вирішення питання про продовження чи припинення такої допомоги.

Що передбачає ця допомога?

обстеження стану психічного здоров’я
профілактику, діагностику психічних розладів
лікування
медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади

Амбулаторну психіатричну допомогу може бути припинено за рішенням:

комісії лікарів-психіатрів у разі одужання або зміни стану психічного здоров’я
суду про відмову в продовженні надання особі такої допомоги
про задоволення заяви особи чи її законного представника про припинення амбулаторної психіатричної допомоги

Що цьому передувало?

Олексія затримали відразу. Проти нього порушили кримінальне провадження за статтями 259 (завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності) та 296 КК України (хуліганство). Суд застосував запобіжний захід — тримання під вартою.

Згодом судово-психіатрична експертиза встановила, що під час скоєного Олексій був неосудним. 20 січня 2020 року йому змінили запобіжний захід та перевели до психіатричного закладу з посиленим наглядом.

Торік 15 квітня суд визнав Олексія Белька винним у інкримінованих йому злочинах та застосував примусові заходи медичного характеру зі звичайним наглядом.

Для нас справа Олексія Белька — не про тероризм та хуліганство. Ми вбачаємо у тому, що сталося значно ширшу проблему.

«‎Олексій Белько є ветераном АТО і близько 5 років служив у Збройних силах України. Наголошу, що його дії не були спрямовані на спричинення шкоди людям, чи підривання мосту. Його головна мета — привернути увагу до своїх проблем. Безумовно, ми не виправдовуємо такий вчинок, проте впевнені, якби Олексій вчасно отримав психологічну допомогу, то не скоїв би подібного. І не прожив би близько 3 років ізольованим від суспільства. Проблема реабілітації та ресоціалізації військовослужбовців, надання вчасної та кваліфікованої допомоги психологів не повинна замовчуватися»‎,
коментує юристка кримінальної практики Наталія Баранова. Захист Олексія Белька на умовах pro bono — це частина нашої соціальної відповідальності та прояв вдячності до військовослужбовців, які боронять суверенітет України.

Справа про вбивство Катерини Гандзюк: суд завершив дослідження доказів і перейде до допиту свідків

Дослідження документів, відео/аудіо доказів сторін у справі про вбивство Катерини Гандзюк Дніпровський районний суд завершив. Далі перейде до допиту свідків.

Суддя вирішила дати доступ до телефонів і ноутбуків Владислава Мангера і Катерини Гандзюк, що зберігаються в іншому кримінальному провадженні. Суддя вирішила, що техніку мають доставити в суд і дослідити спеціалісти. Мангер попередньо заявляв, що відкриє телефон і ноутбук. Раніше експертиза не змогла їх зламати, а в запароленому стані доказової цінності вони не мали.

Також планують дослідити телефон Катерини, але пароль до нього втрачений. Представники потерпілих заперечували проти задоволення клопотання в частині техніки, яка належала Катерині.

Крім цього, суд продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ймовірним організаторам Олексію Левіну та Владиславу Мангеру до 27 березня.

А також розглянув важливі клопотання:

долучив до матеріалів справи та дослідив докази потерпілих
задовольнив клопотання про допит експертів, зокрема, за клопотанням представників потерпілих

Судове засідання щодо допиту свідків заплановано на вівторок, 8 лютого.

У чому суть справи?

Наша позиція

Наразі суд дослідив більшу частину доказів. Представники потерпілих надали додаткові підтвердження того, що Катерина Гандзюк вкрай негативно ставилась до Владислава Мангера та неодноразово критикувала його участь у виборах. А також, що причини її виходу з партії «Батьківщина»‎ напряму пов’язані з несприйняттям Катериною Мангера, якого зарахували до її лав.

«Сторони на більшості судових засідань посилаються на те, що свідки підтвердять саме їх версію. Особливо, коли йдеться про показання ключових свідків. Тому наступні кілька місяців будуть вирішальними для справи»
повідомила наша адвокатка Ольга Веретільник.

Інтереси потерпілих у кримінальному провадженні, окрім адвокатки нашої компанії Оля Веретільник, представляє також адвокатка Євгенія Закревська.